Архивы рубрики: ТОП новини

Отримання спеціальних дозволів на надра 2024-2025

Отримання спеціальних дозволів на надра 2024-2025рр.

Вже більше року, як працює нова процедура отримання спеціальних дозволів на користування надрами через електронний кабінет надрокористувача.

Процедура отримання спецдозволів на надра, докорінно змінилася у порівнянні з попередніми роками. Що змінилося?

Процедура отримання дозволів тепер регламентується безпосередньо Кодексом України про надра та Постановою КМУ № 993 від 2023р. «Про затвердження Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами»

Основні зміни :

  1. Відтепер усі заяви щодо  надання спеціального дозволу,  продовження строку дії  та  внесення змін подаються  виключно  через електронний  кабінет надрокористувача.
  2. Всі дозволи на користування надрами реалізуються шляхом проведення аукціонів (електронних торгів). Окремі винятки визначені частиною першоюстатті 162 Кодексу України про надра.  У тому  числі,  отримання спеціального дозволу на корисну копалину місцевого значення власником (не орендарем, а саме власником) земельної ділянки загальною площею до 25га,  а  також .
  3. Замість окремих спецдозволів дозволів на вивчення, а потім на видобування, тепер надається один «наскрізний» дозвіл, який передбачає і вивчення, і ДПР(дослідну-промислову розробку для корисних копалин загальнодержавного значення), і подальше видобування.
  4. Відсутність погоджень, окрім рекомендацій Міндовкілля, які  отримуються  безпосередньо Держгеонадрами  без  залучення надрокористувача.
  5. Координати спеціальних дозволів  на  користування  надрами  вказуються  в  системі  координат WGS-84.

Для отримання дозволу, необхідно

  • Зареєструвати електронний кабінет надрокористувача, що  можна  зробити  за  адресою: https://nadra.gov.ua/entrance.
  • В електронному кабінеті необхідно заповнити відповідні  форми,  залежно від обраного виду  користування надрами,  у  тому  числі вказати географічні  координати  в  системі  координат WGS-84 з точністю не  менше,  ніж  до десятих секунди,  а  також додати документи, передбачені Кодексом України про надра  (ситуаційні плани, плани  підрахунку  запасів, пояснювальні  записки,  відомості  про кінцевих  бенефіціарних  власників  тощо).
  • Після цього заяву з додатками необхідно підписати  електронним  цифровим  підписом  та  направити  на  розгляд  до  Держгеонадр України.
  • В подальшому, відслідковувати в електронному  кабінеті стан розгляду заяви.

Функціонал електронного  кабінету значно спрошує та  пришвидшує отримання спеціальних дозволів  у  порівнянні з попередньою  процедурою, однак  враховуючи  специфіку  галузі  залишається ряд  питань, які  потребують спеціальних знань.

Так, на сайті Держгеонадр України міститься інформація про подані комплекти документів для отримання спецдозволу, та етапи їх опрацювання, однак переважна більшість цих комплектів або залишені без розгляду, або за результатами їх опрацювання надані відмови. Найпопулярніші відмови: надання недостовірних  відомостей (під  якими  майже  завжди мають  на  увазі невідповідність наданих координат); зауваження від Міндовкілля; подання неповного комплекту документів; невідповідність виду користування надрами; зауваження щодо наданих графічних матеріалів і т.д.

Дефіцит солі чи децентралізації?

Зупинка через бойові дії підприємства-монополіста “Артемсолі” призвела до дефіциту солі в Україні. В Одеській області запропонували почати розробку інших родовищ.
Ідея цілком логічна, але наскільки реальна у короткостроковій перспективі?
Згідно Постанови від 12.12.1994 року № 827 “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення”, як і переважна більшість інших видів корисних копалин відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.
Отже, незалежно від розмірів такого родовища та його запасів спеціальний дозвіл на його розробку чи вивчення може бути надано виключно за результатами аукціону.
Якщо подивитись на офіційному сайті Державної служби геології та надр України заяви на проведення аукціону за звичайний мирний 2021 рік, то можна побачити, що за частиною заяв, які надійшли у січні 2021 року аукціони були проведенні лише у вересні-грудні 2021 року, а інша частина з них досі очікує свого часу.
Звісно, щодо нафти, газу, металів, стратегічних і особливо цінних корисних копалин такий стан речей є цілком нормальним і виправданим.
Але щодо солі, а також для загальнопоширених корисних копалин – сировини для виробництва будівельних матеріалів, які найближчим часом будуть гостро необхідні для відбудови зруйнованої інфраструктури, за даних обставин механізм має бути суттєво спрощений і, принаймні тимчасово, децентралізований.
Відбудова, завданих Україні руйнувань, особливо за фінансового сприяння міжнародних організацій, могла б сприяти стрімкому розвитку виробництва будівельних матеріалів у першу чергу безпосередньо на територіях, які постраждали від руйнувань, або на територіях суміжних областей, що дало б суттєвий поштовх до економічного відродження постраждалих і прилеглих територій.
Однак, за умов коли тільки питання отримання спеціального дозволу на користування надрами займатиме роки, не кажучи вже про отримання всіх інших дозвільних документів, включно з правом користування землею, ця можливість навряд чи буде ефективно реалізована. За цей час, швидше за все, будівельні матеріали будуть завезені з інших територій або з-за кордону, що суттєво вплине на вартість будівельних робіт. При цьому, місцева громада втратить привабливий інвестиційний проект.
Можливо, за даних обставин, до вирішення таких стратегічних питань варто максимально залучити місцеві громади, делегувавши їм частину повноважень на певний особливий період.
Свого часу реформа децентралізації спричинила швидкий розвиток багатьох населених пунктів. Окрім того, ніхто краще за місцеву громаду не знає, що їй на даний момент більше потрібно, новий міст, вуличне освітлення чи утеплення школи.
Дане питання на сьогодні є вкрай важливим, оскільки це дозволить не лише суттєво зменшити вартість будівельних робіт за рахунок логістики (коли кожен зайвий кілометр транспортування є “золотим”), але й дозволить одночасно інвестувати у розвиток місцевого виробництва, створювати робочі місця в громаді, повертати людей.
Те ж саме і з сіллю… було б не зайвим. Інакше з часом можемо назавжди перейти на імпорт.

ВИКОНАННЯ РОБІТ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ПРИ ВИДОБУВАННІ КОРИСНИХ КОПАЛИНПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

Відновлення діяльності промислових підприємств на територіях, де не ведуться бойові дії, є одним із пріоритетів на сьогоднішній день. Це також стосується і гірничодобувної промисловості.
Видобуток практично усіх корисних копалин пов’язаний із здійсненням робіт, віднесених чинним законодавством до робіт підвищеної небезпеки, значна частина яких передбачає необхідність отримання відповідних дозволів на ведення робіт чи експлуатацію машин та механізмів.
З метою спрощення під час дії воєнного стану ведення робіт підвищеної небезпеки Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 4 березня 2022 року № 357 “Деякі питання виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки на період дії воєнного стану” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/357-2022-%D0%BF#Text).
Вказаною постановою передбачається можливість під час дії воєнного стану ведення окремих робіт підвищеної небезпеки, а також експлуатація устаткування підвищеної небезпеки, на які раніше необхідно було отримати дозвіл, на підставі зареєстрованих декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
Так, на період дії воєнного стану на підставі декларації можна виконувати наступні роботи у сфері користування надрами:
– підземні гірничі роботи на шахтах, підземні роботи на шахтах та рудниках та відкриті гірничі роботи;
– монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки;
– буріння та експлуатація свердловин під час геологічного вивчення та розробки родовищ корисних копалин;
– освоєння і глушіння газових та нафтових свердловин;
– монтаж, експлуатація і демонтаж бурових вишок;
– вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів;
– роботи з ліквідації нафтогазоводопроявлень в процесі буріння свердловин;
– розмивання порід з використанням гідромоніторів та інших засобів гідромеханізації.

Також на підставі декларації під час дії воєнного стану дозволено експлуатувати:
– гірничошахтне та гірничорятувальне устатковання та устатковання для видобутку, транспортування, дроблення, сортування та збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів;
– технологічне устатковання магістральних газопроводів, нафтопроводів, продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів), систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу, об’єктів нафтогазовидобувної промисловості;
– обладнання, що працює під тиском, яке зазначене у Технічному регламенті обладнання, що працює під тиском, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. № 27, а також у пункті 2 Технічного регламенту простих посудин високого тиску, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1025;
– вантажопідіймальні крани і машини, ліфти, підйомники для підіймання працівників, пасажирські підвісні канатні дороги, фунікулери, ескалатори та пасажирські конвеєри, колиски приводні для підіймання працівників;
– устатковання напругою понад 1000 В.
Постановою також передбачено, можливість проведення на підставі декларації й інших видів робіт підвищеної небезпеки та експлуатації іншого обладнання із повним переліком можна ознайомитись за посиланнями – (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/357-2022-%D0%BF#Text ; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2021-%D0%BF#n16).

Виконувати вищевказані роботи підвищеної небезпеки та експлуатувати обладнання підвищеної небезпеки на підставі декларації можна під час дії воєнного стану, а також протягом одного місяця після його скасування чи припинення.
Строк дії строк дії навяних документів дозвільного характеру на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та на виконання робіт підвищеної небезпеки, який закінчився в період дії воєнного стану, автоматично продовжується на період дії воєнного стану і протягом одного місяця після його припинення чи скасування.

Порядок подання декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 ” Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1107-2011-%D0%BF#n321).
Пунктом 21 цієї постанови передбачено, що декларація подається роботодавцем не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.
Декларація подається роботодавцем або уповноваженою ним особою, надсилається поштою до адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі.
Також передбачено можливість подання декларації в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці, однак станом на дату написання цієї статті вказаний сервіс не доступний.
Територіальний орган Держпраці здійснює реєстрацію декларацій на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів з дня їх отримання.
Відмова в реєстрації декларації не допускається. Однак, документи можуть бути повернені без розгляду упродовж п’яти робочих днів у разі незаповнення полів, зазначення робіт підвищеної небезпеки та машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, які не відповідають вимогам, встановленим цим Порядком та переліком машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77.
У разі зміни відомостей або виявлення суб’єктом господарювання помилки в поданій декларації суб’єкт господарювання в порядку, встановленому цим пунктом для подання декларації, подає оновлену декларацію протягом семи робочих днів з дня настання таких змін або з дня подання декларації в разі виявлення помилки.

