Архивы рубрики: Новини

Отримання спеціальних дозволів на надра 2024-2025

Отримання спеціальних дозволів на надра 2024-2025рр.

Вже більше року, як працює нова процедура отримання спеціальних дозволів на користування надрами через електронний кабінет надрокористувача.

Процедура отримання спецдозволів на надра, докорінно змінилася у порівнянні з попередніми роками. Що змінилося?

Процедура отримання дозволів тепер регламентується безпосередньо Кодексом України про надра та Постановою КМУ № 993 від 2023р. «Про затвердження Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами»

Основні зміни :

  1. Відтепер усі заяви щодо  надання спеціального дозволу,  продовження строку дії  та  внесення змін подаються  виключно  через електронний  кабінет надрокористувача.
  2. Всі дозволи на користування надрами реалізуються шляхом проведення аукціонів (електронних торгів). Окремі винятки визначені частиною першоюстатті 162 Кодексу України про надра.  У тому  числі,  отримання спеціального дозволу на корисну копалину місцевого значення власником (не орендарем, а саме власником) земельної ділянки загальною площею до 25га,  а  також .
  3. Замість окремих спецдозволів дозволів на вивчення, а потім на видобування, тепер надається один «наскрізний» дозвіл, який передбачає і вивчення, і ДПР(дослідну-промислову розробку для корисних копалин загальнодержавного значення), і подальше видобування.
  4. Відсутність погоджень, окрім рекомендацій Міндовкілля, які  отримуються  безпосередньо Держгеонадрами  без  залучення надрокористувача.
  5. Координати спеціальних дозволів  на  користування  надрами  вказуються  в  системі  координат WGS-84.

Для отримання дозволу, необхідно

  • Зареєструвати електронний кабінет надрокористувача, що  можна  зробити  за  адресою: https://nadra.gov.ua/entrance.
  • В електронному кабінеті необхідно заповнити відповідні  форми,  залежно від обраного виду  користування надрами,  у  тому  числі вказати географічні  координати  в  системі  координат WGS-84 з точністю не  менше,  ніж  до десятих секунди,  а  також додати документи, передбачені Кодексом України про надра  (ситуаційні плани, плани  підрахунку  запасів, пояснювальні  записки,  відомості  про кінцевих  бенефіціарних  власників  тощо).
  • Після цього заяву з додатками необхідно підписати  електронним  цифровим  підписом  та  направити  на  розгляд  до  Держгеонадр України.
  • В подальшому, відслідковувати в електронному  кабінеті стан розгляду заяви.

Функціонал електронного  кабінету значно спрошує та  пришвидшує отримання спеціальних дозволів  у  порівнянні з попередньою  процедурою, однак  враховуючи  специфіку  галузі  залишається ряд  питань, які  потребують спеціальних знань.

Так, на сайті Держгеонадр України міститься інформація про подані комплекти документів для отримання спецдозволу, та етапи їх опрацювання, однак переважна більшість цих комплектів або залишені без розгляду, або за результатами їх опрацювання надані відмови. Найпопулярніші відмови: надання недостовірних  відомостей (під  якими  майже  завжди мають  на  увазі невідповідність наданих координат); зауваження від Міндовкілля; подання неповного комплекту документів; невідповідність виду користування надрами; зауваження щодо наданих графічних матеріалів і т.д.

Дефіцит солі чи децентралізації?

Зупинка через бойові дії підприємства-монополіста “Артемсолі” призвела до дефіциту солі в Україні. В Одеській області запропонували почати розробку інших родовищ.
Ідея цілком логічна, але наскільки реальна у короткостроковій перспективі?
Згідно Постанови від 12.12.1994 року № 827 “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення”, як і переважна більшість інших видів корисних копалин відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.
Отже, незалежно від розмірів такого родовища та його запасів спеціальний дозвіл на його розробку чи вивчення може бути надано виключно за результатами аукціону.
Якщо подивитись на офіційному сайті Державної служби геології та надр України заяви на проведення аукціону за звичайний мирний 2021 рік, то можна побачити, що за частиною заяв, які надійшли у січні 2021 року аукціони були проведенні лише у вересні-грудні 2021 року, а інша частина з них досі очікує свого часу.
Звісно, щодо нафти, газу, металів, стратегічних і особливо цінних корисних копалин такий стан речей є цілком нормальним і виправданим.
Але щодо солі, а також для загальнопоширених корисних копалин – сировини для виробництва будівельних матеріалів, які найближчим часом будуть гостро необхідні для відбудови зруйнованої інфраструктури, за даних обставин механізм має бути суттєво спрощений і, принаймні тимчасово, децентралізований.
Відбудова, завданих Україні руйнувань, особливо за фінансового сприяння міжнародних організацій, могла б сприяти стрімкому розвитку виробництва будівельних матеріалів у першу чергу безпосередньо на територіях, які постраждали від руйнувань, або на територіях суміжних областей, що дало б суттєвий поштовх до економічного відродження постраждалих і прилеглих територій.
Однак, за умов коли тільки питання отримання спеціального дозволу на користування надрами займатиме роки, не кажучи вже про отримання всіх інших дозвільних документів, включно з правом користування землею, ця можливість навряд чи буде ефективно реалізована. За цей час, швидше за все, будівельні матеріали будуть завезені з інших територій або з-за кордону, що суттєво вплине на вартість будівельних робіт. При цьому, місцева громада втратить привабливий інвестиційний проект.
Можливо, за даних обставин, до вирішення таких стратегічних питань варто максимально залучити місцеві громади, делегувавши їм частину повноважень на певний особливий період.
Свого часу реформа децентралізації спричинила швидкий розвиток багатьох населених пунктів. Окрім того, ніхто краще за місцеву громаду не знає, що їй на даний момент більше потрібно, новий міст, вуличне освітлення чи утеплення школи.
Дане питання на сьогодні є вкрай важливим, оскільки це дозволить не лише суттєво зменшити вартість будівельних робіт за рахунок логістики (коли кожен зайвий кілометр транспортування є “золотим”), але й дозволить одночасно інвестувати у розвиток місцевого виробництва, створювати робочі місця в громаді, повертати людей.
Те ж саме і з сіллю… було б не зайвим. Інакше з часом можемо назавжди перейти на імпорт.

