Архивы рубрики: _ТОП НОВИН

Новий уніфікований акт перевірки екологічної інспекції

Міністерство екології та природних ресурсів Наказом №303 від 09.08.2017р. затвердило Уніфіковану форму Акта, що складається за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Скачати:   Акт складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів
(з додатками)

Як отримати дозвіл на спецводокористування в 2017 році

З червня 2017 року в Україні змінився порядок отримання дозволів на спеціальне водокористування.

СпецводокористуванняЗаконом  України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування» від 7 лютого 2017 року визначено орган, що має повноваження видавати дозвіл на спецводокористування та вичерпний перелік документів для його отримання.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Хто видає дозвіл на спецводокористування?

Відтепер, дозвіл на спецводокористування уповноважені видавати територіальні органи Держводагентства.

Які документи потрібно подавати для отримання дозволу на спеціальне водокористування?

За  новим порядком, для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа – підприємець звертається до територіального органу Держводагенства, із заявою (скачати тут), до якої додаються:

  • обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення (скачати тут);
  • опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;
  • нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);
  • затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій);
  • копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).

Зазначений перелік документів є вичерпним.

Кому не потрібно отримувати дозвіл на спецводокористування?

Нарешті законодавець відокремив дрібних споживачів та вказав (ст. 48 Водного кодексу) , що забір та/або використання води в об’ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води не належить до спеціального водокористування. Й, відповідно, підприємствам з таким добовим об’ємом забору води дозвіл на спец водокористування отримувати не потрібно.

Який строк розгляду документів для отримання дозволу на спецвокористування?

Видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

Які підстави відмови у видачі дозволу на спецводокористування?

  • подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу (перелік пакету вказано вище)
  • виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів;
  • негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, про можливість здійснення спеціального водокористування.
На який строк видається дозвіл на спецводокористування?

Водним кодексом (ст. 50) України визначено два варіанти строковості дозволів:короткостроковий (на три роки)_ або довгостроковий ( від трьох до двадцяти п’яти років).

Строк спеціального водокористування встановлюється територіальним органом Державодагенства. І, зазвичай, становить п’ять років.

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням зацікавлених водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Які підстави анулювання дозволу на спецводокористування?

Детальний порядок припинення права на спеціальне водокористування вказано у ст. 55 Водного кодексу України.

Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, анулює його у разі:

  • звернення водокористувача із заявою про анулювання дозволу на спеціальне водокористування;
  • визнання водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
  • припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація) або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, смерті фізичної особи, яка одержала дозвіл.

Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу з підстав:

  • встановлення факту подання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
  • передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
  • виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;
  • систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки;
  • порушення умов спеціального водокористування та охорони вод, стосовно яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, раніше було видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Рішення органу, що видав дозвіл, про анулювання дозволу на спеціальне водокористування видається юридичній або фізичній особі протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття. У такому разі дія дозволу припиняється через 30 днів з дня прийняття рішення про його анулювання.

Маєте ще питання стосовно того як отримати дозвіл на спец водокористування у 2017 році? Фахівці ТОВ «Пласт» проконсультують вас та допоможуть у підготовці пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування – зв’язатись із нами перейшовши за посиланням “Контакти”

Плани перевірок підприємств в 2017 році

Де знайти плани перевірок підприємств в 2017 році ? Всі плани перевірок підприємств в 2017 році оприлюднені на офіційних сайтах контролюючих органів.

Найбільш важливими для надрокористувачів є перевірки органами Державного геологічного контролю, Державної екологічної інспекції, та Державної служби України з питань праці (колишній Держгірпромнагляд), про плани перевірок цих підприємств і поговоримо.

Планові перевірки цих контролюючих органів можуть бути комплексними та індивідуальними (тими, що не увійшли до комплексних), тому і шукати свою організацію потрібно як у графіку комплексних перевірок, так і в індивідуальних графіках кожного контролюючого органу.

КРОК 1. 

Шукаємо себе в Плані комплексних планових перевірок у 2017 році.

Скористатись: Інтерактивний пошук за реквізитами підприємства

або

Скачати:  Комплексний_План_2017.XLS

КРОК 2.

Якщо в планах (графіках) комплексних перевірок Вашого підприємства немає, варто пошукати його в індивідуальних планах перевірок.

План (графік) перевірок Державної служби України з питань праці (колишній Держгірпромнагляд):

План перевірок Держслужбою з питань праці 2017р.

План (графік) перевірок Державної екологічної інспекції:

План перевірок Держекоінспекції 2017р.

План (графік) перевірок Державної служби геології та надр (геолконтроль).

Наразі Дежслужба геології та надр скасувала всі свої графіки перевірок у 2017році.

Дізнавшись завчасно про заплановану перевірку, у Вас є час до неї підготуватись. Не змарнуйте цей час!

ТОВ “Пласт” виконує ряд робіт, що є необхідним практично всім добувним підприємствам та вимагається під час проведення перевірки. Зокрема:

  1. Повторна державна експертиза та переоцінка запасів родовищ корисних копалин
  2. Щорічний радіаційний контроль за породами в кар’єрі
  3. Геолого-маркшейдерське обслуговування видобувних робіт 

 

Потенційні притрасові кар’єри вздовж магістралі Львів-Одеса

Натисніть для збільшеня

У зв’язку з прийнятим урядом рішенням щодо пріоритетного будівництва магістральної автомобільної дороги Львів-Тернопіль-Хмельницький-Вінниця-Умань-Одеса публікуємо схему розташування найближчих до магістралі розвіданих родовищ граніту для щебеню і піску, які не надані в користування або не розробляються з інших причин і можуть бути використані в якості притрасових кар’єрів для забезпечення масштабного будівництва.