Завантажити декларацію: Декларація.PDF

Видобувна промисловість під час воєнного стану.

Підтримка економіки під час воєнного стану — важлива складова нашої перемоги.
Вже зараз готується план відбудови України після війни. Більше того, окремі регіони вже почали відбудовувати.
Для цього необхідно щоб у нас на повну силу працювала видобувна промисловість, яка забезпечує сировиною будівельну індустрію (пісок, граніт, гравій, суглинок, глина, тощо).
Однак, не дивлячись на деякі недавні зміни в законодавстві, процедура отримання спецдозволів на надра залишилась тією ж, що і до введення військового стану. Ця процедура є неефективною та, за даних умов, занадто тривалою.
Якщо не вдаватись у деталі, то щоб розпочати видобування потенційному надрокористувачу знадобиться щонайменше рік часу, і це дуже-дуже оптимістичний прогноз. Для прикладу, розглянемо процедуру отримання спецдозволу на надра для корисних копалин місцевого значення (пісок, суглинок, тощо). В цьому випадку, отримання спецдозволу на нове родовище включає в себе наступні етапи:
1. Подання документів в Геонадра для отримання спецдозволу на геологічне вивчення.
2. Отримання погоджень Мінприроди та місцевої і районної ради.
3. Підписання угоди та отримання спецдозволу на геологічне вивчення
4. Геологічна розвідка.
5. Державна експертиза та оцінка запасів в ДКЗ України, отримання протоколу ДКЗ.
6. Введення протоколу в дію та передача матеріалів розвідки в фонди (ДНВП «Геоінформ України»).
7. Отримання висновку з оцінки впливу на довкілля
8. Знову подання документів в Геонадра, тільки вже з метою отримання дозволу на видобування
9. Повторне отримання погодження Мінприроди та місцевої і районної ради.
10. Підписання угоди та отримання спецдозволу на видобування
І це дуже стислий опис процедури.
Пройти всю цю процедуру швидше, ніж за рік точно нікому не вдасться.
Як бачимо, процедура отримання дозволу на надра йде через Київ. І якщо деякі служби, наприклад Державна комісія по запасах, адаптуються та починають приймати документи онлайн, то Держгеонадра цього не роблять. А під час останньої телефонної консультації вони повідомили, що наразі не мають змогу отримувати кореспонденцію, тому здійснюють лише розгляд документів поданих до 24 лютого. А «Геоінформ України» взагалі планує відновити свою роботу десь за місяць (у травні).
Тому, можливість створення нових видобувних підприємств в Україні зараз фактично паралізована.
Ефективним рішенням зараз може бути максимальне спрощення отримання спецдозволу на надра та делегування повноважень з їх видачі місцевим військовим адміністраціям. Схоже рішення приймала держава під час повені у 2008 році. Тоді багато підприємств отримувало спецдозвіли на видобування сировини для виробництва будівельних матеріалів за спрощеною процедурою. Це дало змогу швидко подолати наслідки руйнацій, уникнути дефіциту, і відповідно, завищених цін на будівельні матеріали.

План перевірок підприємств у 2022 році.

На Інспекційному порталі оприлюднено план здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2022 рік.

Для пошуку свого підприємства в планах/графіках перевірок у 2022 році за назвою або кодом ЄДРПОУ скористайтесь зручним онлайн ресурсом за посиланням: https://inspections.gov.ua – План/графік перевірки підприємств у 2022році 

Даний сервіс шукає Ваше підприємство не лише в комплексному плані, але і в індивідуальних планах контролюючих органів.

Дізнавшись про перевірку заздалегідь, Ви маєте додатковий час для підготовки до неї.

Важливо! Користуючись онлайн сервісом “https://inspections.gov.ua” шукайте своє підприємство і у комплексних перевірках і у річних на відповідний рік.

Як часто можна перевіряти підприємства?/Періодичність здійснення планових перевірок

Згідно п.2 ст.5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”:

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

Ступені ризику в планах перевірок вказані в окремій колонці

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб’єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику:високий, середній або незначний.

Планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання, яка віднесена:

до високого ступеня ризику – не частіше одного разу на два роки;

до середнього ступеня ризику – не частішеодного разу на три роки;

до незначного ступеня ризику – не частіше одного разу на п’ять років.

 

Дозвіл на надра за 10% початкової вартості

Як придбати  дозвіл  на  користування надрами за 10% початкової вартості?

Для  багатьох з  нас слово  «аукціон» асоціюється  саме з англійським  аукціоном,  суть  якого  у  поступовому  збільшенні початкової  вартості лота  бажаючими придбати товар.

Саме так і  продають  дозволи на  користування надрами  на аукціонах  в  системі «Прозоро».  І  ціни на  певні  лоти дійсно зростають в  рази.

Але буває й інакше. На  деякі  лоти взагалі не  знаходиться покупців. Тоді  такий лот виставляється на повторний аукціон  за 50% від  початкової вартості. Але і в такому разі може не знайтись бажаючих. Така ситуація може скластись, коли вартість лота визначена не коректно і значно завищена у  порівнянні з  реальною ринковою вартістю такого дозволу.

Так, існуючий підхід визначення вартості дозволів за своєю суттю  більше  арифметичний,  ніж  ринковий  і не  враховує цілої  низки факторів, які  можуть бути  визначальними  при  формуванні  вартості.  Тому,  нерідко,  маємо  або  суттєво недооцінені  спеціальні дозволи,  або навпаки  –  занадто переоцінені.

Це добре видно як з результатів аукціонів де початкова ціна  збільшується   в рази,  так  і  з тих  аукціонів, де  дозвіл не  купують  навіть  за 50 % початкової вартості.

Однак, проблему «переоцінених» спецдозволів допомагає вирішити їх продаж через  «голландські аукціони». Тобто, якщо на першому  аукціоні не було  бажаючих підняти  ціну  вище початкової і за 50% вартості на  повторному аукціон дозвіл  продати не вийшло,  такий дозвіл  виставляється  на голландський аукціон.

Голландські аукціони працюють з пониженням ціни, це коли під час аукціону ціна автоматично знижується, аж поки хтось з учасників це зниження не зупинить. При  цьому,  ціна  на  спеціальні  дозволи  на  таких  аукціонах може  зменшитись  аж на  90% від  початкової вартості спеціального дозволу! Тобто, є  шанс  придбати  дозвіл всього за 10%  початкової вартості?

Але не все так просто. Такі аукціони покликані визначити реальну  ринкову вартість  лоту,  а не розпродати  надра за  безцінь.

Тому, якщо лот добряче переоцінений,  але все ж цікавий покупцям,  то до 10% вартість, швидше за все, не знизиться. В такому разі, ціна падатиме аж поки  не  сягне реальної  ринкової вартості  такого дозволу,  після чого один  з бажаючих  придбати дозвіл може «зафіксувати» ціну зробивши ставку на цьому кроці. Та це ще не означає, що такий покупець автоматично є переможцем аукціону!

Після «зупинення»  зниження ціни іншим покупцям (якщо  такі є) одноразово! надається  можливість подати  свої закриті цінові  пропозиції  –  запропонувати більшу ціну, ніж «зафіксована».  Той покупець,  який запропонує найвищу вартість, визнається переможцем раунду закритих цінових  пропозицій.

Після визначення переможця раунду закритих цінових  пропозицій (якщо  такий буде) учасник, який зупинив зниження  вартості лоту, має право підвищити ставку переможця закритих цінових  пропозицій,  у  цьому  разі  він  стає переможцем аукціону, а якщо ні, тоді перемагає учасник, який подав найвищу закриту цінову пропозицію.

Тому, варто врахувати,  що той,  хто  першим  зробив ставку і  зупинив  зниження  ціни, має право «останнього слова» в  такому  аукціоні.

Розглянемо ситуацію на прикладі свіженького голландського  аукціону з продажу спеціального дозволу на  видобування лабрадоритів Сліпчицького-1  родовища, який  відбувся 5 березня 2021 року.

Стартував  аукціон о 9.35 з вартості 4  714 341,00 грн.

Після чого,  приблизно кожні 3 хв. 30 сек. стартова  ціна  знижувалась на 1%  початкової вартості лота (тобто на 47143,41 грн.),  аж поки о 15.13 не  було  зроблено першу ставку на  ціні 1 131 441,84 грн. підприємством ТОВ «Лімітед Груп» – переможець голландського  етапу.

Тоді, інші учасники аукціону, хтозна скільки їх було (може всього один), отримали можливість подати свої закриті цінові пропозиції. Найбільше запропонувало ПП «Губернатор» – 1 238 600,13 грн.,  яке стало переможцем етапу закритих  цінових  пропозицій.

Далі  закриту  цінову  пропозицію ПП «Губернатор»  було  розкрито, а  переможцю голландського етапу ТОВ «Лімітед Груп» надано можливість запропонувати  більше, чим він і  скористався, запропонувавши –  1 238 600,13 грн, та став переможцем аукціону.

А  от, інший  спецдозвіл,  який було  виставлено  голландський на  аукціон  того ж  дня  (спеціальний дозвіл  на  видобування глин  Західної частини ділянки №2 Сторожинецького-2 родовища)  було  придбано (схоже,  єдиним бажаючим) всього за  один  крок до найнижчої відмітки, за 478 077,6 грн,  замість початкової вартості  у 4 346 160,0 грн.,  тобто,  лише за 11 % стартової ціни.

Отож,  якщо конкретний  дозвіл  на  користування надрами  окрім вас більше нікого не зацікавить, то такий дозвіл  можна придбати всього за 10 % його  початкової вартості.  Якщо тільки  це не  дозвіл  на  вивчення з дослідно-промисловою розробкою підземних вод,  там діють інші правила.