ВИКОНАННЯ РОБІТ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ПРИ ВИДОБУВАННІ КОРИСНИХ КОПАЛИНПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

Відновлення діяльності промислових підприємств на територіях, де не ведуться бойові дії, є одним із пріоритетів на сьогоднішній день. Це також стосується і гірничодобувної промисловості.
Видобуток практично усіх корисних копалин пов’язаний із здійсненням робіт, віднесених чинним законодавством до робіт підвищеної небезпеки, значна частина яких передбачає необхідність отримання відповідних дозволів на ведення робіт чи експлуатацію машин та механізмів.
З метою спрощення під час дії воєнного стану ведення робіт підвищеної небезпеки Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 4 березня 2022 року № 357 “Деякі питання виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки на період дії воєнного стану” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/357-2022-%D0%BF#Text).
Вказаною постановою передбачається можливість під час дії воєнного стану ведення окремих робіт підвищеної небезпеки, а також експлуатація устаткування підвищеної небезпеки, на які раніше необхідно було отримати дозвіл, на підставі зареєстрованих декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
Так, на період дії воєнного стану на підставі декларації можна виконувати наступні роботи у сфері користування надрами:
– підземні гірничі роботи на шахтах, підземні роботи на шахтах та рудниках та відкриті гірничі роботи;
– монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки;
– буріння та експлуатація свердловин під час геологічного вивчення та розробки родовищ корисних копалин;
– освоєння і глушіння газових та нафтових свердловин;
– монтаж, експлуатація і демонтаж бурових вишок;
– вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів;
– роботи з ліквідації нафтогазоводопроявлень в процесі буріння свердловин;
– розмивання порід з використанням гідромоніторів та інших засобів гідромеханізації.

Також на підставі декларації під час дії воєнного стану дозволено експлуатувати:
– гірничошахтне та гірничорятувальне устатковання та устатковання для видобутку, транспортування, дроблення, сортування та збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів;
– технологічне устатковання магістральних газопроводів, нафтопроводів, продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів), систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу, об’єктів нафтогазовидобувної промисловості;
– обладнання, що працює під тиском, яке зазначене у Технічному регламенті обладнання, що працює під тиском, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. № 27, а також у пункті 2 Технічного регламенту простих посудин високого тиску, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1025;
– вантажопідіймальні крани і машини, ліфти, підйомники для підіймання працівників, пасажирські підвісні канатні дороги, фунікулери, ескалатори та пасажирські конвеєри, колиски приводні для підіймання працівників;
– устатковання напругою понад 1000 В.
Постановою також передбачено, можливість проведення на підставі декларації й інших видів робіт підвищеної небезпеки та експлуатації іншого обладнання із повним переліком можна ознайомитись за посиланнями – (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/357-2022-%D0%BF#Text ; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2021-%D0%BF#n16).

Виконувати вищевказані роботи підвищеної небезпеки та експлуатувати обладнання підвищеної небезпеки на підставі декларації можна під час дії воєнного стану, а також протягом одного місяця після його скасування чи припинення.
Строк дії строк дії навяних документів дозвільного характеру на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та на виконання робіт підвищеної небезпеки, який закінчився в період дії воєнного стану, автоматично продовжується на період дії воєнного стану і протягом одного місяця після його припинення чи скасування.

Порядок подання декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 ” Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1107-2011-%D0%BF#n321).
Пунктом 21 цієї постанови передбачено, що декларація подається роботодавцем не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.
Декларація подається роботодавцем або уповноваженою ним особою, надсилається поштою до адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі.
Також передбачено можливість подання декларації в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці, однак станом на дату написання цієї статті вказаний сервіс не доступний.
Територіальний орган Держпраці здійснює реєстрацію декларацій на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів з дня їх отримання.
Відмова в реєстрації декларації не допускається. Однак, документи можуть бути повернені без розгляду упродовж п’яти робочих днів у разі незаповнення полів, зазначення робіт підвищеної небезпеки та машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, які не відповідають вимогам, встановленим цим Порядком та переліком машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77.
У разі зміни відомостей або виявлення суб’єктом господарювання помилки в поданій декларації суб’єкт господарювання в порядку, встановленому цим пунктом для подання декларації, подає оновлену декларацію протягом семи робочих днів з дня настання таких змін або з дня подання декларації в разі виявлення помилки.