Дозволи на розробку не наданих у користування родовищ надає Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) за погодженням з районними (родовища піску), обласними (родовища граніту) радами та Мінприроди України.  Дозволи надаються в порядку, передбаченому постановами КМУ №594 та №615 від 30.05.2011 р. шляхом продажу на аукціонах, або без проведення аукціонів – у випадку надання дозволів на видобування піску, а також граніту за наявності підстав для одержання дозволу без аукціону (наприклад якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ раніше затверджених запасів – п.п.1.п.8 Порядку постанови КМУ №615).

Бурштин «великий» і «маленький»

Недавній інцидент зі звинуваченням народних депутатів Розенблата і Полякова в причетності до незаконного бурштинового бізнесу черговий раз показав наболілу проблему, суть якої полягає в тому, що наявність в Україні бурштину,  замість прибутку, обертається для держави збитками.

І проблема тут не тільки в корупції чи відсутності законодавчої бази. Є ще інша проблема. Потрібне розуміння того, що бурштин, як і рибка у відомій казці, буває «великий» і «маленький». До речі бурштин, як і рибу, на Поліссі виловлюють одними і ти ми ж сачками. Не вірите? Побувайте на розробках!

На місці згаданих народних депутатів, обізнаний з гірничим бізнесом фахівець напевно засумнівався б реальності пропозицій зарубіжної компанії в інвестиціях у розробку родовищ бурштину в Україні. Адже зарубіжні компанії, перед тим як прийняти рішення про фінансування серйозного проекту, наймають кваліфікованих експертів, які неодмінно доповіли б про те, що за даними Державної служби геології та надр України, родовища бурштину в Україні, практично, відсутні.

Зокрема, станом на минулий рік державним балансом враховано три родовища бурштину  – Клесівське, Володимирець Східний та «Вільне». Перші два надані для промислової розробки – одне державному підприємству, інше комерційному. Родовище «Вільне» – раніше розроблялося  державним підприємством. Пізніше, ним же, а потім і місцевими шукачами, визнано не цікавим.

Усе решта, на що в такій жорстокій боротьбі видавалися і анулювалися дозволи – то ділянки лісів полів і боліт, на яких дозволено шукати бурштин – так звані «спеціальні дозволи на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку» бурштину – за умови, що він там є, на що ніхто жодних гарантій не видає. Та ще кілька ділянок на яких, за бажанням власників таких дозволів, запаси бурштину оцінено шляхом множення його вмісту в піднятих з окремих свердловин проб на площу, охоплену наданим дозволом.

Звичайно, заперечувати наявність родовищ бурштину, окрім трьох згаданих вище, було б не розумно, хоча б зважаючи на сотні і тисячі несанкціонованих копалень, та тонни вилученого бурштину тільки по дорозі до митниці.

Виходить, що родовищ бурштину майже немає, а самого бурштину повно. Хіба це можливо? Цілком можливо і прикладів таких багато. Достатньо згадати золоту лихоманку на Алясці, ізумрудні копальні Бразилії чи старательські артілі на Колимі. Звичайно і на Алясці і на Колимі є розвідані родовища золота зі значними запасами, які у продовж десятиліть розробляються гірничо-добувними підприємствами. Але таких родовищ одиниці серед сотень і тисяч дрібних копалень чи розсипів, які розроблялися золотошукачами.

І навіть в Радянському Союзі, при усій зневазі до дрібного підприємництва, було дозволено старательський спосіб видобування золота. Чому? Тому, що було розуміння того, що більшість золота знаходиться в дрібних покладах, промислова розробка яких, включно з будівництвом кар’єрів, доріг, збагачувальних фабрик та іншої інфраструктури, буде збитковою. У ті часи кошти на освоєння родовища золота виділялися за умови доказаної наявності на родовищі – тобто на одній конкретній ділянці – не менше 10 тон золота. А такі ділянки зустрічаються не часто.

Суть родовища в тому, що на невеликій площі при великій концентрації  зосереджена велика кількість корисної копалини – достатня для того щоб окупити усі витрати, пов’язані з його освоєнням, починаючи з вартості землі, витрат на будівництво кар’єру, збагачувальної фабрики, доріг, комунікацій і закінчуючи рекультивацією земель. При цьому конкурентоспроможність гірничому підприємству забезпечує саме незначна кількість чи відсутність  родовищ з такими ж високими чи кращими показниками.

Однак на родовищах, будь якого виду сировини, зосереджена тільки незначна її частина. Значно більша її кількість розпорошена в дрібних, ще дрібніших покладах і просто в гірській породі. Наприклад, золото міститься навіть у морській воді, але не зважаючи на значну його загальну кількість в просторах океану, ніхто не поспішає його видобувати.

Відомо, що на одне велике  родовище приходиться приблизно десяток середніх, на одне середнє – десяток дрібних, на одне дрібне  – 10 рудопроявів чи проявлень (невеличких ділянок з промисловим вмістом корисної копалини але недостатніми для промислового видобування запасами), на одне проявлення – десяток аномалій – місць з високим вмістом корисного компоненту.

Таким чином наявність, наприклад, в пошуковій свердловині зерен чи уламків бурштину – це бурштинова аномалія, або ймовірність 1:10 виявлення бурштинового прояву чи 1 :100 виявлення дрібного родовища або 1 :1000 відкриття середнього родовища.