Одначе, не  варто  забувати, що на голландських  аукціонах знижується  лише  початкова  вартість спеціальних дозволів. А от вартість геологічної  інформації та пакету  аукціонної документації зниженню не  підлягають.

І хоч сьогодні прийняти участь в аукціонах з продажу спеціальних  дозволів  на  користування надрами в  системі «Прозоро»  може  кожен, важливо пам’ятати, що зовсім спонтанно придбати дозвіл не вийде. Для участі в кожному конкретному аукціоні необхідно подати заявку напередодні дня проведення аукціону (можна  і раніше),  а також,  що  найголовніше, не пізніше,  ніж за  день до аукціону сплатити гарантійний внесок – 20 % початкової  вартості  спеціального  дозволу (на  щастя, переможеним цей  внесок  повністю повертається).

Як отримати спеціальний дозвіл на користування надрами

У зв`язку зі змінами законодавтва в 2023році, ця стаття втратила актуальність.

Посилання на актуальну новину, щодо отримання спеціального дозволу на надра: http://plast.vn.ua/отримання-спеціальних-дозволів/?preview_id=4841&preview_nonce=620887cf49&_thumbnail_id=4242&preview=true 

_________________________________________________________________________________

Процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами залежить від того, на які саме корисні копалини ви хочете отримати дозвіл та чи проведене геологічне вивчення ділянки, на яку ви бажаєте отримати дозвіл.

Розбираємось, як отримати дозвіл на користування надрами для видобування корисної копалини. 

Крок 1:

Для початку визначаємось:

Крок 2:

Визначились? Тепер обираємо, що саме вас цікавить:

 

То все ж можна, чи ні, видобувати без спецдозволу на користування надрами до двох метрів?

Згідно ст.23 КУ про надра, землевласники та землекористувачі мають право видобувати без спецдозволів на користування надрами та гірничого відводу корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів та підземні води, крім виробництва фасованої питної води (до 300 кубічних метрів на добу).

Що таке корисні копалині місцевого значення ?

Постанова КМУ від 12 грудня 1994 року №827 “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення”

Отож, корисні копалини місцевого значення:
– вапняк, гіпс, гажа, сапропель – як сировина для хімічних меліорантів ґрунтів;
– гіпс, вапняк, крейда – як сировина для будівельного вапна та гіпсу;
– пісок – як сировина піщано-гравійна;
– суглинок і супісок – як сировина цегельно-черепична.
Інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Тобто, виходить, що кожен може копати без спецдозволу на надра та гірничого відводу, на власній (орендованій) земельній ділянці, корисні копалини, перелічені вище, якщо глибина розробки не перевищуватиме двох метрів.

Однак, не все так просто, як здається на перший погляд.
По-перше, Кодекс про надра звільняє землевласника/землекористувача тільки від отримання спецдозволу на користування надрами та гірничого відводу, але не звільняє від отримання інших дозвільних документів. Для прикладу, Дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок все ж отримати доведеться.

По-друге, Земельний кодекс забороняє використовувати земельну ділянку не за її цільовим призначенням. Тобто, якщо це земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розпочавши на ній видобування, ви будете використовувати її не за цільовим призначенням. А от підставою для зміни цільового призначення для видобування корисних копалин є, зазвичай, спецдозвіл та гірничий відвід, від отримання яких ви звільнені. Ось і виходить замкнене коло.

Оскільки, ці деталі між собою законодавчо не узгоджені, виходить – надра окремо, земля окремо.

Висновок: Землевласники та землекористувачі мають право видобувати корисні копалини місцевого значення і торф без спецдозволу на користування надрами та гірничого відводу загальною глибиною розробки до двох метрів, за умови відповідного цільового призначення земельної ділянки та оформлення інших дозвільних документів передбачених законом.

Тому, поки що, більшість спроб розпочати видобування без спецдозволу та гірничого відводу закінчуються виникненням непорозумінь з державними органами, здебільшого – земельного характеру.

Не розвідане родовище червоного граніту на Вінниччині

За запасами облицювального каменю Вінниччина значно поступається Житомирській та ще кільком областям України. Однак кількість, як виявилося, не головне. З сотні розвіданих родовищ дефіцитного колись чорного габро розробляється тільки частина і то, переважно, в незначних обсягах. Габро, він і в Африці габро – чорний, от і все.

Колись на моє запитання, який камінь користується найбільшим попитом на ринку, представник однієї з відомих європейських фірм, що займається обробкою каменю, відповів так: – Той, якого там немає.

У ті часи, коли найбільш популярним був червоний колір, найчервонішим гранітом було визнано граніт Лизниківського родовища, що на Житомирщині. Тому саме з нього і мавзолей вождю будували.

Потім настали інші часи, виникла потреба у дешевому щебені і родовище монолітного червоного каменю підірвали вибухівкою.

Спроби відновити видобуток блочного Лизниківського граніту особливим успіхом не увінчалися. Масив червоного каменю  виявився не безмежним. На сьогодні лизниківський граніт видобувається на периферії зіпсованого колись масиву в невеликих обсягах і часто уже не того кольору.

Недавно на Вінниччині виявлено значних розмірів (не менше 10 га) масив монолітного червоно граніту, який міг би скласти конкуренцію найчервонішому каменю.

Поклад граніту досі не розвідувався і не вивчався. Зразки для виготовлення поліровок відібрано безпосередньо з поверхні. Фотографії наведено нижче.

Не розвіданий поклад червоного блочного граніту на Вінниччині

Еталонний зразок граніту Лизниківського родовища

Полірований зразок граніту з поверхні нерозвіданого покладу на Вінниччині.

Золото України міф чи реальність?

Перше золото видобуте в Україні – на плиті з завезеного в Україну каменю

В свій час мені поталанило бути шукачем природних скарбів на неоглядних просторах колишньої великої держави, шукати золото на Кавказі, в Казахстані і навіть в Україні.Порівнюючи результати, які отримували українські геологи, з родовищами інших регіонів я завжди ставився досить скептично щодо перспектив України стати провідною золотодобувною державою. Але щодо реальної можливості створення країною свого золотого запасу за рахунок підземних скарбів, не маю жодних сумнівів.

Якось в розмові з науковцями, які обговорювали тему перспектив організації в України видобутку золота, я заявив, що знаю чимало родовищ в Україні з промисловим, тобто економічно вигідним для видобування, вмістом золота. Спочатку це було сприйнято як жарт. Але після нехитрих розрахунків, фахівці задумалися і навіть були дещо здивовані.

Я пропонував надзвичайно прості речі. Для початку ми взяли ринкову вартість одного кубічного метра облицювального каменю з відомих родовищ Житомирської та деяких інших областей і підрахували скільки золота можна купити на ці гроші в найближчому банку, або ж на Лондонській біржі. Виявилося що це 10 – 20 грамів чистого банківського золота, тоді як середній вміст природного золота в рудах українських родовищ, що часто залягають на глибинах в сотні метрів – 6 – 8 грамів на тонну. Тобто кожен блок облицювального каменю розміром 2Х2Х1,5 метра це золотий самородок вагою 50 -100 грамів. І лежить цей камінь майже на поверхні, і запаси його практично не обмежені, і ні складних технологій для видобування, ні жодної переробки не потребує.

Україна на тектонічній карті світу. Червоним кольором показано кристалічні щити – Український та Балтійський.

В свій час Україна забезпечувала основну частину потреб в облицювальному камені усього Радянського Союзу. З українського каменю будувався мавзолей і Красна площа. І в Європі за ресурсами та розмаїттям облицювального каменю Україна не має рівних. А по окремих видах каменю, зокрема лабрадориту, вона фактично є монополістом, оскільки він відомий усього в кількох місцях на планеті.

Усе це завдяки тому, що через усю територію України – від кордону з Білорусією до Азовського моря – постягається так званийукраїнський кристалічний щит, де на площі понад 100 тисяч квадратних кілометрів породи древнього фундаменту – граніти, габро та їм подібні підходять до самої поверхні.

Тільки детально розвідані запаси облицювального каменю в Україні складають близько 400 мільйонів кубічних метрів. В золотому еквіваленті, в вирахуванням усіх втрат при видобуванні блоків, це приблизно 1000 тон банківського золота. А взагалі, ресурси облицювального каменю в Україні практично не обмежені.

Важко пояснити чому Україна, маючи такі запаси облицювального каменю, в тому числі унікальні його різновидності, видобуває усього 200 – 300 тисяч кубометрів каменю на рік (менше 0,1% від розвіданого) або близько 50 – 60 тисяч кубометрів кондиційної блочної продукції. При цьому експортує 30 – 40 тисяч кубометрів продукції у вигляді блоків та склябів на суму близько 20 мільйонів доларів. А невеличка Фінляндія щорічно видобуває близько 400 тисяч кубометрів блочної продукції на суму близько 200 мільйонів євро, що еквівалентно приблизно 6 тоннам чистого золота за цінами Лондонської біржі.

Може у когось з читачів виникне справедливе запитання: а що ж буде з нашим довкіллям, якщо ми почнемо так інтенсивно розробляти родовища облицювального каменю?

З впевненістю скажу, що в порівнянні з видобуванням інших корисних копалин це найменше лихо. Оскільки розробка каменю ведеться на значну глибину, площі під кар’єри потрібні мінімальні. Наприклад в тій же Фінляндії сумарна площа усіх кар’єрів облицювального каменю 450 га і відповідно з кожного гектара цієї площі щорічно збирають «урожай» вартістю понад 400 тисяч євро. Крім того, облицювальний камінь видобувається без вибухових робіт, переробка сировини практично відсутня, щонайбільше – це розпилювання каменю алмазним інструментом. Після відпрацювання кар’єрів в їх гранітних берегах утворюються глибокі озера кришталево чистої колодязної води об’ємом в сотні тисяч, а то й мільйони кубометрів. Зважаючи на те що гранітний регіон України дуже бідний на запаси питної води, такий «колодязь» ніколи зайвим не буде. Головне вберегти його від забруднення, тобто не перетворити кар’єр на сміттєзвалище.