Завантажити декларацію: Декларація.PDF

Видобувна промисловість під час воєнного стану.

Підтримка економіки під час воєнного стану — важлива складова нашої перемоги.
Вже зараз готується план відбудови України після війни. Більше того, окремі регіони вже почали відбудовувати.
Для цього необхідно щоб у нас на повну силу працювала видобувна промисловість, яка забезпечує сировиною будівельну індустрію (пісок, граніт, гравій, суглинок, глина, тощо).
Однак, не дивлячись на деякі недавні зміни в законодавстві, процедура отримання спецдозволів на надра залишилась тією ж, що і до введення військового стану. Ця процедура є неефективною та, за даних умов, занадто тривалою.
Якщо не вдаватись у деталі, то щоб розпочати видобування потенційному надрокористувачу знадобиться щонайменше рік часу, і це дуже-дуже оптимістичний прогноз. Для прикладу, розглянемо процедуру отримання спецдозволу на надра для корисних копалин місцевого значення (пісок, суглинок, тощо). В цьому випадку, отримання спецдозволу на нове родовище включає в себе наступні етапи:
1. Подання документів в Геонадра для отримання спецдозволу на геологічне вивчення.
2. Отримання погоджень Мінприроди та місцевої і районної ради.
3. Підписання угоди та отримання спецдозволу на геологічне вивчення
4. Геологічна розвідка.
5. Державна експертиза та оцінка запасів в ДКЗ України, отримання протоколу ДКЗ.
6. Введення протоколу в дію та передача матеріалів розвідки в фонди (ДНВП «Геоінформ України»).
7. Отримання висновку з оцінки впливу на довкілля
8. Знову подання документів в Геонадра, тільки вже з метою отримання дозволу на видобування
9. Повторне отримання погодження Мінприроди та місцевої і районної ради.
10. Підписання угоди та отримання спецдозволу на видобування
І це дуже стислий опис процедури.
Пройти всю цю процедуру швидше, ніж за рік точно нікому не вдасться.
Як бачимо, процедура отримання дозволу на надра йде через Київ. І якщо деякі служби, наприклад Державна комісія по запасах, адаптуються та починають приймати документи онлайн, то Держгеонадра цього не роблять. А під час останньої телефонної консультації вони повідомили, що наразі не мають змогу отримувати кореспонденцію, тому здійснюють лише розгляд документів поданих до 24 лютого. А «Геоінформ України» взагалі планує відновити свою роботу десь за місяць (у травні).
Тому, можливість створення нових видобувних підприємств в Україні зараз фактично паралізована.
Ефективним рішенням зараз може бути максимальне спрощення отримання спецдозволу на надра та делегування повноважень з їх видачі місцевим військовим адміністраціям. Схоже рішення приймала держава під час повені у 2008 році. Тоді багато підприємств отримувало спецдозвіли на видобування сировини для виробництва будівельних матеріалів за спрощеною процедурою. Це дало змогу швидко подолати наслідки руйнацій, уникнути дефіциту, і відповідно, завищених цін на будівельні матеріали.

Дозвіл на надра за 10% початкової вартості

Як придбати  дозвіл  на  користування надрами за 10% початкової вартості?

Для  багатьох з  нас слово  «аукціон» асоціюється  саме з англійським  аукціоном,  суть  якого  у  поступовому  збільшенні початкової  вартості лота  бажаючими придбати товар.

Саме так і  продають  дозволи на  користування надрами  на аукціонах  в  системі «Прозоро».  І  ціни на  певні  лоти дійсно зростають в  рази.

Але буває й інакше. На  деякі  лоти взагалі не  знаходиться покупців. Тоді  такий лот виставляється на повторний аукціон  за 50% від  початкової вартості. Але і в такому разі може не знайтись бажаючих. Така ситуація може скластись, коли вартість лота визначена не коректно і значно завищена у  порівнянні з  реальною ринковою вартістю такого дозволу.

Так, існуючий підхід визначення вартості дозволів за своєю суттю  більше  арифметичний,  ніж  ринковий  і не  враховує цілої  низки факторів, які  можуть бути  визначальними  при  формуванні  вартості.  Тому,  нерідко,  маємо  або  суттєво недооцінені  спеціальні дозволи,  або навпаки  –  занадто переоцінені.

Це добре видно як з результатів аукціонів де початкова ціна  збільшується   в рази,  так  і  з тих  аукціонів, де  дозвіл не  купують  навіть  за 50 % початкової вартості.

Однак, проблему «переоцінених» спецдозволів допомагає вирішити їх продаж через  «голландські аукціони». Тобто, якщо на першому  аукціоні не було  бажаючих підняти  ціну  вище початкової і за 50% вартості на  повторному аукціон дозвіл  продати не вийшло,  такий дозвіл  виставляється  на голландський аукціон.

Голландські аукціони працюють з пониженням ціни, це коли під час аукціону ціна автоматично знижується, аж поки хтось з учасників це зниження не зупинить. При  цьому,  ціна  на  спеціальні  дозволи  на  таких  аукціонах може  зменшитись  аж на  90% від  початкової вартості спеціального дозволу! Тобто, є  шанс  придбати  дозвіл всього за 10%  початкової вартості?

