Хто відповість за «пісок по 100 доларів»?

Ціна управлінської помилки, яка паралізувала цілу галузь — і чому ми маємо говорити про це публічно

Ця публікація — не емоційна реакція, а спроба звернути увагу на системну проблему, яка вже призвела до мільйонних збитків і може знову повторитися, якщо не зробити висновків і не забезпечити відповідальність.

Що сталося?

З третього кварталу 2024 року і майже до літа 2025-го ринок спецдозволів на видобуток піску фактично зупинився. Причина — непропорційне і штучне завищення ключового індикатора — ціни одиниці товарної продукції (ЦО), яка використовується для розрахунку вартості спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабміну №1374 від 15.09.2004 р., вартість дозволу визначається за спеціальною формулою. У цій формулі саме показник ЦО є визначальним.

У вказаний період для піску цей показник було встановлено на рівні 4427 грн за 1 м³. Це приблизно у 20 разів перевищувало реальну ринкову ціну, яка коливалась у межах 200–250 грн/м³. У доларовому еквіваленті — понад 100 доларів за кубометр піску, що є абсурдним для внутрішнього ринку.

До чого це призвело?

• Повна зупинка видачі спецдозволів на промисловий видобуток піску протягом трьох кварталів.
• Масове відкликання заявок компаніями, які вже готували документи для участі у процедурах.
• Втрати для бюджету у вигляді недоотриманої ренти, податків, зборів.
• Блокування розвитку інфраструктурних проєктів через недоступність нового піску.

Фактично, через адміністративне рішення було паралізовано доступ до одного з базових ресурсів для будівництва — піску.

Лише у другому кварталі 2025 року ситуацію вдалося частково стабілізувати: ЦО для піску було знижено до більш реального рівня — приблизно 219 грн/м³. Це дозволило ринку знову запрацювати. Очікується, що невдовзі буде оголошено нові конкурси, і перші спецдозволи нарешті почнуть видаватися.

Але цього недостатньо

Після 9 місяців простою, втрат і зупинок проєктів, ми не можемо задовольнитися лише «відкатом назад». Потрібно публічно поставити запитання:

• Хто допустив помилку у встановленні завищеного ЦО?
• Хто не відреагував вчасно, коли було очевидно, що ринок паралізований?
• Хто нестиме відповідальність за недоотримані мільйони для бюджету, втрати бізнесу, інвестицій та гальмування інфраструктурного розвитку?
• І головне — як гарантувати, що подібне не повториться в інших секторах?

Це не випадковість. Це — результат конкретних управлінських рішень або бездіяльності. Тому ми публікуємо цю статтю, щоб запобігти повторенню подібних ситуацій у майбутньому. Мовчання — найкраще середовище для нових системних помилок. А от публічність — єдиний шлях до відповідальності та реформ.