Чому ж тоді Україна не використовує свої багатства?

Причин багато: від загальних, характерних для усієї нашої економіки, до суто специфічних. Серед останніх я відзначив би проблему самого поняття «родовище облицювального каменю», або якщо уже розмова про золото, то не скажеш краще за народну мудрість: «Не все те золото, що блищить».

Ця проблема дісталася нам у спадок від минулих часів, коли на першому місці стояло питання кількості родовищ і розвіданих запасів, а не якості сировини. Це, а також гаряче бажання керівників районного, а той сільського масштабу, мати родовище саме на своїй території призвело до того, що поряд з дійсно унікальними родовищами облицювального каменю маємо багато таких що не витримують жодної критики. А суворе дотримання інструкцій з розвідки, написання звітів та систематизації результатів призвело до того, що з наявної документації майже неможливо зробити висновок щодо дійсної цінності родовища.

Кар’єр з видобування облицювально каменю на Житомирщині

Провести реальну експертизу з залученням кваліфікованих фахівців у нас мало хто наважується. В результаті, часто, розчарування і марно витрачені кошти.

Друга проблема – наше бажання «мати усе і зразу».

Розробка кожного кар’єру справа багатьох років, а то й десятиліть. Не можливо за рік – два налагодити на новому місці промислове видобування блочного каменю. Вирвати шматки каменю з глибини можна, але за це доведеться потім довго розплачуватися.

Якось побачивши наші кар’єри, які більше нагадували сліди

Гранітні блоки готові для реалізації. Житомирщина

важких бомбардувань, фахівець з Італії був досить здивований і почав креслити схему правильної розробки кар’єру облицювального каменю. Щоб допомогти йому ми відкрили наш старий підручник з гірничої справи. Побачивши там таку ж саму схему він здивувався ще більше: «То чому ж ви так не робите»? Питання звичайно не просте…

На кінець проблема збуту. З одного боку її ніби і немає – ринок величезний, доля України на світовому ринку на сьогодні не перевищує десятих часток процента. З іншого боку – на цьому ринку визнають тільки солідних і надійних партнерів, які до того ж пропонують різноманітну сировину і

Не розвідані поклади облицю-вального граніту на Житомирщині

продукцію. Тому невеличкому кар’єру з Житомирщини, який кожних два роки переходить з рук в руки, пробитися на цей ринок не просто.

Враховуючи ціну питання за його вирішення мала б взятися і держава. Державні підприємства уже були. Був потужний «Нерудпром», від якої мало що залишилося. Проблема напевно не у формі власності, а в створенні умов для розвитку гірничої галузі, починаючи з логічного, усім зрозумілого і стабільного законодавства в сфері використання надр та землі, яке не просто декларує загальнонародну власність на усі природні ресурси, а надає реальну можливість кожному, на певних умовах, використовувати їх для отримання прибутку та збагачення держави.

А поки що, виготовлений з першого українського золота і урочисто піднесений Президенту українськими геологами та промисловцями в кінці 90-х років малий герб держави є дуже символічним. Золото дійсно українське – близько кілограма на той час назбирали. А от підставка до нього виготовлена з каменю, завезеного в Україну, бо про свій, мабуть, забули.

А була б вона з нашого каменю, могла б символізувати справжній золотий запас держави.

Копіювання та передрук наших матеріалів можливий лише з дозволу ТОВ”Пласт” на умовах збереження авторства та при встановлені прямого активного посилання на перше джерело!

 

Онлайн калькулятор розрахунку показника загального утворення відходів (Пзув)

Щоб дізнатись, чи потрібно Вам отримувати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, введіть дані в Калькулятор розрахунку ПЗУВ (показника загального утворення відходів) і, якщо:

ПЗУВ більший 1000 умовних одиниць, згідно ЗУ “Про відходи” ст.17 підприємство повино мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

ПЗУВ від 50 до 1000 умовних одиниць – підприємство звільняється від отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Однак підприємство зобов`язане щоріно подавати декларацію про відходи.

ПЗУВ менший 50 умовних одиниць – підприємство звільняється від отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та від зобов`язання подавати декларацію про відходи.

Закон України про відходи:

Стаття 17. Обов’язки суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами:

с) мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000;

Суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов’язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, підприємства ПЗУВ яких менший 50 у.о. звільняються від отримання дозволів та подання декларацій про відходи.

Як розрахувати показника загального утворення відходів (ПЗУВ) ? Існує 2 варіанти розрахунку ПЗУВ:

1. Формула розрахунку ПЗУВ: ПЗУВ = 5000 х м1 + 500 х м2 + 50 х м3 + 1 х м4,

де м1, м2, м3, м4 – умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості утворених на ОУВ відходів за класами небезпеки (1, 2, 3, 4 класи відповідно). До реєстру включаються об’єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення (Пгз), що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік.

2. Скористатись нашим Калькулятором розрахунку ПЗУВ, який після введення даних автоматично вирахує показник загального утворення відходів (ПЗУВ) Вашого підприємства.

ОВД при користуванні надрами

18 грудня 2017 року вступив в силу Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» № 2059-VIII від 23 травня 2017 року (надалі — Закон про ОВД).

Основні поняття:

– вплив на довкілля – будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров’я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об’єктів, історичних пам’яток та інших матеріальних об’єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об’єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів;

– планована діяльність – планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об’єктів, інше втручання в природне середовище.

ТОВ Пласт розробляє звіти з ОВД та здійснює супровід до отримання підприємством Висновку з ОВД.

Обов’зково підлягає ОВД планована діяльність, яка віднесена до першої і другої категорії видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля згідно частин другої і третьої статті 3 Закону про ОВД.

Надрокористувачі поділяються на першу і другу категорію залежно від наступних чинників (частина друга і третя статті 3 Закону про ОВД):

ПЕРША КАТЕГОРІЯ

ДРУГА КАТЕГОРІЯ

споруди з видобування, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів: азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тисяч тонн на рік, фрикційних матеріалів – понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів – понад 200 тонн на рік; видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням;
забір підземних вод або штучне поповнення підземних вод із щорічним забором води або щорічним об’ємом води, що поповнюється, 10 мільйонів кубічних метрів або більше; перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;
видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі; видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;
кар’єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів; господарська діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, та забір води з водних об’єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу

Забороняється:

провадження господарської діяльності, експлуатація об’єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Висновки з ОВД для підприємств, віднесених до першої категорії видає Мінприроди, а для другої категорії – територіальні департаменти екології.

Планована діяльність, що належить до першої категорії підлягає обов’язковому розгляду щодо наявності підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля.

Законом про ОВД було внесено відповідні зміни до Кодексу України про надра, зокрема Кодекс доповнено статтею 151 «Оцінка впливу на довкілля», згідно якої якщо користування надрами пов’язане з провадженням діяльності, визначеної Законом України “Про оцінку впливу на довкілля”, надання їх у користування здійснюється з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля”.

Постановою Кабінету Міністрів України №333 від 25.04.2018р. «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615» внесено зміни постанов Кабміну, якими регулюється порядок надання спеціальних дозволів (615) та порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами (594).

Так, в порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами введено термін “договір купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною”. Відповідно до умов договору купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною переможець аукціону зобов’язується отримати висновок з оцінки впливу на довкілля, згідно з яким провадження планованої діяльності є допустимим, протягом шести місяців з моменту підписання такого договору.

При цьому сплатити остаточну вартість спеціального дозволу (різницю між ціною продажу дозволу та гарантійним внеском) у разі укладання договору з відкладальною обставиною потрібно буде впродовж 30 календарних днів з дати настання відкладальної умови – отримання висновку з ОВД про допустимість планованої діяльності).

У порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами внесено зміни відповідно до яких внесення змін до дозволу на видобування корисних копалин здійснюється із зазначенням в особливих умовах дозволу умови щодо здійснення оцінки впливу на довкілля у випадках, передбачених Законом України “Про оцінку впливу на довкілля”

Для отримання чи продовження терміну дії спецдозволу на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу, потрібно подавати результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля”.

Результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) доведеться подавати усім бажаючим отримати/продовжити дозвіл на промислову розробку надр (видобування корисних копалин).

Надрокористувачам, які бажають отримати/продовжити дію спецдозволу, у разі відсутності у них висновку з ОВД – оцінка впливу на довкілля при користунні надрами, до 31.12.2018 року можна подавати засвідчену своїм підписом копію повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та інформацію про його внесення до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. У такому випадку до особливих умов дозволу включається обов’язок надрокористувача провести процедуру оцінки впливу на довкілля у строк, що не перевищує шести місяців з дня внесення повідомлення про плановану діяльність до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля.

Згідно внесених змін до п.22 Постанови №615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінприроди з підстав, передбачених Законом України “Про оцінку впливу на довкілля”.

Такі підстави визначені статтею 16 Закону України про ОВД – діяльність суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля, може бути:

1) тимчасово заборонена (зупинена) – до виконання встановлених у висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

2) припинена – повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

У разі тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів підприємства в цілому чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Діяльність підприємств тимчасово забороняється (зупиняється) у разі порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, зокрема у разі недотримання під час провадження господарської діяльності, експлуатації об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження, – до моменту забезпечення виконання таких екологічних умов.

ОВД – Оцінка впливу на довкілля : З нами, Ваше підприємство легко отримає позитивний висновок з ОВД.

Підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з технічних, економічних або інших причин.

Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено.

Оцінка впливу на довкілля

Оцінка впливу на довкілля (Висновок з ОВД) – новий документ дозвільного характеру у сфері здійснення господарської діяльності.

18 грудня 2017 року вступив в дію Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Закон про ОВД), який докорінно змінив процедуру отримання дозвільних документів для суб’єктів господарювання, що здійснюють вплив на навколишнє середовище. А саме, цим законом запроваджено новий дозвільний документ – висновок з оцінки впливу на довкілля та визначено порядок отримання даного дозвільного документа.