Але не все так просто. Такі аукціони покликані визначити реальну  ринкову вартість  лоту,  а не розпродати  надра за  безцінь.

Тому, якщо лот добряче переоцінений,  але все ж цікавий покупцям,  то до 10% вартість, швидше за все, не знизиться. В такому разі, ціна падатиме аж поки  не  сягне реальної  ринкової вартості  такого дозволу,  після чого один  з бажаючих  придбати дозвіл може «зафіксувати» ціну зробивши ставку на цьому кроці. Та це ще не означає, що такий покупець автоматично є переможцем аукціону!

Після «зупинення»  зниження ціни іншим покупцям (якщо  такі є) одноразово! надається  можливість подати  свої закриті цінові  пропозиції  –  запропонувати більшу ціну, ніж «зафіксована».  Той покупець,  який запропонує найвищу вартість, визнається переможцем раунду закритих цінових  пропозицій.

Після визначення переможця раунду закритих цінових  пропозицій (якщо  такий буде) учасник, який зупинив зниження  вартості лоту, має право підвищити ставку переможця закритих цінових  пропозицій,  у  цьому  разі  він  стає переможцем аукціону, а якщо ні, тоді перемагає учасник, який подав найвищу закриту цінову пропозицію.

Тому, варто врахувати,  що той,  хто  першим  зробив ставку і  зупинив  зниження  ціни, має право «останнього слова» в  такому  аукціоні.

Розглянемо ситуацію на прикладі свіженького голландського  аукціону з продажу спеціального дозволу на  видобування лабрадоритів Сліпчицького-1  родовища, який  відбувся 5 березня 2021 року.

Стартував  аукціон о 9.35 з вартості 4  714 341,00 грн.

Після чого,  приблизно кожні 3 хв. 30 сек. стартова  ціна  знижувалась на 1%  початкової вартості лота (тобто на 47143,41 грн.),  аж поки о 15.13 не  було  зроблено першу ставку на  ціні 1 131 441,84 грн. підприємством ТОВ «Лімітед Груп» – переможець голландського  етапу.

Тоді, інші учасники аукціону, хтозна скільки їх було (може всього один), отримали можливість подати свої закриті цінові пропозиції. Найбільше запропонувало ПП «Губернатор» – 1 238 600,13 грн.,  яке стало переможцем етапу закритих  цінових  пропозицій.

Далі  закриту  цінову  пропозицію ПП «Губернатор»  було  розкрито, а  переможцю голландського етапу ТОВ «Лімітед Груп» надано можливість запропонувати  більше, чим він і  скористався, запропонувавши –  1 238 600,13 грн, та став переможцем аукціону.

А  от, інший  спецдозвіл,  який було  виставлено  голландський на  аукціон  того ж  дня  (спеціальний дозвіл  на  видобування глин  Західної частини ділянки №2 Сторожинецького-2 родовища)  було  придбано (схоже,  єдиним бажаючим) всього за  один  крок до найнижчої відмітки, за 478 077,6 грн,  замість початкової вартості  у 4 346 160,0 грн.,  тобто,  лише за 11 % стартової ціни.

Отож,  якщо конкретний  дозвіл  на  користування надрами  окрім вас більше нікого не зацікавить, то такий дозвіл  можна придбати всього за 10 % його  початкової вартості.  Якщо тільки  це не  дозвіл  на  вивчення з дослідно-промисловою розробкою підземних вод,  там діють інші правила.

Одначе, не  варто  забувати, що на голландських  аукціонах знижується  лише  початкова  вартість спеціальних дозволів. А от вартість геологічної  інформації та пакету  аукціонної документації зниженню не  підлягають.

І хоч сьогодні прийняти участь в аукціонах з продажу спеціальних  дозволів  на  користування надрами в  системі «Прозоро»  може  кожен, важливо пам’ятати, що зовсім спонтанно придбати дозвіл не вийде. Для участі в кожному конкретному аукціоні необхідно подати заявку напередодні дня проведення аукціону (можна  і раніше),  а також,  що  найголовніше, не пізніше,  ніж за  день до аукціону сплатити гарантійний внесок – 20 % початкової  вартості  спеціального  дозволу (на  щастя, переможеним цей  внесок  повністю повертається).

Як отримати спеціальний дозвіл на користування надрами

У зв`язку зі змінами законодавтва в 2023році, ця стаття втратила актуальність.

Посилання на актуальну новину, щодо отримання спеціального дозволу на надра: http://plast.vn.ua/отримання-спеціальних-дозволів/?preview_id=4841&preview_nonce=620887cf49&_thumbnail_id=4242&preview=true 

_________________________________________________________________________________

Процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами залежить від того, на які саме корисні копалини ви хочете отримати дозвіл та чи проведене геологічне вивчення ділянки, на яку ви бажаєте отримати дозвіл.

Розбираємось, як отримати дозвіл на користування надрами для видобування корисної копалини. 

Крок 1:

Для початку визначаємось:

Крок 2:

Визначились? Тепер обираємо, що саме вас цікавить:

 

То все ж можна, чи ні, видобувати без спецдозволу на користування надрами до двох метрів?

