Як оживити видобувну галузь: чому ініціатива повинна бути вартісною
Стимулювання розвитку надрокористування в Україні
Відновлення активності у сфері надрокористування неможливе без стратегічного перегляду підходів до формування спеціальних дозволів. Сьогодні весь процес зосереджено на аукціонах: хтось формує пакет документів, витрачає час, кошти, проходить бюрократичні етапи — а в підсумку спецдозвіл може дістатися будь-кому. Ініціатор залишається поза грою.
Це створює парадокс: система, що мала б стимулювати розвиток, фактично стримує його.
Чому важливо заохочувати ініціаторів
Високі ризики, відсутність гарантій та нульова винагорода — ось реалії, в яких працюють ті, хто намагається запускати нові лоти. Очевидно, що за таких умов ініціатива — рідкісне явище. Проте саме вона є джерелом прогресу. Якщо ми хочемо якісного зростання галузі, нам потрібна система, яка буде не карати, а винагороджувати тих, хто готовий вкладати знання, час і ресурси.
Пропонується проста, але дієва модель: впровадити систему відстроченої винагороди для ініціаторів — у розмірі 5–15% від вартості проданого спецдозволу. Цей бонус може виплачуватись поступово — у міру запуску проєкту та появи прибутку.
Хто може стати новими ініціаторами — і як їх заохотити
Сьогодні всі лоти ініціюють ті, хто сам має намір їх купити. Це обмежує коло учасників та звужує потенціал ринку. Проте в Україні є чимало фахівців — геологів, інженерів, науковців, які мають глибокі знання про ресурси надр, але не беруть участі в системі через її невигідність. Їх не мотивує працювати на результат, адже вони не бачать винагороди за власну ініціативу.
Саме тому потрібно створити умови, за яких ці спеціалісти зможуть подавати обґрунтовані ідеї, готувати лоти, оформлювати документи — і знати, що у разі продажу спецдозволу, вони отримають справедливу винагороду. Йдеться не про додаткові державні витрати — жодних нових бюджетних платежів не потрібно. Просто частину прибутку від проданого спецдозволу варто віддати тим, хто створив цей актив.
Це проста, але ефективна логіка: ініціатива стає товаром, її купують, реалізовують — і діляться прибутком. Виграють усі: держава отримує більше якісних лотів і доходів, бізнес — підготовлені об’єкти для інвестицій, фахівці — стимул працювати й ініціювати нові проєкти.
Наслідки без ініціативи: застій, втрати і втрачені можливості
Якщо не змінити підхід, ми й надалі залишатимемо ринок у тіні, з низьким рівнем нових проєктів, браком конкурентоспроможних лотів і втратою інвестиційного інтересу. Коли система не підтримує ініціативу — вона вбиває розвиток. Навпаки, справедливе й фінансово обґрунтоване заохочення здатне перетворити фахові знання на двигун економіки.
Висновок: ініціатива — це не витрата, а інвестиція
Держава, бізнес і громади виграють лише тоді, коли ініціатива перетворюється на продукт, а не залишається лише на папері чи в голові. Щоб запустити нові родовища, відродити довіру до ринку та створити умови для партнерства між знанням і капіталом, потрібно не чекати дива, а будувати прозору, вигідну і чесну систему.
Бо там, де ініціатива винагороджується — завжди є рух вперед.