Відповідно, ймовірність знайти бурштин, в межах території його поширення,  відносно висока, але знайти його в промисловій концентрації – тобто рудопрояв – ймовірність на порядок нижча. Але це ще не родовище. Ймовірність знайти дрібне родовище, економічна доцільність розробки якого буде дещо сумнівною –  менша в 100 разів, а середнє, тобто економічно надійне – в 1000 разів.

В межах бурштинової території – північ Волинської, Рівненської, Житомирської областей – можна знайти тисячі місць видобування бурштину. При цьому щонайменше на 90% таких розробок видобування припинено самими шукачами  бурштину, постільки їх подальше розширення виявилося не перспективним. Так само і щодо розмірів бурштинових розробок – понад 90% з них площею до 1 га, кілька процентів сягають до 10 га. Тобто з точки зору гірничої науки це рудопрояви чи в найкращому випадку дрібні родовища, запаси кожного з яких можна оцінити орієнтовно в межах перших тон, відповідно сумарна вартість бурштину складе до $10 млн, а прибуток – $1-3 млн. Що ніби і немало, але недостатньо для організації промислового видобування  зі всією належною інфраструктурою та технікою.

Але статистика завжди підтверджується. І серед цих сотень і тисяч дрібних покладів є справжні промислові родовища не менше середніх розмірів, про що свідчить, наприклад,  компактно відпрацьована площа близько 100 га в Олевському районі між селами Шебедиха і  Рудня-Замисловецька, де видобуток продовжується. Запаси бурштину на цій площі становили орієнтовно 100 тон, що за чинною класифікацією відповідає середньому або великому родовищу. На жаль їх ніхто не підраховував, як і те, що там залишилося.

«Маленький» бурштин. Група відпрацьованих проявів бурштину поблизу с.Малий Жолудськ Володимирецького району.

«Великий» бурштин. Не розвідане родовище бурштину, що розробляється між селами Шебедиха і Рудня-Замисловецька в Олевському районі.

Потрібне також розуміння того, що справді промислові рентабельні для розробки родовища розташовані там, де їх створила природа, а не там де вдається домовитися з місцевою владою чи отримати землю. А також те, що їх кількість і площі не такі уже і значні і на кожне таке родовище приходяться сотні місць зі знахідками бурштину та дрібних копалень і сотні тисяч гектарів площ, які можна вважати перспективними для виявлення родовища, але з яких насправді перспективною може виявитися тільки одна сотня гектарів.

В природі чудес не багато. Якщо, наприклад, запаси природного газу Росії (48 трлн.м3)  здаються надто великими в порівнянні з Україною (1,1 трлн м3), поділять їх на 30 – співвідношення площ держав – внесіть поправку на те, що в Україні майже 30 років розвідкою ніхто не займається   і переконаєтесь, що все менш-більш справедливо. Тому не слід очікувати, що справжні промислові родовища бурштину у нас будуть скрізь і у необмеженій кількості, чи хоча б навіть там, де під них створюються спеціальні комунальні чи комерційні підприємства.

Пошуки і розвідка родовищ бурштину справа не з дешевих і рухалася повільно навіть за часів задовільного фінансування до розвалу Союзу. Тепер здебільшого вважають, що пошукові роботи то зайві витрати, починати треба з розвідки, а ще краще зразу з видобування на конкретній ділянці. Такий підхід дійсно може бути оправданим, от тільки ймовірність цього, як було сказано вище десь на рівні 1 до 100 чи 1 до 1000.

Але ми ризикувати любимо, особливо державними коштами. Чого не скажеш про зарубіжних інвесторів. Для них, куплена за бурштинові долари  дядьком Миколою з Дубровиці б/у BMW, навіть з новою прибудовою до хати, не є надійним підтвердженням економічної доцільності фінансування бурштинового бізнесу в Україні.

Бурштинова проблема потребує свого вирішення. Геологічної службою України для цього не зроблено майже нічого. Не зрівняно більшу роботу провели жителі Поліського краю. Саме вони відкрили, хоча при цьому і майже відпрацювали, напевно найбільше з відомих в Україні родовище бурштину в Олевському районі, десятки дрібних родовищ та тисячі проявів. Це теж важлива інформація і її слід було б використати. І саме це, а не матеріали геологічних розвідок, стало причиною бурштинової лихоманки на усіх рівнях.

Важливо розуміти, що є бурштин «маленький» – тобто дрібні поклади, хоча іноді досить багаті, розкидані на великій території, промислова розробка яких навряд чи буде рентабельною, однак вони можуть розроблятися, а точніше уже розробляються,  кустарним способом місцевим населенням. І є родовища бурштину, де на невеликій площі зосереджені запаси в сотні тон, що дає можливість організувати промислове видобування та збагачення і, при необхідності, залучати кошти інвесторів – це уже «великий» бурштин.

Оскільки промислове освоєння родовищ потребує значних коштів, про «великий» бурштин можна буде говорити тільки після того, як його запаси будуть надійно підтверджені матеріалами геологічних розвідок. На жаль, на сьогодні, держава не може запропонувати інвесторам такі матеріали. Тому в найближчій перспективі можна розраховувати хіба що на «малий» бурштин кустарного видобування.

Читати російською мовою…

 

Нова річна звітність за формами №-5гр, №6-гр та №-7гр .

Нові бланки форм №5-гр, №6-гр та №7-гр за 2016р.

Річну звітність про рух балансових запасів корисної копалини у 2016 році (форми №-5гр, №6-гр та №-7гр) здаватимемо за новою формою і безпосередньо до Держгеонадр України.