Згідно ст.23 КУ про надра, землевласники та землекористувачі мають право видобувати без спецдозволів на користування надрами та гірничого відводу корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів та підземні води, крім виробництва фасованої питної води (до 300 кубічних метрів на добу).

Що таке корисні копалині місцевого значення ?

Постанова КМУ від 12 грудня 1994 року №827 “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення”

Отож, корисні копалини місцевого значення:
– вапняк, гіпс, гажа, сапропель – як сировина для хімічних меліорантів ґрунтів;
– гіпс, вапняк, крейда – як сировина для будівельного вапна та гіпсу;
– пісок – як сировина піщано-гравійна;
– суглинок і супісок – як сировина цегельно-черепична.
Інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Тобто, виходить, що кожен може копати без спецдозволу на надра та гірничого відводу, на власній (орендованій) земельній ділянці, корисні копалини, перелічені вище, якщо глибина розробки не перевищуватиме двох метрів.

Однак, не все так просто, як здається на перший погляд.
По-перше, Кодекс про надра звільняє землевласника/землекористувача тільки від отримання спецдозволу на користування надрами та гірничого відводу, але не звільняє від отримання інших дозвільних документів. Для прикладу, Дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок все ж отримати доведеться.

По-друге, Земельний кодекс забороняє використовувати земельну ділянку не за її цільовим призначенням. Тобто, якщо це земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розпочавши на ній видобування, ви будете використовувати її не за цільовим призначенням. А от підставою для зміни цільового призначення для видобування корисних копалин є, зазвичай, спецдозвіл та гірничий відвід, від отримання яких ви звільнені. Ось і виходить замкнене коло.

Оскільки, ці деталі між собою законодавчо не узгоджені, виходить – надра окремо, земля окремо.

Висновок: Землевласники та землекористувачі мають право видобувати корисні копалини місцевого значення і торф без спецдозволу на користування надрами та гірничого відводу загальною глибиною розробки до двох метрів, за умови відповідного цільового призначення земельної ділянки та оформлення інших дозвільних документів передбачених законом.

Тому, поки що, більшість спроб розпочати видобування без спецдозволу та гірничого відводу закінчуються виникненням непорозумінь з державними органами, здебільшого – земельного характеру.

Не розвідане родовище червоного граніту на Вінниччині

За запасами облицювального каменю Вінниччина значно поступається Житомирській та ще кільком областям України. Однак кількість, як виявилося, не головне. З сотні розвіданих родовищ дефіцитного колись чорного габро розробляється тільки частина і то, переважно, в незначних обсягах. Габро, він і в Африці габро – чорний, от і все.

Колись на моє запитання, який камінь користується найбільшим попитом на ринку, представник однієї з відомих європейських фірм, що займається обробкою каменю, відповів так: – Той, якого там немає.

У ті часи, коли найбільш популярним був червоний колір, найчервонішим гранітом було визнано граніт Лизниківського родовища, що на Житомирщині. Тому саме з нього і мавзолей вождю будували.

Потім настали інші часи, виникла потреба у дешевому щебені і родовище монолітного червоного каменю підірвали вибухівкою.

Спроби відновити видобуток блочного Лизниківського граніту особливим успіхом не увінчалися. Масив червоного каменю  виявився не безмежним. На сьогодні лизниківський граніт видобувається на периферії зіпсованого колись масиву в невеликих обсягах і часто уже не того кольору.

Недавно на Вінниччині виявлено значних розмірів (не менше 10 га) масив монолітного червоно граніту, який міг би скласти конкуренцію найчервонішому каменю.

Поклад граніту досі не розвідувався і не вивчався. Зразки для виготовлення поліровок відібрано безпосередньо з поверхні. Фотографії наведено нижче.

Не розвіданий поклад червоного блочного граніту на Вінниччині

Еталонний зразок граніту Лизниківського родовища

Полірований зразок граніту з поверхні нерозвіданого покладу на Вінниччині.

Золото України міф чи реальність?

Перше золото видобуте в Україні – на плиті з завезеного в Україну каменю

В свій час мені поталанило бути шукачем природних скарбів на неоглядних просторах колишньої великої держави, шукати золото на Кавказі, в Казахстані і навіть в Україні.Порівнюючи результати, які отримували українські геологи, з родовищами інших регіонів я завжди ставився досить скептично щодо перспектив України стати провідною золотодобувною державою. Але щодо реальної можливості створення країною свого золотого запасу за рахунок підземних скарбів, не маю жодних сумнівів.

Якось в розмові з науковцями, які обговорювали тему перспектив організації в України видобутку золота, я заявив, що знаю чимало родовищ в Україні з промисловим, тобто економічно вигідним для видобування, вмістом золота. Спочатку це було сприйнято як жарт. Але після нехитрих розрахунків, фахівці задумалися і навіть були дещо здивовані.