Що таке оцінка впливу на довкілля ?

Згідно Закону про ОВД вплив на довкілля – це будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров’я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об’єктів, історичних пам’яток та інших матеріальних об’єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об’єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Оцінка впливу на довікілля — це процедура, яка передбачає поетапне виконання робіт з оцінки впливу діяльності суб’єкта господарювання на довкілля для досягнення кінцевого результату — отримання висновку з ОВД.

Оцінка впливу на довкілля проводиться в такі етапи:

а) визначення необхідності проведення ОВД;

б) повідомлення про плановану діяльність (ст.5 Закону про ОВД);

в) безпосередня підготовка звіту з ОВД (відповідно до ст.6 Закону про ОВД);

г) проведення громадського обговорення звіту з ОВД (відповідно до ст. 7,8 Закону про ОВД);

д) отримання висновку з оцінки впливу на довкілля (відповідно до ст. 9 Закону про ОВД);

е) отримання рішення про провадження планованої діяльності з урахуванням висновку з ОВД (у разі необхідності);

є) післяпроектний моніторинг з метою виялення розбіжностей у прогнозованих рівнях впливу та впливу врезультаті фактичної діяльності..

Для кого необхідна оцінка впливу на довкілля та кому потрібно отримувати висновок з ОВД?

З терміном –  оцінка впливу на довкілля – муситимуть ознайомитись всі, хто планує будувати або вже експлуатує підприємства реального сектору. Необхідність проведення оцінки впливу на довкілля торкнеться їх в обов’язковому порядку. Що це означає і як це розуміти?

Обов’зково підлягає оцінці впливу планована діяльність (у процесі прийняття рішення про провадження такої діяльності), яка віднесена до першої і другої категорії видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля згідно частин другої і третьої статті 3 Закону про ОВД.

Перелік груп підприємств за видами діяльності, які відносяться до першої чи другої групи є досить містким та не завжди зрозумілим для суб’єкта господарювання. Тому, маючи ваші дані, ми з радістю допоможем Вам правильно класифікувати Ваше підприємство за ступенем впливу на довкілля та визначити чи необхідно Вам проводити роботи з оцінки впливу на довкілля.

Оцінка впливу на довкілля: Кому не потрібно отримувати висновок з ОВД?

с.17 Закону про ОВД визначає, кому можна обійтись без отримання висновку з ОВД.

Це: Суб’єкти господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності Закону про ОВД.

Однак, якщо Ви діючий суб’єкт господарювання і у Вас були такі обставини: – розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об’єктів, і якщо дані зміни спричинили значний вплив на довкілля відповідно до постанови КМУ від 13 грудня 2017 р. № 1010 (збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення), то оцінка впливу на довкілля все ж має бути проведена на Вашому підприємстві, та Вам все ж необхідно отримати висновок з ОВД.

Разом з тим, компанії, які отримали у свій час висновок державної екологічної експертизи до набуття чинності цим законом, можуть бути спокійними: вони мають статус висновку з ОВД.

Хто видає висновок з оцінки впливу на довкілля?

Функції видачі висновку з оцінки впливу на довкілля покладено на уповноважений територіальний орган з питань екології та природних ресурсів та уповноважений центральний орган з питань екології та природних ресурсів (у випадку п.3 ст.5 Закону про ОВД — відноситься до першої категорії видів діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля, може мати значний транскорданний вплив, стосується зони відчуження або безумовного відселення, або фінансуватиметься із залученням іноземних кредитів під державні гарантії).

Оцінка впливу на довкілля: повідомлення про плановану діяльність

Після з’ясування суб’єктом господарської діяльності необхідності проведення процедури ОВД, він має направити до територіального (центрального) органу повідомлення про плановану діяльність,  в якому будуть вказані характеристики планованої діяльності, соціально-економічний вплив, сферу, джерела та види можливого впливу на довкілля, належність до категорії, рівня деталізації інформації. Повідомлення оприлюднюється шляхом внесення до Єдиного державного реєстру.

Безпосередня підготовка звіту з оцінки впливу на довкілля

Звіт з ОВД включає:

– опис та технічні характеристики планованої діяльності;

– опис виправданих альтернатив;

– опис поточного стану довкілля;

– опис фактрів довкілля, які зазнають впливу в результаті діяльності, опис можливого та ймовірного впливу на довкілля з деталізацією (джерела впливів (викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти, шумовий вплив, вібрація, вплив на грунти на ландшафти), обсяги таких впливів, їх відповідність до нормативних;

– опис соціально – економічних ризиків планованої діяльності;

– заходи моніторингу та обліку впливів;

– пропозиції щодо заходів, спрямованих запобіганню негативного впливу;

– зауваження та пропозиції громадськості, що надійшли.

Звіт та оголошення про початок громадського обговорення подаються уповноваженому територіальному (центральному) органу.

Проведення детального аналізу впливів на довкілля, його оцінка, опис, визначення альтернатив відповідно до законодавства та виконання самого звіту потребують залучення кваліфікованих спеціалістів екологічного, геологічного напрямків. Тому, для якісного виконання робіт з оцінки впливу на довкілля, суб’єкту господарювання варто звернутись до організації, яка спеціалізується на проведенні таких робіт.

Проведення громадського обговорення звіту з ОВД

Громадське обговорення звіту з ОВД здійснює уповноважений територіальний (центральний) орган у формі громадських слухань та у формі отримання письмових зауважень і пропозицій. Таке обговорення триває від 25 до 35 робочих днів. Повідомлення про початок громадського обговорення оприлюднюється на офіційному веб-сайті уповноваженого органу.

Оцінка впливу на довкілля: отримання висновку з ОВД

Уповноважений територіальний/центральний орган видає висновок ОВД, в якому визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість планованої діяльності, визначає умови її провадження.

Уповноважений територіальний (центральний) орган, видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким, виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу, характеру, інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу, передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов’язковим для виконання.

Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Післяпроектний моніторинг

Висновок з ОВД може передбачати необхідність здійснення післяпроектного моніторингу. Для проведення таких дій підприємству також краще залучати спеціалістів (проектантів — екологів, геологів, інших) з метою здійснення таких робіт якісно, оскільки екологічна інспекція під час проведення перевірок також буде проводити аналіз, наскільки вплив в результаті діяльності підприємства відповідає заявленому у висновку з ОВД.

Відповідальність за порушення законодавства про оцінку впливу на довкілля

Найбільш суттєві наслідки порушень — тимчасова заборона та припинення діяльності підприємства. Дані санкції застосовуються у випадках порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, зокрема у разі недотримання під час провадження господарської діяльності, експлуатації об’єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля.

На підставі ст.16 Закону України про ОВД – діяльність суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля, може бути:

1) тимчасово заборонена (зупинена) – до виконання встановлених у висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

2) припинена – повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Тож,  якщо Ви відноситесь до тих суб’єктів господарювання, для яких оцінка впливу на довкілля є необхідною та обов’язковою, радимо Вам не зволікати з початком проведення робіт з ОВД, оскільки всі етапи від початку і до отримання висновку з ОВД  досить об’ємні та потребують витримання певних часових рамок.

Мінерально-сировинна база України (спроба реальної оцінки)

«Із загальної кількості розвіданих в Україні родовищ, що числяться на державному балансі, кількість родовищ, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, ймовірно не перевищує 1/3. Якщо ж брати до уваги тільки родовища, що не розробляються, чи не надані в користування, то цей показник складе не більше 1/5.»

Під мінерально-сировинною базою України, як і будь-якої іншої держави, розуміють офіційні дані про підтверджені (розвідані) запаси та прогнозовані ресурси корисних копали. Ці дані є результатом вивчення надр упродовж багатьох десятиліть.

При цьому, в різних країнах, існував різний підхід до оцінки запасів і ресурсів корисних копалин. Особливо суттєві відмінності в підході до формування мінерально-сировинної бази були між країнами бувшого соціалістичного табору та рештою капіталістичного світу. Причиною цього був принципово різний економічний устрій держав. А запаси будь-якої корисної копалини, це, в першу чергу, категорія економічна.

В той же час, мінерально-сировинна база України більш ніж на 90% сформована саме за часів бувшого СРСР, за тодішніми принципами.

У зв’язку з цим, для оцінки мінерально-сировинної бази України з точки зору сьогоднішньої економічної ситуації, необхідно розуміти особливості її формування.

Як формувалася мінерально-сировинна база України?

Майже усі вітчизняні публікації, присвячені мінерально-сировинній базі України, починаються з розповіді про її «унікальність». Далі йдеться про те, що за запасами тих чи інших корисних копалин Україна посідає одне з перших місць у Світі.

Це нагадує старий жарт радянських часів про величезну швейну фабрику, яка могла б одягнути кілька Європейських країн, якби їх мешканці погодилися одіти, те що там шиють.

Насправді, «унікальною» є не стільки, власне, сама мінерально-сировинна база України – тобто її надра, як створена за часів СРСР система формування цієї бази – тобто обліку родовищ та запасів корисних копалин.

При цьому треба згадати, що сучасна мінерально-сировинна база України, не менше ніж на 90% сформована за часів СРСР, а незначна частина родовищ, розвіданих за часів незалежності України, розвідані в основному за кошти приватних структур і надана їм в користування.

Що таке «родовища» і «запаси»?

Саме поняття, як родовища корисної копалини, так і його запасів, є досить умовним і в різних країнах його розуміють по різному. Взагалі під терміном «родовище» розуміють накопичення мінеральної сировини, яке має певну цінність.

За часів СРСР, коли усе було дефіцитом, цінність мало будь-що. Планова економіка вимагала постійно звітувати про збільшення не тільки темпів виробництва, а й кількості родовищ та запасів корисних копалин. А оскільки процес відкриття справжніх родовищ не контрольований, тай не у всіх регіонах вони є в необхідній кількості, було винайдено новий термін – «родовища загальнопоширених корисних копалин», тобто таких, які є скрізь. Це дозволяло вважати родовищем будь-що і регулярно звітувати про приріст запасів корисних копалин. Появився навіть термін «техногенні родовища», що утворилися, як правило, за рахунок відходів виробництва, а також «родовища сировини для закладки відпрацьованого під час видобування корисних копалин простору» – тобто будь-якої породи.