Наказом Мінекології України №97 від 14.03.2016р., зареєс
трованому в Міністерстві юстиції України 30 травня 2016 р. за № 789/28919, затверджено нові бланки звітності за формами 5-гр, 6-гр, 7-гр та нові інструкції щодо їх заповнення.

Тож звітність за 2016 рік, здаватимемо вже за новими бланками.

Скачати: БЛАНК форма №5-гр 2016р. – Інструкція щодо заповнення
Скачати: БЛАНК форма №6-гр 2016р. – Інструкція щодо заповнення
Скачати: БЛАНК форма №7-гр 2016р. – Інструкці щодо заповненняь
Скачати: Бланк Акту списання корисних копалин

Основні нововведення, які стосуються всіх надрокористувачів:

1) звітність подається до Держгеонадр України (до цього подавалась в ДВНП “Геоінформ України”).

2) звітність має подаватись одночасно в паперовій та електронній формі.

3) звітність складається окремо щодо кожного родовища (ділянки, шахти, горизонту, пласта тощо) та окремо для кожного виду сировини за промисловим використанням відповідно до результатів державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

Надрокористувачі, які звітують по формі 5-гр, окрім самого звіту мають подавати також пояснювальну записку і акт списання корисних копалин, форма якого наведена в додатку 1 до Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничодобувного підприємства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 58.

Окрім того, тепер у формі 5-ГР доведеться додатково вказувати наступні відомості: кількість (за видами) готової продукції, що відвантажена споживачам; фактичну собівартість одиниці видобутку сировини; відпускну ціну одиниці сировини; відпускну ціну одиниці готової продукції.

Також чітко визначено, що форми 5-, 6-ГР оформлюється на аркушах паперу формату А3 (297 х 420 мм). Для форми 7-ГР, формат окремо не передбачений, але з урахуванням форми бланку, можна припустити, що формат має бути також А-3.

ТОВ “Пласт” виконує ряд робіт, що є необхідним практично всім добувним підприємствам. Зокрема:

переоцінка запасів, повторна геолого-економічна експертиза запасів корисних копалин;
щорічний радіаційний контроль за породами в кар’єрі на відповідність вимогам НРБУ-97;
геолого-маркшейдрське обслуговування гірничих робіт та видобування підземних вод;
переоформлення, продовження спецдозволу на користування надрами, внесення змін до Програми робіт;

російською мовою…>

Мораторій на перевірки у 2017 році

01 січня 2017 року набув чинності Закон України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, яким встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2017 року.

Даний мораторій поширюється на всі підприємства незалежно від форми власності та обсягу доходу і діє до кінця 2017 року.

Закон встановлює також і обмеження щодо проведення позапланових перевірок у 2017 році, а саме, позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю):

1) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі – Державна регуляторна служба);

2) за письмовою заявою суб’єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

3) за рішенням суду;

4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання.

Однак даний мораторій стосується не всіх органів державного нагляду, і у 2017 році право на перевірки без додаткових обмежень матимуть:

– орган державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

– орган, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів;

– центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його територіальні органи;

– центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, та його територіальні органи;

– центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи;

– центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю;

– центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії, та його територіальні органи;

– Державна служба України з питань праці та її територіальні органи;

– центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації;

– органи державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду);

– центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (екологічна інспекція);

– Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення;

– Національний банк України;

– Антимонопольний комітет України.

російською мовою…>

Дефіцит флюсового вапняку для металургії

Як покрити дефіцит флюсового вапняку для металургійної промисловості?

Майже усі родовища вапняків та доломітів для металургійної промисловості – флюсової сировини – знаходяться на окупованій території: в Донецькій області та Криму. Дефіцит флюсової сировини може бути покрито за рахунок родовищ аналогічних вапняків, розвіданих для потреб цукрової промисловості та для інших цілей, які не використовуються. » Читать далее

Повторна геолого-економічна оцінка та експертиза запасів родовищ корисних копалин

Повторна геолого-економічна оцінка та експертиза запасів родовищ корисних копалин (переоцінка запасів корисних копалин кожні 5 років)

Повторна геолого-економічна оцінка та експертиза запасів родовищ корисних копалинЗ початку 2016 року Держслужба геології та надр при наданні спецдозволів на користування надрами з метою видобування корисних копалин, Угодою про умови користування надрами, зобовязує користувачів «проводити повторну державну експертизу та оцінку/переоцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні п’ять років експлуатації ділянки надр» (пункт 5.3 Угоди). » Читать далее

Мінерально-сировинна база України (спроба реальної оцінки)

«Із загальної кількості розвіданих в Україні родовищ, що числяться на державному балансі, кількість родовищ, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, ймовірно не перевищує 1/3. Якщо ж брати до уваги тільки родовища, що не розробляються, чи не надані в користування, то цей показник складе не більше 1/5.»

Під мінерально-сировинною базою України, як і будь-якої іншої держави, розуміють офіційні дані про підтверджені (розвідані) запаси та прогнозовані ресурси корисних копали. Ці дані є результатом вивчення надр упродовж багатьох десятиліть.

При цьому, в різних країнах, існував різний підхід до оцінки запасів і ресурсів корисних копалин. Особливо суттєві відмінності в підході до формування мінерально-сировинної бази були між країнами бувшого соціалістичного табору та рештою капіталістичного світу. Причиною цього був принципово різний економічний устрій держав. А запаси будь-якої корисної копалини, це, в першу чергу, категорія економічна.

В той же час, мінерально-сировинна база України більш ніж на 90% сформована саме за часів бувшого СРСР, за тодішніми принципами.

У зв’язку з цим, для оцінки мінерально-сировинної бази України з точки зору сьогоднішньої економічної ситуації, необхідно розуміти особливості її формування.