Я пропонував надзвичайно прості речі. Для початку ми взяли ринкову вартість одного кубічного метра облицювального каменю з відомих родовищ Житомирської та деяких інших областей і підрахували скільки золота можна купити на ці гроші в найближчому банку, або ж на Лондонській біржі. Виявилося що це 10 – 20 грамів чистого банківського золота, тоді як середній вміст природного золота в рудах українських родовищ, що часто залягають на глибинах в сотні метрів – 6 – 8 грамів на тонну. Тобто кожен блок облицювального каменю розміром 2Х2Х1,5 метра це золотий самородок вагою 50 -100 грамів. І лежить цей камінь майже на поверхні, і запаси його практично не обмежені, і ні складних технологій для видобування, ні жодної переробки не потребує.

Україна на тектонічній карті світу. Червоним кольором показано кристалічні щити – Український та Балтійський.

В свій час Україна забезпечувала основну частину потреб в облицювальному камені усього Радянського Союзу. З українського каменю будувався мавзолей і Красна площа. І в Європі за ресурсами та розмаїттям облицювального каменю Україна не має рівних. А по окремих видах каменю, зокрема лабрадориту, вона фактично є монополістом, оскільки він відомий усього в кількох місцях на планеті.

Усе це завдяки тому, що через усю територію України – від кордону з Білорусією до Азовського моря – постягається так званийукраїнський кристалічний щит, де на площі понад 100 тисяч квадратних кілометрів породи древнього фундаменту – граніти, габро та їм подібні підходять до самої поверхні.

Тільки детально розвідані запаси облицювального каменю в Україні складають близько 400 мільйонів кубічних метрів. В золотому еквіваленті, в вирахуванням усіх втрат при видобуванні блоків, це приблизно 1000 тон банківського золота. А взагалі, ресурси облицювального каменю в Україні практично не обмежені.

Важко пояснити чому Україна, маючи такі запаси облицювального каменю, в тому числі унікальні його різновидності, видобуває усього 200 – 300 тисяч кубометрів каменю на рік (менше 0,1% від розвіданого) або близько 50 – 60 тисяч кубометрів кондиційної блочної продукції. При цьому експортує 30 – 40 тисяч кубометрів продукції у вигляді блоків та склябів на суму близько 20 мільйонів доларів. А невеличка Фінляндія щорічно видобуває близько 400 тисяч кубометрів блочної продукції на суму близько 200 мільйонів євро, що еквівалентно приблизно 6 тоннам чистого золота за цінами Лондонської біржі.

Може у когось з читачів виникне справедливе запитання: а що ж буде з нашим довкіллям, якщо ми почнемо так інтенсивно розробляти родовища облицювального каменю?

З впевненістю скажу, що в порівнянні з видобуванням інших корисних копалин це найменше лихо. Оскільки розробка каменю ведеться на значну глибину, площі під кар’єри потрібні мінімальні. Наприклад в тій же Фінляндії сумарна площа усіх кар’єрів облицювального каменю 450 га і відповідно з кожного гектара цієї площі щорічно збирають «урожай» вартістю понад 400 тисяч євро. Крім того, облицювальний камінь видобувається без вибухових робіт, переробка сировини практично відсутня, щонайбільше – це розпилювання каменю алмазним інструментом. Після відпрацювання кар’єрів в їх гранітних берегах утворюються глибокі озера кришталево чистої колодязної води об’ємом в сотні тисяч, а то й мільйони кубометрів. Зважаючи на те що гранітний регіон України дуже бідний на запаси питної води, такий «колодязь» ніколи зайвим не буде. Головне вберегти його від забруднення, тобто не перетворити кар’єр на сміттєзвалище.

Чому ж тоді Україна не використовує свої багатства?

Причин багато: від загальних, характерних для усієї нашої економіки, до суто специфічних. Серед останніх я відзначив би проблему самого поняття «родовище облицювального каменю», або якщо уже розмова про золото, то не скажеш краще за народну мудрість: «Не все те золото, що блищить».

Ця проблема дісталася нам у спадок від минулих часів, коли на першому місці стояло питання кількості родовищ і розвіданих запасів, а не якості сировини. Це, а також гаряче бажання керівників районного, а той сільського масштабу, мати родовище саме на своїй території призвело до того, що поряд з дійсно унікальними родовищами облицювального каменю маємо багато таких що не витримують жодної критики. А суворе дотримання інструкцій з розвідки, написання звітів та систематизації результатів призвело до того, що з наявної документації майже неможливо зробити висновок щодо дійсної цінності родовища.

Кар’єр з видобування облицювально каменю на Житомирщині

Провести реальну експертизу з залученням кваліфікованих фахівців у нас мало хто наважується. В результаті, часто, розчарування і марно витрачені кошти.

Друга проблема – наше бажання «мати усе і зразу».

Розробка кожного кар’єру справа багатьох років, а то й десятиліть. Не можливо за рік – два налагодити на новому місці промислове видобування блочного каменю. Вирвати шматки каменю з глибини можна, але за це доведеться потім довго розплачуватися.

Якось побачивши наші кар’єри, які більше нагадували сліди

Гранітні блоки готові для реалізації. Житомирщина

важких бомбардувань, фахівець з Італії був досить здивований і почав креслити схему правильної розробки кар’єру облицювального каменю. Щоб допомогти йому ми відкрили наш старий підручник з гірничої справи. Побачивши там таку ж саму схему він здивувався ще більше: «То чому ж ви так не робите»? Питання звичайно не просте…

На кінець проблема збуту. З одного боку її ніби і немає – ринок величезний, доля України на світовому ринку на сьогодні не перевищує десятих часток процента. З іншого боку – на цьому ринку визнають тільки солідних і надійних партнерів, які до того ж пропонують різноманітну сировину і

Не розвідані поклади облицю-вального граніту на Житомирщині

продукцію. Тому невеличкому кар’єру з Житомирщини, який кожних два роки переходить з рук в руки, пробитися на цей ринок не просто.