В результаті можна не сумніватися, що за запасами, наприклад суглинку для виробництва цегли, в світовому масштабі Україна може поступатися хіба що Росії, оскільки за рубежем ніхто не додумався підраховувати, затверджувати і обліковувати державним балансом запаси суглинків в якості корисної копалини.

За часів незалежності України радянський термін «загальнопоширені корисні копалини» спочатку трансформувався в законодавчо закріплений термін «корисні копалини місцевого значення», а останнім часом, очевидно з метою наповнення державного бюджету, добру половину «місцевих», тобто «загальнопоширених» корисних копалин, зокрема такі як – сировина для бутового каменю, піщано-гравійна сировина, глина для виробництва цегли – визнано «корисними копалинами загальнодержавного значення» на рівні з золотом та нафтою.

Як «відкривалися» родовища і чому більшість з них досі не освоєні?

Важливо також розуміти, як появилися самі родовища. Мається на увазі не в земних надрах, а на державному обліку, тобто на папері.

А появилися вони в основному з трьох причин:

Перша – це необхідність «узаконення» того, що було. Багато родовищ, в т.ч. в Україні, розроблялися ще з дореволюційних та довоєнних часів. З 30-х, а особливо з 50-60-х років на цих родовищах за державні кошти в обов’язковому порядку почали проводити геологорозвідувальні роботи, підраховувати запаси та ставити їх на державний баланс.

Друга причина – реальна потреба діючих підприємств у виявленні та розвідці запасів мінеральної сировини, в основному у зв’язку з відпрацюванням запасів, що розроблялися.

Третя – необхідність мати підставу для фінансування того чи іншого уже запланованого будівництва – наприклад колгоспного цегельного заводу чи щебеневого кар’єру.

Четверта – необхідність виконання планів з приросту запасів корисних копалин. Геологічній галузі з чисельним штатом працівників необхідно було показувати ефективну роботу і щорічно звітувати про обсяги виконаних робіт та приріст запасів.

В принципі усе було б не так уже й погано, якби геологорозвідувальні роботи проводилися з ініціативи розробників, а ще краще за їхні кошти. Однак, в більшості випадків, замовлення були досить формальними, а фінансування і контроль здійснювалися тільки з боку держави – а точніше тих же структур які планували і виконували роботи.

В результаті на сьогодні з родовищ, які розроблялися ще до часу їх розвідки, або на яких до початку розвідки уже було заплановане чи розпочате будівництво (тобто розвідані з перших двох причин), розробляється, чи розроблялося до недавніх часів, 70 – 90%, в залежності від виду сировини.

З родовищ, які розвідувалися «на перспективу», а точніше для виконання плану (з четвертої причини), освоєно не більше 10 – 30%.

Що становить основу мінерально-сировинної бази України?

Із загальної кількості родовищ корисних копалин, що числяться на державному балансі України – понад 8200 родовищ (усього ж виявлено понад 20000 родовищ і проявів) – 80% становлять родовища з колишньої категорії «загальнопоширених» – це родовища будівельних матеріалів (суглинок, пісок, глина, камінь – 43%) , торфу (19%), сапропелю (озерного мулу – 3%) та питної води (12%).

І тільки близько 20% – це те що вважається родовищами в більшості країн світу – родовища нафти, газу, вугілля – 16%, чорних, кольорових, дорогоцінних та рідкісних металів і урану – 1,5%, інші тверді корисні копалини – графіт, сірка, кухонна та калійна солі, каоліни, вогнетривкі глини, та і інше – близько 3%, мінеральні води – близько 2%.

Але надлишкова кількість об’єктів, що числяться на державному балансі, не найбільша проблема в плані реальної оцінки мінерально-сировинної бази України.

Значно більшою є проблема критеріїв, за якими визначалася цінність того чи іншого виду сировини чи конкретного родовища розвіданого, як правило, до 1990-х років. А від цього повністю залежало – буде визнано конкретній об’єкт родовищем, чи ні, і яка кількість сировини буде вважатися запасами корисної копалини та буде врахована державним балансом.

З одного боку треба віддати належне виконаним в ті часи великим обсягам геологорозвідувальних робіт та якості їх виконання. Уся отримана у ті часи геологічна інформація може бути успішно використана і використовується сьогодні. В технічному плані її достовірність особливих сумнівів не викликає.

Однак треба розуміти особливості підходу до аналізу геологічної інформації в ті часи.

По перше, порівняльною базою для того чи іншого виду сировини чи конкретного родовища була ізольована територія СРСР. Не було сенсу порівнювати, наприклад, вартість видобування урану, в т.ч. на родовищах України, з його вартістю на світовому ринку. Країна повинна була мати свій уран, нехай навіть на порядок дорожчий ніж за рубежем, але свій. І це стосувалося усіх стратегічно важливих корисних копали, а стратегічно важливим тоді було майже все.

По друге, питання отримання прибутку тоді було другорядним. Якщо, наприклад, на родовищі був поклад багатої руди, що забезпечувало його високу рентабельність, в підрахунок запасів включали також бідні руди, видобуток яких був не рентабельним. В результаті сумарна рентабельність була мінімальною, але запаси сировини більшими, а це вважалося більш важливим.

По третє, економічні розрахунки проводилися виходячи з майже дармових енергоресурсів. А такі особливо важливі на сьогодні фактори як власність на землю, обмеження щодо надання певних категорій земельних ділянок, природоохоронні обмеження, санітарно-захисні та інші охоронні зони, комунікації з їх охоронними зонами, практично не враховувалися. Іноді запаси, для відкритого способу видобування, підраховувалися навіть під існуючими населеними пунктами.

Таким чином, майже повністю сформована за часів СРСР мінерально-сировинна база України – тобто перелік врахованих державним балансом та державним кадастром родовищ, а також обсяги балансових запасів – потребує повної переоцінки, чи хоча б переосмислення, виходячи з принципово нових політичних, економічних умов та нового законодавчого поля.

Скільки в Україні справжніх родовищ корисних копалин?

За офіційними даними з відомих в Україні понад 20000 родовищ і проявів, в т.ч. понад 8200 тис. врахованих державним балансом розвіданих родовищ, розробляється близько 2900. Однак у цю цифру включені усі родовища, які розроблялися раніше, в т.ч. і ті, які на даний час не розробляються. Фактично, на сьогодні розробляється не більше 1,5 – 2 тис. родовищ, з яких 1 – 1,5 тис. родовищами можна назвати тільки умовно –сировина для будівельних матеріалів (суглинок, пісок, камінь) та питна вода – і тільки близько 500 власне родовищ – нафти, газу, вугілля залізних та інших руд.

При чому навіть серед родовищ найбільш важливих видів сировини розробляється, чи розроблялася раніше, відносно невелика частина, наприклад кам’яного вугілля – близько 40%, бурого вугілля – близько 5%.

Із загальної кількості розвіданих в Україні родовищ, що числяться на державному балансі, кількість родовищ, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, ймовірно не перевищує 1/3. Якщо ж брати до уваги тільки родовища, що не розробляються, чи не надані в користування, то цей показник складе не більше 1/5.

Але навіть в останньому випадку, тобто серед родовищ, що не розробляються, кількість перспективних родовищ в Україні буде вимірюватися сотнями, а з врахуванням вартих уваги родовищ будівельних матеріалів, торфу та підземних вод – близько тисячі.

Яка частка України в мінерально-сировинних ресурсах Європи та Світу?

Щодо порівняння мінерально-сировинної бази України з іншими країнами Європи та Світу, то такі порівняння, на даний час, не зовсім коректні через різний підхід до оцінки запасів в СРСР і Україні з одного боку та країнах заходу з іншого.

В загальних рисах мінерально-сировинну базу України можна оцінити наступним чином.

Україна, володіючи усього близько 0,12% площі земної кулі або 0,4% території суші, не може бути однією з найбагатших за мінеральними ресурсами країною Світу і, звичайно, не може порівнюватися не тільки з Росією чи Китаєм, а навіть з Казахстаном.

Разом з цим, Україна є найбільшою країною Європи і, в її масштабах, є однією з найбагатших корисними копалинами.

Щодо окремих видів корисних копалин, то Україна займає вагоме місце в Світі та є першою в Європі за запасами марганцевих та залізних руд, першою в Європі за запасами титану, цирконію, урану, графіту; знаходиться в числі перших в Європі за запасами бурого та кам’яного вугілля, первинного каоліну, вторинного каоліну та вогнетривких глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла.

За запасами нафти і газу в Європі Україна поступається тільки двом-трьом країнам, а в розрахунку на одиницю площі чи одиницю населення вони дещо нижчі середньосвітових і близькі до середньоєвропейських показників.

Реальні запаси кольорових (крім титану), дорогоцінних та рідкісних металів в Україні відносно незначні, як і в більшості європейських країн.

В цілому, за запасами мінеральної сировини Україна, в Світовому масштабі, досить помітна за декількома видами мінеральної сировини, в Європейському – є якщо не першою, однією з перших.

Які перспективи використання мінеральних ресурсів в Україні?

Виходячи з географічного розташування, рівня технологічного розвитку та наявності значних, за Європейськими мірками, мінеральних ресурсів, Україна, в найближчій перспективі, приречена на інтенсивне використання мінеральних ресурсів та розвиток гірничо-видобувної промисловості.

Які види мінеральної сировини в Україні є найбільш перспективними?

Окрім корисних копалин, основні родовища яких уже розробляються у великих обсягах або надані у користування – заліза, марганцю, титану, вугілля, нафти, газу – найбільш перспективним для розвитку в Україні є, в першу чергу, видобування сировини, продукція з якої у великих обсягах може експортуватися – первинних каолінів, вогнетривких (каолінових) глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла, граніту для виробництва щебеню. Перспективним є також видобування сировини для виробництва ефективних будівельних матеріалів: цементної сировини (вапняку, крейди, мергелю, глини), гіпсу, сировини для теплоізоляційних матеріалів (базальту), а також сировини для виготовлення палива та для сільського господарства (торфу), мінеральних та якісних питних вод.