Як формувалася мінерально-сировинна база України?

Майже усі вітчизняні публікації, присвячені мінерально-сировинній базі України, починаються з розповіді про її «унікальність». Далі йдеться про те, що за запасами тих чи інших корисних копалин Україна посідає одне з перших місць у Світі.

Це нагадує старий жарт радянських часів про величезну швейну фабрику, яка могла б одягнути кілька Європейських країн, якби їх мешканці погодилися одіти, те що там шиють.

Насправді, «унікальною» є не стільки, власне, сама мінерально-сировинна база України – тобто її надра, як створена за часів СРСР система формування цієї бази – тобто обліку родовищ та запасів корисних копалин.

При цьому треба згадати, що сучасна мінерально-сировинна база України, не менше ніж на 90% сформована за часів СРСР, а незначна частина родовищ, розвіданих за часів незалежності України, розвідані в основному за кошти приватних структур і надана їм в користування.

Що таке «родовища» і «запаси»?

Саме поняття, як родовища корисної копалини, так і його запасів, є досить умовним і в різних країнах його розуміють по різному. Взагалі під терміном «родовище» розуміють накопичення мінеральної сировини, яке має певну цінність.

За часів СРСР, коли усе було дефіцитом, цінність мало будь-що. Планова економіка вимагала постійно звітувати про збільшення не тільки темпів виробництва, а й кількості родовищ та запасів корисних копалин. А оскільки процес відкриття справжніх родовищ не контрольований, тай не у всіх регіонах вони є в необхідній кількості, було винайдено новий термін – «родовища загальнопоширених корисних копалин», тобто таких, які є скрізь. Це дозволяло вважати родовищем будь-що і регулярно звітувати про приріст запасів корисних копалин. Появився навіть термін «техногенні родовища», що утворилися, як правило, за рахунок відходів виробництва, а також «родовища сировини для закладки відпрацьованого під час видобування корисних копалин простору» – тобто будь-якої породи.

В результаті можна не сумніватися, що за запасами, наприклад суглинку для виробництва цегли, в світовому масштабі Україна може поступатися хіба що Росії, оскільки за рубежем ніхто не додумався підраховувати, затверджувати і обліковувати державним балансом запаси суглинків в якості корисної копалини.

За часів незалежності України радянський термін «загальнопоширені корисні копалини» спочатку трансформувався в законодавчо закріплений термін «корисні копалини місцевого значення», а останнім часом, очевидно з метою наповнення державного бюджету, добру половину «місцевих», тобто «загальнопоширених» корисних копалин, зокрема такі як – сировина для бутового каменю, піщано-гравійна сировина, глина для виробництва цегли – визнано «корисними копалинами загальнодержавного значення» на рівні з золотом та нафтою.

Як «відкривалися» родовища і чому більшість з них досі не освоєні?

Важливо також розуміти, як появилися самі родовища. Мається на увазі не в земних надрах, а на державному обліку, тобто на папері.

А появилися вони в основному з трьох причин:

Перша – це необхідність «узаконення» того, що було. Багато родовищ, в т.ч. в Україні, розроблялися ще з дореволюційних та довоєнних часів. З 30-х, а особливо з 50-60-х років на цих родовищах за державні кошти в обов’язковому порядку почали проводити геологорозвідувальні роботи, підраховувати запаси та ставити їх на державний баланс.

Друга причина – реальна потреба діючих підприємств у виявленні та розвідці запасів мінеральної сировини, в основному у зв’язку з відпрацюванням запасів, що розроблялися.

Третя – необхідність мати підставу для фінансування того чи іншого уже запланованого будівництва – наприклад колгоспного цегельного заводу чи щебеневого кар’єру.

Четверта – необхідність виконання планів з приросту запасів корисних копалин. Геологічній галузі з чисельним штатом працівників необхідно було показувати ефективну роботу і щорічно звітувати про обсяги виконаних робіт та приріст запасів.

В принципі усе було б не так уже й погано, якби геологорозвідувальні роботи проводилися з ініціативи розробників, а ще краще за їхні кошти. Однак, в більшості випадків, замовлення були досить формальними, а фінансування і контроль здійснювалися тільки з боку держави – а точніше тих же структур які планували і виконували роботи.

В результаті на сьогодні з родовищ, які розроблялися ще до часу їх розвідки, або на яких до початку розвідки уже було заплановане чи розпочате будівництво (тобто розвідані з перших двох причин), розробляється, чи розроблялося до недавніх часів, 70 – 90%, в залежності від виду сировини.

З родовищ, які розвідувалися «на перспективу», а точніше для виконання плану (з четвертої причини), освоєно не більше 10 – 30%.

Що становить основу мінерально-сировинної бази України?

Із загальної кількості родовищ корисних копалин, що числяться на державному балансі України – понад 8200 родовищ (усього ж виявлено понад 20000 родовищ і проявів) – 80% становлять родовища з колишньої категорії «загальнопоширених» – це родовища будівельних матеріалів (суглинок, пісок, глина, камінь – 43%) , торфу (19%), сапропелю (озерного мулу – 3%) та питної води (12%).

І тільки близько 20% – це те що вважається родовищами в більшості країн світу – родовища нафти, газу, вугілля – 16%, чорних, кольорових, дорогоцінних та рідкісних металів і урану – 1,5%, інші тверді корисні копалини – графіт, сірка, кухонна та калійна солі, каоліни, вогнетривкі глини, та і інше – близько 3%, мінеральні води – близько 2%.