Враховуючи ціну питання за його вирішення мала б взятися і держава. Державні підприємства уже були. Був потужний «Нерудпром», від якої мало що залишилося. Проблема напевно не у формі власності, а в створенні умов для розвитку гірничої галузі, починаючи з логічного, усім зрозумілого і стабільного законодавства в сфері використання надр та землі, яке не просто декларує загальнонародну власність на усі природні ресурси, а надає реальну можливість кожному, на певних умовах, використовувати їх для отримання прибутку та збагачення держави.

А поки що, виготовлений з першого українського золота і урочисто піднесений Президенту українськими геологами та промисловцями в кінці 90-х років малий герб держави є дуже символічним. Золото дійсно українське – близько кілограма на той час назбирали. А от підставка до нього виготовлена з каменю, завезеного в Україну, бо про свій, мабуть, забули.

А була б вона з нашого каменю, могла б символізувати справжній золотий запас держави.

Копіювання та передрук наших матеріалів можливий лише з дозволу ТОВ”Пласт” на умовах збереження авторства та при встановлені прямого активного посилання на перше джерело!

 

Онлайн калькулятор розрахунку показника загального утворення відходів (Пзув)

Щоб дізнатись, чи потрібно Вам отримувати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, введіть дані в Калькулятор розрахунку ПЗУВ (показника загального утворення відходів) і, якщо:

ПЗУВ більший 1000 умовних одиниць, згідно ЗУ “Про відходи” ст.17 підприємство повино мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

ПЗУВ від 50 до 1000 умовних одиниць – підприємство звільняється від отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Однак підприємство зобов`язане щоріно подавати декларацію про відходи.

ПЗУВ менший 50 умовних одиниць – підприємство звільняється від отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та від зобов`язання подавати декларацію про відходи.

Закон України про відходи:

Стаття 17. Обов’язки суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами:

с) мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000;

Суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов’язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, підприємства ПЗУВ яких менший 50 у.о. звільняються від отримання дозволів та подання декларацій про відходи.

Як розрахувати показника загального утворення відходів (ПЗУВ) ? Існує 2 варіанти розрахунку ПЗУВ:

1. Формула розрахунку ПЗУВ: ПЗУВ = 5000 х м1 + 500 х м2 + 50 х м3 + 1 х м4,

де м1, м2, м3, м4 – умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості утворених на ОУВ відходів за класами небезпеки (1, 2, 3, 4 класи відповідно). До реєстру включаються об’єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення (Пгз), що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік.

2. Скористатись нашим Калькулятором розрахунку ПЗУВ, який після введення даних автоматично вирахує показник загального утворення відходів (ПЗУВ) Вашого підприємства.

Мінерально-сировинна база України (спроба реальної оцінки)

«Із загальної кількості розвіданих в Україні родовищ, що числяться на державному балансі, кількість родовищ, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, ймовірно не перевищує 1/3. Якщо ж брати до уваги тільки родовища, що не розробляються, чи не надані в користування, то цей показник складе не більше 1/5.»

Під мінерально-сировинною базою України, як і будь-якої іншої держави, розуміють офіційні дані про підтверджені (розвідані) запаси та прогнозовані ресурси корисних копали. Ці дані є результатом вивчення надр упродовж багатьох десятиліть.

При цьому, в різних країнах, існував різний підхід до оцінки запасів і ресурсів корисних копалин. Особливо суттєві відмінності в підході до формування мінерально-сировинної бази були між країнами бувшого соціалістичного табору та рештою капіталістичного світу. Причиною цього був принципово різний економічний устрій держав. А запаси будь-якої корисної копалини, це, в першу чергу, категорія економічна.

В той же час, мінерально-сировинна база України більш ніж на 90% сформована саме за часів бувшого СРСР, за тодішніми принципами.

У зв’язку з цим, для оцінки мінерально-сировинної бази України з точки зору сьогоднішньої економічної ситуації, необхідно розуміти особливості її формування.

Як формувалася мінерально-сировинна база України?

Майже усі вітчизняні публікації, присвячені мінерально-сировинній базі України, починаються з розповіді про її «унікальність». Далі йдеться про те, що за запасами тих чи інших корисних копалин Україна посідає одне з перших місць у Світі.

Це нагадує старий жарт радянських часів про величезну швейну фабрику, яка могла б одягнути кілька Європейських країн, якби їх мешканці погодилися одіти, те що там шиють.

Насправді, «унікальною» є не стільки, власне, сама мінерально-сировинна база України – тобто її надра, як створена за часів СРСР система формування цієї бази – тобто обліку родовищ та запасів корисних копалин.

При цьому треба згадати, що сучасна мінерально-сировинна база України, не менше ніж на 90% сформована за часів СРСР, а незначна частина родовищ, розвіданих за часів незалежності України, розвідані в основному за кошти приватних структур і надана їм в користування.