Як реально оцінювати розвідані раніше родовища?

Враховуючи, що понад 90% розвіданих родовищ корисних копалин України, у тому числі майже усі не надані в користування, розвідані за часів СРСР і оцінювалися за критеріями, принципово відмінними як від світових, так і від тих, які діють в Україні сьогодні, вибір перспективних для освоєння родовищ потребує їх неформальної переоцінки з врахуванням принципово інших вимог ринку, нової економічної та правової ситуації.

Найбільш надійним критерієм оцінки родовищ, що розробляються звичайно є результати їх експлуатації.

При оцінці родовищ, що не розробляються, можна виходити з результатів експлуатації родовищ-аналогів, що розробляються, за їх наявності. Щодо розвіданих раніше родовищ така оцінка спрощується завдяки досить стандартному підходу до їх розвідки, що мало змінювався з часом та наявністю в державному фонді практично усіх матеріалів геологічних розвідок. Однак, при цьому обов’язково потрібно враховувати специфічні фактори, у тому числі обумовлені особливостями розташування родовища.

Можуть бути також використані дані про результати розробки родовищ аналогічних видів сировини за рубежем, з врахуванням специфіки сировини та продукції, попиту на неї в даному регіоні, доцільності та вартості транспортування та інше.

Особливу увагу при оцінці раніше розвіданих родовищ треба звертати на питання, які під час їх розвідки практично не вивчалися: цільове призначення земель та форма власності на них, природоохоронні, санітарні та інші обмеження (вибухонебезпечні зони, підземні, наземні комунікації та інше). Суттєве значення має також соціальний фактор – громадська думка.

Як отримати дозвіл на спецводокористування в 2020 році

З червня 2017 року в Україні змінився порядок отримання дозволів на спеціальне водокористування.

Законом  України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування» від 7 лютого 2017 року визначено орган, що має повноваження видавати дозвіл на спецводокористування та вичерпний перелік документів для його отримання.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

З нами Ви легко отримаєте дозвіл на спецводокористування в Вінницькій області та м. Вінниця.

 

Хто видає дозвіл на спецводокористування?

Відтепер, дозвіл на спецводокористування уповноважені видавати територіальні органи Держводагентства.

Які документи потрібно подавати для отримання дозволу на спеціальне водокористування?

За  новим порядком, для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа – підприємець звертається до територіального органу Держводагенства, із заявою (скачати тут), до якої додаються:

  • обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення (скачати тут);
  • опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;
  • нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);
  • затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій);
  • копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).

Зазначений перелік документів є вичерпним.

Кому не потрібно отримувати дозвіл на спецводокористування?

Нарешті законодавець відокремив дрібних споживачів та вказав (ст. 48 Водного кодексу) , що забір та/або використання води в об’ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води не належить до спеціального водокористування. Й, відповідно, підприємствам з таким добовим об’ємом забору води дозвіл на спец водокористування отримувати не потрібно.

Який строк розгляду документів для отримання дозволу на спецвокористування?

Видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

Які підстави відмови у видачі дозволу на спецводокористування?

  • подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу (перелік пакету вказано вище)
  • виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів;
  • негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, про можливість здійснення спеціального водокористування.
На який строк видається дозвіл на спецводокористування?

Водним кодексом (ст. 50) України визначено два варіанти строковості дозволів:короткостроковий (на три роки)_ або довгостроковий ( від трьох до двадцяти п’яти років).

Строк спеціального водокористування встановлюється територіальним органом Державодагенства. І, зазвичай, становить п’ять років.

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням зацікавлених водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Які підстави анулювання дозволу на спецводокористування?

Детальний порядок припинення права на спеціальне водокористування вказано у ст. 55 Водного кодексу України.

Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, анулює його у разі:

  • звернення водокористувача із заявою про анулювання дозволу на спеціальне водокористування;
  • визнання водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
  • припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація) або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, смерті фізичної особи, яка одержала дозвіл.

Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу з підстав:

  • встановлення факту подання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
  • передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
  • виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;
  • систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки;
  • порушення умов спеціального водокористування та охорони вод, стосовно яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, раніше було видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Рішення органу, що видав дозвіл, про анулювання дозволу на спеціальне водокористування видається юридичній або фізичній особі протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття. У такому разі дія дозволу припиняється через 30 днів з дня прийняття рішення про його анулювання.

Фахівці ТОВ «Пласт» проконсультують вас та допоможуть у підготовці пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування – зв’язатись із нами перейшовши за посиланням “Контакти”

Дефіцит флюсового вапняку для металургії

Як покрити дефіцит флюсового вапняку для металургійної промисловості?

Майже усі родовища вапняків та доломітів для металургійної промисловості – флюсової сировини – знаходяться на окупованій території: в Донецькій області та Криму. Дефіцит флюсової сировини може бути покрито за рахунок родовищ аналогічних вапняків, розвіданих для потреб цукрової промисловості та для інших цілей, які не використовуються. » Читать далее

Перспективні родовища торфу. Житомирська область

Державним балансом запасів корисних копалин на території Житомирської області враховано 46 розвіданих родовищ торфу. Оскільки окремі родовища складаються з кількох ділянок, усього на території області понад 60 розвіданих ділянок торфу.

При цьому, згідно державного балансу:

  • експлуатаційних родовищ, на які видано спеціальні дозволи на користування надрами для видобування торфу – 3 (Гвоздь, Озерянське, «Чистина і Няжна»);
  • резервних (детально розвіданих на які не видано спеціальні дозволи на користування надрами для видобування торфу – 11;
  • перспективних для розвідки (недостатньо розвіданих з попередньо оціненими запасами, які рекомендуються для проведення детальної розвідки) – 18;
  • охоронних (в межах охоронних зон – в основному в природно-заповідному фонді) – 6;
  • осушених (проведено меліорацію) – 4;
  • мілкопокладових – 4.

Майже усі родовища с низькою зольністю торфу – переважно до 10% – зосереджені в Олевському районі і окремі в суміжних з ним районах. На решті території переважають родовища і ділянки з середньою зольністю торфу понад 20 – 30%.

Виходячи з усереднених показників якості, запасів торфу, потужності та розташування, найбільш перспективними можна вважати  наступні родовища і ділянки:

  1. Бучмани – Олевський, Лугинський і Ємільчинський райони.
  2. Небуга – Олевський район.
  3. Ямни – Олевський і Овруцький райони.
  4. Губерня – Новоград-Волинський  район і частково Рівненська область.
  5. Рудня Радовельська  – Олевський район.
  6. Єльник – Новоград-Волинський і частково Ємільчинський райони.
  7. Плав 2 – Олевський район і частково Рівненська область.
  8. Спаське – Ємільчинський район.
  9. Черевківське Гало – Овруцький район. 

Нижче приведена узагальнена текстова і графічна інформація про родовища торфу (за даними державного балансу запасів корисних копалин, оглядів, зведених карт і т.п.). Детальна інформація по кожному родовищу (детальні плани, результати аналізів та інше) зберігається в державному геологічному фонді («Геоінформ України») і надається в установленому порядку.

Родовище торфу  БУЧМАНИ

 Розташоване на території Олевського, Лугинського і Ємільчинського районів на захід від с.Бучмани в 3 -10 км від залізничної станції Нові Білокоровичі.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 6,3%;
  • середній ступінь розкладу – 34%;
  • середня вологість – 89,5%;
  • середня глибина (потужність) – 3,01 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 6712 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 706  тис.тон за категоріями А+В;

Родовище розроблялося. За даними державного балансу з 1448 га розвіданої промислової площі залишок промислової площі становить 74 га, на якій числиться 706 тис.тон торфу (що практично не реально і потребує уточнення).

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1945 та 1995 роках.

В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

Родовище торфу НЕБУГА

Розташоване на території Олевського району між селами Хочино і майдан Копищенський.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – верховий і перехідний;
  • середня зольність – 6,3%;
  • середній ступінь розкладу – 27%;
  • середня вологість – 89,5%;
  • середня глибина (потужність) – 1,8 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 1048 тис.тон;

– залишок згідно балансу – 1048 тис.тон за категоріями А+В;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 325 га.

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1985 році.

Запаси торфу затверджені в  ДКЗ.

Родовище торфу  ЯМНИ

Розташоване на території Олевського і Овруцького районів в 1 -3 км на північ від с.Рудня Озерянська.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – перехідний, змішаний і верховий;
  • середня зольність – 7,2%;
  • середній ступінь розкладу – 37%;
  • середня вологість – 89,9%;
  • середня глибина (потужність) – 1,68 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 702 тис.тон. в т.ч. Південна частина – 470 тис.тон, Північна частина – 232 тис.тон;

– залишок згідно балансу – 702 тис.тон за категоріями А+В, в т.ч. Південна частина – 470 тис.тон, Північна частина – 232 тис.тон;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 251 га, в т.ч. Південна частина – 173 га, Північна частина – 78 га;

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1985 році.

Запаси торфу в  ДКЗ не затверджувалися.

 Родовище торфу ГУБЕРНЯ

 Розташоване на території Новоград-Волинського району і на території Рівненської області (Рокитнянський район) в 4 км на північ від с.Червона Воля.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний, перехідний, змішаний, верховий;
  • середня зольність – 7 – 10 %;
  • середній ступінь розкладу – 31%;
  • глибина (потужність) – 1,5 – 3,3 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 2404 тис.тон, в т.ч. на території Житомирської області 1357 тис.тон, на території Рівненської області 1047 тис.тон.;

– залишок згідно балансу – 2404 тис.тон, в т.ч. за категоріями А+В 2359 тис.тон, за категорією С1  45 тис.тон;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 769 га, в т.ч. на території Житомирської області 424 тис.тон, на території Рівненської області 345 га.

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1977 році.