Але надлишкова кількість об’єктів, що числяться на державному балансі, не найбільша проблема в плані реальної оцінки мінерально-сировинної бази України.

Значно більшою є проблема критеріїв, за якими визначалася цінність того чи іншого виду сировини чи конкретного родовища розвіданого, як правило, до 1990-х років. А від цього повністю залежало – буде визнано конкретній об’єкт родовищем, чи ні, і яка кількість сировини буде вважатися запасами корисної копалини та буде врахована державним балансом.

З одного боку треба віддати належне виконаним в ті часи великим обсягам геологорозвідувальних робіт та якості їх виконання. Уся отримана у ті часи геологічна інформація може бути успішно використана і використовується сьогодні. В технічному плані її достовірність особливих сумнівів не викликає.

Однак треба розуміти особливості підходу до аналізу геологічної інформації в ті часи.

По перше, порівняльною базою для того чи іншого виду сировини чи конкретного родовища була ізольована територія СРСР. Не було сенсу порівнювати, наприклад, вартість видобування урану, в т.ч. на родовищах України, з його вартістю на світовому ринку. Країна повинна була мати свій уран, нехай навіть на порядок дорожчий ніж за рубежем, але свій. І це стосувалося усіх стратегічно важливих корисних копали, а стратегічно важливим тоді було майже все.

По друге, питання отримання прибутку тоді було другорядним. Якщо, наприклад, на родовищі був поклад багатої руди, що забезпечувало його високу рентабельність, в підрахунок запасів включали також бідні руди, видобуток яких був не рентабельним. В результаті сумарна рентабельність була мінімальною, але запаси сировини більшими, а це вважалося більш важливим.

По третє, економічні розрахунки проводилися виходячи з майже дармових енергоресурсів. А такі особливо важливі на сьогодні фактори як власність на землю, обмеження щодо надання певних категорій земельних ділянок, природоохоронні обмеження, санітарно-захисні та інші охоронні зони, комунікації з їх охоронними зонами, практично не враховувалися. Іноді запаси, для відкритого способу видобування, підраховувалися навіть під існуючими населеними пунктами.

Таким чином, майже повністю сформована за часів СРСР мінерально-сировинна база України – тобто перелік врахованих державним балансом та державним кадастром родовищ, а також обсяги балансових запасів – потребує повної переоцінки, чи хоча б переосмислення, виходячи з принципово нових політичних, економічних умов та нового законодавчого поля.

Скільки в Україні справжніх родовищ корисних копалин?

За офіційними даними з відомих в Україні понад 20000 родовищ і проявів, в т.ч. понад 8200 тис. врахованих державним балансом розвіданих родовищ, розробляється близько 2900. Однак у цю цифру включені усі родовища, які розроблялися раніше, в т.ч. і ті, які на даний час не розробляються. Фактично, на сьогодні розробляється не більше 1,5 – 2 тис. родовищ, з яких 1 – 1,5 тис. родовищами можна назвати тільки умовно –сировина для будівельних матеріалів (суглинок, пісок, камінь) та питна вода – і тільки близько 500 власне родовищ – нафти, газу, вугілля залізних та інших руд.

При чому навіть серед родовищ найбільш важливих видів сировини розробляється, чи розроблялася раніше, відносно невелика частина, наприклад кам’яного вугілля – близько 40%, бурого вугілля – близько 5%.

Із загальної кількості розвіданих в Україні родовищ, що числяться на державному балансі, кількість родовищ, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, ймовірно не перевищує 1/3. Якщо ж брати до уваги тільки родовища, що не розробляються, чи не надані в користування, то цей показник складе не більше 1/5.

Але навіть в останньому випадку, тобто серед родовищ, що не розробляються, кількість перспективних родовищ в Україні буде вимірюватися сотнями, а з врахуванням вартих уваги родовищ будівельних матеріалів, торфу та підземних вод – близько тисячі.

Яка частка України в мінерально-сировинних ресурсах Європи та Світу?

Щодо порівняння мінерально-сировинної бази України з іншими країнами Європи та Світу, то такі порівняння, на даний час, не зовсім коректні через різний підхід до оцінки запасів в СРСР і Україні з одного боку та країнах заходу з іншого.

В загальних рисах мінерально-сировинну базу України можна оцінити наступним чином.

Україна, володіючи усього близько 0,12% площі земної кулі або 0,4% території суші, не може бути однією з найбагатших за мінеральними ресурсами країною Світу і, звичайно, не може порівнюватися не тільки з Росією чи Китаєм, а навіть з Казахстаном.

Разом з цим, Україна є найбільшою країною Європи і, в її масштабах, є однією з найбагатших корисними копалинами.

Щодо окремих видів корисних копалин, то Україна займає вагоме місце в Світі та є першою в Європі за запасами марганцевих та залізних руд, першою в Європі за запасами титану, цирконію, урану, графіту; знаходиться в числі перших в Європі за запасами бурого та кам’яного вугілля, первинного каоліну, вторинного каоліну та вогнетривких глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла.

За запасами нафти і газу в Європі Україна поступається тільки двом-трьом країнам, а в розрахунку на одиницю площі чи одиницю населення вони дещо нижчі середньосвітових і близькі до середньоєвропейських показників.

Реальні запаси кольорових (крім титану), дорогоцінних та рідкісних металів в Україні відносно незначні, як і в більшості європейських країн.

В цілому, за запасами мінеральної сировини Україна, в Світовому масштабі, досить помітна за декількома видами мінеральної сировини, в Європейському – є якщо не першою, однією з перших.

Які перспективи використання мінеральних ресурсів в Україні?

Виходячи з географічного розташування, рівня технологічного розвитку та наявності значних, за Європейськими мірками, мінеральних ресурсів, Україна, в найближчій перспективі, приречена на інтенсивне використання мінеральних ресурсів та розвиток гірничо-видобувної промисловості.

Які види мінеральної сировини в Україні є найбільш перспективними?

Окрім корисних копалин, основні родовища яких уже розробляються у великих обсягах або надані у користування – заліза, марганцю, титану, вугілля, нафти, газу – найбільш перспективним для розвитку в Україні є, в першу чергу, видобування сировини, продукція з якої у великих обсягах може експортуватися – первинних каолінів, вогнетривких (каолінових) глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла, граніту для виробництва щебеню. Перспективним є також видобування сировини для виробництва ефективних будівельних матеріалів: цементної сировини (вапняку, крейди, мергелю, глини), гіпсу, сировини для теплоізоляційних матеріалів (базальту), а також сировини для виготовлення палива та для сільського господарства (торфу), мінеральних та якісних питних вод.

Як реально оцінювати розвідані раніше родовища?

Враховуючи, що понад 90% розвіданих родовищ корисних копалин України, у тому числі майже усі не надані в користування, розвідані за часів СРСР і оцінювалися за критеріями, принципово відмінними як від світових, так і від тих, які діють в Україні сьогодні, вибір перспективних для освоєння родовищ потребує їх неформальної переоцінки з врахуванням принципово інших вимог ринку, нової економічної та правової ситуації.

Найбільш надійним критерієм оцінки родовищ, що розробляються звичайно є результати їх експлуатації.

При оцінці родовищ, що не розробляються, можна виходити з результатів експлуатації родовищ-аналогів, що розробляються, за їх наявності. Щодо розвіданих раніше родовищ така оцінка спрощується завдяки досить стандартному підходу до їх розвідки, що мало змінювався з часом та наявністю в державному фонді практично усіх матеріалів геологічних розвідок. Однак, при цьому обов’язково потрібно враховувати специфічні фактори, у тому числі обумовлені особливостями розташування родовища.

Можуть бути також використані дані про результати розробки родовищ аналогічних видів сировини за рубежем, з врахуванням специфіки сировини та продукції, попиту на неї в даному регіоні, доцільності та вартості транспортування та інше.

Особливу увагу при оцінці раніше розвіданих родовищ треба звертати на питання, які під час їх розвідки практично не вивчалися: цільове призначення земель та форма власності на них, природоохоронні, санітарні та інші обмеження (вибухонебезпечні зони, підземні, наземні комунікації та інше). Суттєве значення має також соціальний фактор – громадська думка.

Золото України міф чи реальність?

Перше золото видобуте в Україні – на плиті з завезеного в Україну каменю

В свій час мені поталанило бути шукачем природних скарбів на неоглядних просторах колишньої великої держави, шукати золото на Кавказі, в Казахстані і навіть в Україні.Порівнюючи результати, які отримували українські геологи, з родовищами інших регіонів я завжди ставився досить скептично щодо перспектив України стати провідною золотодобувною державою. Але щодо реальної можливості створення країною свого золотого запасу за рахунок підземних скарбів, не маю жодних сумнівів.

Якось в розмові з науковцями, які обговорювали тему перспектив організації в України видобутку золота, я заявив, що знаю чимало родовищ в Україні з промисловим, тобто економічно вигідним для видобування, вмістом золота. Спочатку це було сприйнято як жарт. Але після нехитрих розрахунків, фахівці задумалися і навіть були дещо здивовані.

Я пропонував надзвичайно прості речі. Для початку ми взяли ринкову вартість одного кубічного метра облицювального каменю з відомих родовищ Житомирської та деяких інших областей і підрахували скільки золота можна купити на ці гроші в найближчому банку, або ж на Лондонській біржі. Виявилося що це 10 – 20 грамів чистого банківського золота, тоді як середній вміст природного золота в рудах українських родовищ, що часто залягають на глибинах в сотні метрів – 6 – 8 грамів на тонну. Тобто кожен блок облицювального каменю розміром 2Х2Х1,5 метра це золотий самородок вагою 50 -100 грамів. І лежить цей камінь майже на поверхні, і запаси його практично не обмежені, і ні складних технологій для видобування, ні жодної переробки не потребує.

Україна на тектонічній карті світу. Червоним кольором показано кристалічні щити – Український та Балтійський.

В свій час Україна забезпечувала основну частину потреб в облицювальному камені усього Радянського Союзу. З українського каменю будувався мавзолей і Красна площа. І в Європі за ресурсами та розмаїттям облицювального каменю Україна не має рівних. А по окремих видах каменю, зокрема лабрадориту, вона фактично є монополістом, оскільки він відомий усього в кількох місцях на планеті.

Усе це завдяки тому, що через усю територію України – від кордону з Білорусією до Азовського моря – постягається так званийукраїнський кристалічний щит, де на площі понад 100 тисяч квадратних кілометрів породи древнього фундаменту – граніти, габро та їм подібні підходять до самої поверхні.

Тільки детально розвідані запаси облицювального каменю в Україні складають близько 400 мільйонів кубічних метрів. В золотому еквіваленті, в вирахуванням усіх втрат при видобуванні блоків, це приблизно 1000 тон банківського золота. А взагалі, ресурси облицювального каменю в Україні практично не обмежені.