Запаси торфу в  ДКЗ не затверджувалися.

Родовище торфу РУДНЯ РАДОВЕЛЬСЬКА

Розташоване на території Олевського району на схід від с.Радовель в 4 км на захід від залізничної станції Діброва Олевська.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 9,4%;
  • середній ступінь розкладу – 25%;
  • середня вологість – 89,4%;
  • середня глибина (потужність) – 1,88 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 3461 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 997  тис.тон за категорією С1;

Родовище розроблялося. За даними державного балансу з 995 га розвіданої промислової площі залишок промислової площі становить 212 га, на якій числиться 997 тис.тон торфу.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1957 році.

Родовище попередньо розвідане (категорія С1). В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

Родовище торфу ЄЛЬНИК

 Розташоване на території Новоград-Волинського і частково Ємільчинського району на схід від с.Бронниця.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 10,0%;
  • середній ступінь розкладу – 25%;
  • середня вологість – 91,1%;
  • середня глибина (потужність) – 1,55 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 1264 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 483  тис.тон за категоріями А+В;

Родовище розроблялося. За даними державного балансу з 583 га розвіданої промислової площі залишок не відпрацьованої промислової площі становить 143 га, на якій числиться 483 тис.тон торфу.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1957 році.

В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

 Родовище   торфу   ПЛАВ 2

 Розташоване на території Олевського району і, частково, на території Рівненської області між селом Журжевичі та селом Кам’яне (Рівненської області) в заплаві р.Плав.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 13,0%;
  • середній ступінь розкладу – 38%;
  • середня вологість – 89,0%;
  • середня глибина (потужність) – 1,56 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 299 тис.тон, в т.ч. на території Житомирської області 233 тис.тон, на території Рівненської області 66 тис.тон.;

– залишок згідно балансу – 299 тис.тон за категоріями А+В, в т.ч. на території Житомирської області 233 тис.тон, на території Рівненської області 66 тис.тон.;;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 104 га, в т.ч. на території Житомирської області 80 тис.тон, на території Рівненської області 24 га.

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1981 році.

Запаси торфу в  ДКЗ не затверджувалися.

Родовище торфу СПАСЬКЕ

Розташоване на території Ємільчинського району на схід від с.Спаське в заплаві р.Перга в 10 км від залізничної станції Нові Білокоровичі.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 11,0%;
  • середній ступінь розкладу – 30%;
  • середня глибина (потужність) – 1,36 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 841 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 841 тис.тон за категорією С1;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 341 га;

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1962 році.

Родовище попередньо розвідане (категорія С1). В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

 Родовище торфу ЧЕРЕВКІВСЬКЕ ГАЛО

(ділянка детальної розвідки 1965 р.)

 Розташоване на території Овруцького району в 3 км на північний схід від зал.ст.Мощаниця в заплаві р.Мощаниця.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний і перехідний;
  • середня зольність – 8,7%;
  • середній ступінь розкладу – 19%;
  • середня вологість – 90,1%;
  • середня глибина (потужність) – 1,50 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 804 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 804 тис.тон за категорією С1;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 373 га;

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на ділянці проводилися в 1965 році.

Запаси торфу розвідані за категорією С1, що відповідає попередньо розвіданим запасам. В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

Коротка інформація про інші, менш перспективні, родовища торфу на території Житомирської області наведена нижче:

Район Родовище Середня зольність, % Запаси, тис.тон Примітки
Детально розвідані родовища
Малинський Баранівське 25,9 20
Олевський Замисловицьке Гало 17,6 1892
Овруцький Граничне 20,5 122
Брусилівський Здвиж і Покришів 21,0 402
Андрушівський Пустохівське 43,2 981
Овруцький Словечанське 16 288
Попередньо оцінені – (перспективні для розвідки згідно держбалансу)
Овруцький Велика Верховина 18,8 25
Брусилівський Бикове
Бердичівський Глибокодолинське 28,4 16
Радомишльський Глухівське 14,6 386
Попільнянський Єрчики 35,6 97
Брусилівський Ірпіньське 35,0 60
Попільнянський Кам’янське ? 277
Лугинський Кінське 12,3 32
Лугинський Копил 18,9 73
Малинський Різня (діл.Лумля) ? 10
Попільнянський Унавське 43,6 650
Радомишльський Вили 27,5 59
Олевський Бубнівське 18,0 270
Олевський Сенькове (діл.Зами-словицьке Гало) 11,1 567 Середня глибина 0,96 м
Охоронні
Новогр.Волинський Козява 16,5
Ємільчинський Кури 10,7
Олевський Становицьке (д.Кованка) 11,9 (?) 208
Ємільчинський Телячий Мох 9,6
Ємільчинський Гало Збаразьке 14,6
Олевський Страхів 9,8
Осушені (меліорація)
Овруцький Виступовичі 18,1
Ємільчинський Відьма 9,9
Коростишівський Осовцівське і Заплава р.Здвиж 25,6
Олевський Мураші 19,0 123
Ємільчинський Наклимівське 18,8 242

 

Що перевіряє екологічна інспекція

Що перевіряє екологічна інспекція – новий уніфікований акт перевірки екологічної інспекції.

Під час здійснення державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності, працівники екологічної інспекції перевірять виключно питання передбачені їхнім затвердженим актом. Тому, найкращим способом підготуватись до перевірки екологічної інспекції та вияснити які саме питання вони перевірятимуть –  буде завантажити акт перевірки екоінспекції та пройтись по всіх пунктах/питаннях цього акту.

Міністерство екології та природних ресурсів Наказом №303 від 09.08.2017р. затвердило Уніфіковану форму Акта, що складається за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Скачати:   Акт складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів
(з додатками)

Перелік питань, що перевіряє екологічна інспеція:

 

Не надані у користування перспективні родовища

Не надані у користування перспективні родовища корисних копалин на землях запасу

На більшості родовищ корисних копалин, що не розробляються, землі надані у власність – переважно для товарного сільськогосподарського виробництва (паї), особистого селянського господарства (ОСГ). Освоєння таких родовищ є досить проблемним.

Разом з цим, залишаються окремі перспективні родовища на ненаданих у власність чи користування землях (землях запасу, відведених для користування надрами, порушених кар’єрами та ін..).

Перелік не наданих у користування перспективних родовищ на землях запасу та інших не наданих у власність чи користування землях, наводиться в таблицях нижче.

Спеціалісти ТОВ “Пласт” нададуть Вам більш детальну інформацію стосовно вільних родовищ, для отримання більш детальної інформації звертайтесь: E-mail: plast_@i.ua. Тел.: (0432) 50-94-24, моб.тел. (067) 430-92-03.

Не надані у користування ПЕРСПЕКТИВНІ родовища на землях запасу

та інших не наданих у власність чи користування землях

Розкриття інформації у сфері користування надрами + драконівський штраф!

16 листопада 2018 року набирає чинності Закон України від 18.09.2018 р. № 2545-VIII «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях» (далі – Закон № 2545).

Стаття 2. Сфера дії Закону

  1. Цей Закон поширюється на всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства у видобувних галузях незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері енергетики та вугільної промисловості, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також на отримувачів платежів.

* (Термін «суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях»  вживається в цьому  законі  у  наступному  значенні:  суб’єкт господарювання, який здійснює діяльність у видобувних галузях, – фізична особа – підприємець чи юридична особа, яка здійснює користування надрами для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобування корисних копалин загальнодержавного значення, виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції щодо корисних копалин загальнодержавного значення, транспортування трубопроводами вуглеводнів, у тому числі з метою транзиту.  Отже,  мова все ж  таки  про надрокористувачів,  які  мають  справу з  корисними  копалинами загальнодержавного  значення, у т.ч. підземні  води, камінь блочний  і  для  виробництва щебеню, глини,  піщано-гравійна суміш тощо.  На  тих надрокористувачів, які добувають суглинки і будівельний пісок дія даного закону вочевидь не  поширюватиметься).

Стаття 12. Строки та порядок розкриття інформації

  1. Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, розкривають свої звіти (консолідовані звіти) про платежі на користь держави щорічно, не пізніше 1 вересня року, що настає після звітного періоду, та забезпечують, щоб такі звіти залишалися публічно відкритими протягом щонайменше трьох років з дня розкриття.

** (Перший звітний період – 2018 рік.,  отже  граничний  термін  звіту  – не  пізніше  01.09.2019р.)!

  1. Інформація про істотні умови угод про користування надрами (крім угод про умови користування надрами) разом з відповідними витягами з таких угод, а також про будь-які зміни до зазначених документів надсилається суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері енергетики та вугільної промисловості, шляхом надсилання електронної версії, а якщо це неможливо – у паперовому вигляді поштовим відправленням з описом вкладення, або розміщується в електронній системі подання та аналізу звітності (за наявності такої системи) протягом одного місяця з дня їх укладення, внесення змін.

*** А  для тих  надрокористувачів,  які  уклали  угоди до  початку дії  цього  закону  перехідними  положеннями  встановлено : Інформація про істотні умови угод про користування надрами (крім угод про умови користування надрами) разом з відповідними витягами з таких угод протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом направляється суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері енергетики та вугільної промисловості, для оприлюднення в установленому цим Законом порядку.

Стаття 14. Відповідальність суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнських підприємств у видобувних галузях за порушення законодавства про забезпечення прозорості у видобувних галузях

  1. Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства у видобувних галузях, які є суб’єктами розкриття інформації, несуть відповідальність за такі правопорушення:

нерозкриття інформації або порушення строків розкриття інформації, передбачених статтею 12 цього Закону, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  ****(85 000 грн)

розкриття звіту (консолідованого звіту) про платежі на користь держави, що містить неповну інформацію про діяльність суб’єкта, який здійснює діяльність у видобувних галузях, передбаченого статтею 6 цього Закону, порушення встановленого порядку розкриття інформації у видобувних галузях, передбаченого статтею 12 цього Закону, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. *****(34 000 грн.)

****** (Новий звіт подається  до  Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері енергетики та вугільної промисловості)

 * Примітки

 

 

1 2