Важко пояснити чому Україна, маючи такі запаси облицювального каменю, в тому числі унікальні його різновидності, видобуває усього 200 – 300 тисяч кубометрів каменю на рік (менше 0,1% від розвіданого) або близько 50 – 60 тисяч кубометрів кондиційної блочної продукції. При цьому експортує 30 – 40 тисяч кубометрів продукції у вигляді блоків та склябів на суму близько 20 мільйонів доларів. А невеличка Фінляндія щорічно видобуває близько 400 тисяч кубометрів блочної продукції на суму близько 200 мільйонів євро, що еквівалентно приблизно 6 тоннам чистого золота за цінами Лондонської біржі.

Може у когось з читачів виникне справедливе запитання: а що ж буде з нашим довкіллям, якщо ми почнемо так інтенсивно розробляти родовища облицювального каменю?

З впевненістю скажу, що в порівнянні з видобуванням інших корисних копалин це найменше лихо. Оскільки розробка каменю ведеться на значну глибину, площі під кар’єри потрібні мінімальні. Наприклад в тій же Фінляндії сумарна площа усіх кар’єрів облицювального каменю 450 га і відповідно з кожного гектара цієї площі щорічно збирають «урожай» вартістю понад 400 тисяч євро. Крім того, облицювальний камінь видобувається без вибухових робіт, переробка сировини практично відсутня, щонайбільше – це розпилювання каменю алмазним інструментом. Після відпрацювання кар’єрів в їх гранітних берегах утворюються глибокі озера кришталево чистої колодязної води об’ємом в сотні тисяч, а то й мільйони кубометрів. Зважаючи на те що гранітний регіон України дуже бідний на запаси питної води, такий «колодязь» ніколи зайвим не буде. Головне вберегти його від забруднення, тобто не перетворити кар’єр на сміттєзвалище.

Чому ж тоді Україна не використовує свої багатства?

Причин багато: від загальних, характерних для усієї нашої економіки, до суто специфічних. Серед останніх я відзначив би проблему самого поняття «родовище облицювального каменю», або якщо уже розмова про золото, то не скажеш краще за народну мудрість: «Не все те золото, що блищить».

Ця проблема дісталася нам у спадок від минулих часів, коли на першому місці стояло питання кількості родовищ і розвіданих запасів, а не якості сировини. Це, а також гаряче бажання керівників районного, а той сільського масштабу, мати родовище саме на своїй території призвело до того, що поряд з дійсно унікальними родовищами облицювального каменю маємо багато таких що не витримують жодної критики. А суворе дотримання інструкцій з розвідки, написання звітів та систематизації результатів призвело до того, що з наявної документації майже неможливо зробити висновок щодо дійсної цінності родовища.

Кар’єр з видобування облицювально каменю на Житомирщині

Провести реальну експертизу з залученням кваліфікованих фахівців у нас мало хто наважується. В результаті, часто, розчарування і марно витрачені кошти.

Друга проблема – наше бажання «мати усе і зразу».

Розробка кожного кар’єру справа багатьох років, а то й десятиліть. Не можливо за рік – два налагодити на новому місці промислове видобування блочного каменю. Вирвати шматки каменю з глибини можна, але за це доведеться потім довго розплачуватися.

Якось побачивши наші кар’єри, які більше нагадували сліди

Гранітні блоки готові для реалізації. Житомирщина

важких бомбардувань, фахівець з Італії був досить здивований і почав креслити схему правильної розробки кар’єру облицювального каменю. Щоб допомогти йому ми відкрили наш старий підручник з гірничої справи. Побачивши там таку ж саму схему він здивувався ще більше: «То чому ж ви так не робите»? Питання звичайно не просте…

На кінець проблема збуту. З одного боку її ніби і немає – ринок величезний, доля України на світовому ринку на сьогодні не перевищує десятих часток процента. З іншого боку – на цьому ринку визнають тільки солідних і надійних партнерів, які до того ж пропонують різноманітну сировину і

Не розвідані поклади облицю-вального граніту на Житомирщині

продукцію. Тому невеличкому кар’єру з Житомирщини, який кожних два роки переходить з рук в руки, пробитися на цей ринок не просто.

Враховуючи ціну питання за його вирішення мала б взятися і держава. Державні підприємства уже були. Був потужний «Нерудпром», від якої мало що залишилося. Проблема напевно не у формі власності, а в створенні умов для розвитку гірничої галузі, починаючи з логічного, усім зрозумілого і стабільного законодавства в сфері використання надр та землі, яке не просто декларує загальнонародну власність на усі природні ресурси, а надає реальну можливість кожному, на певних умовах, використовувати їх для отримання прибутку та збагачення держави.

А поки що, виготовлений з першого українського золота і урочисто піднесений Президенту українськими геологами та промисловцями в кінці 90-х років малий герб держави є дуже символічним. Золото дійсно українське – близько кілограма на той час назбирали. А от підставка до нього виготовлена з каменю, завезеного в Україну, бо про свій, мабуть, забули.

А була б вона з нашого каменю, могла б символізувати справжній золотий запас держави.

Копіювання та передрук наших матеріалів можливий лише з дозволу ТОВ”Пласт” на умовах збереження авторства та при встановлені прямого активного посилання на перше джерело!

 

Для отримання спец дозволів не потрібні погодження

Для отримання спеціальних дозволів на користування надрами, чи продовження строку їх дії, отримувати будь-які погодження не потрібно

Постановою КМУ № 1173 від 16.12.2015 внесено зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30 травня 2011 р. № 615. » Читать далее

Видобувати корисні копалини можна і без спецдозволу

На початку 2016 року набули чинності зміни до ст.23 Кодексу України про надра.

Відтепер згідно ст.23 КУ про надра, землевласники та землекористувачі мають право видобувати
без спецдозволів та гірничого відводу » Читать далее