Що таке «родовища» і «запаси»?

Саме поняття, як родовища корисної копалини, так і його запасів, є досить умовним і в різних країнах його розуміють по різному. Взагалі під терміном «родовище» розуміють накопичення мінеральної сировини, яке має певну цінність.

За часів СРСР, коли усе було дефіцитом, цінність мало будь-що. Планова економіка вимагала постійно звітувати про збільшення не тільки темпів виробництва, а й кількості родовищ та запасів корисних копалин. А оскільки процес відкриття справжніх родовищ не контрольований, тай не у всіх регіонах вони є в необхідній кількості, було винайдено новий термін – «родовища загальнопоширених корисних копалин», тобто таких, які є скрізь. Це дозволяло вважати родовищем будь-що і регулярно звітувати про приріст запасів корисних копалин. Появився навіть термін «техногенні родовища», що утворилися, як правило, за рахунок відходів виробництва, а також «родовища сировини для закладки відпрацьованого під час видобування корисних копалин простору» – тобто будь-якої породи.

В результаті можна не сумніватися, що за запасами, наприклад суглинку для виробництва цегли, в світовому масштабі Україна може поступатися хіба що Росії, оскільки за рубежем ніхто не додумався підраховувати, затверджувати і обліковувати державним балансом запаси суглинків в якості корисної копалини.

За часів незалежності України радянський термін «загальнопоширені корисні копалини» спочатку трансформувався в законодавчо закріплений термін «корисні копалини місцевого значення», а останнім часом, очевидно з метою наповнення державного бюджету, добру половину «місцевих», тобто «загальнопоширених» корисних копалин, зокрема такі як – сировина для бутового каменю, піщано-гравійна сировина, глина для виробництва цегли – визнано «корисними копалинами загальнодержавного значення» на рівні з золотом та нафтою.

Як «відкривалися» родовища і чому більшість з них досі не освоєні?

Важливо також розуміти, як появилися самі родовища. Мається на увазі не в земних надрах, а на державному обліку, тобто на папері.

А появилися вони в основному з трьох причин:

Перша – це необхідність «узаконення» того, що було. Багато родовищ, в т.ч. в Україні, розроблялися ще з дореволюційних та довоєнних часів. З 30-х, а особливо з 50-60-х років на цих родовищах за державні кошти в обов’язковому порядку почали проводити геологорозвідувальні роботи, підраховувати запаси та ставити їх на державний баланс.

Друга причина – реальна потреба діючих підприємств у виявленні та розвідці запасів мінеральної сировини, в основному у зв’язку з відпрацюванням запасів, що розроблялися.

Третя – необхідність мати підставу для фінансування того чи іншого уже запланованого будівництва – наприклад колгоспного цегельного заводу чи щебеневого кар’єру.

Четверта – необхідність виконання планів з приросту запасів корисних копалин. Геологічній галузі з чисельним штатом працівників необхідно було показувати ефективну роботу і щорічно звітувати про обсяги виконаних робіт та приріст запасів.

В принципі усе було б не так уже й погано, якби геологорозвідувальні роботи проводилися з ініціативи розробників, а ще краще за їхні кошти. Однак, в більшості випадків, замовлення були досить формальними, а фінансування і контроль здійснювалися тільки з боку держави – а точніше тих же структур які планували і виконували роботи.

В результаті на сьогодні з родовищ, які розроблялися ще до часу їх розвідки, або на яких до початку розвідки уже було заплановане чи розпочате будівництво (тобто розвідані з перших двох причин), розробляється, чи розроблялося до недавніх часів, 70 – 90%, в залежності від виду сировини.

З родовищ, які розвідувалися «на перспективу», а точніше для виконання плану (з четвертої причини), освоєно не більше 10 – 30%.

Що становить основу мінерально-сировинної бази України?

Із загальної кількості родовищ корисних копалин, що числяться на державному балансі України – понад 8200 родовищ (усього ж виявлено понад 20000 родовищ і проявів) – 80% становлять родовища з колишньої категорії «загальнопоширених» – це родовища будівельних матеріалів (суглинок, пісок, глина, камінь – 43%) , торфу (19%), сапропелю (озерного мулу – 3%) та питної води (12%).

І тільки близько 20% – це те що вважається родовищами в більшості країн світу – родовища нафти, газу, вугілля – 16%, чорних, кольорових, дорогоцінних та рідкісних металів і урану – 1,5%, інші тверді корисні копалини – графіт, сірка, кухонна та калійна солі, каоліни, вогнетривкі глини, та і інше – близько 3%, мінеральні води – близько 2%.

Але надлишкова кількість об’єктів, що числяться на державному балансі, не найбільша проблема в плані реальної оцінки мінерально-сировинної бази України.

Значно більшою є проблема критеріїв, за якими визначалася цінність того чи іншого виду сировини чи конкретного родовища розвіданого, як правило, до 1990-х років. А від цього повністю залежало – буде визнано конкретній об’єкт родовищем, чи ні, і яка кількість сировини буде вважатися запасами корисної копалини та буде врахована державним балансом.

З одного боку треба віддати належне виконаним в ті часи великим обсягам геологорозвідувальних робіт та якості їх виконання. Уся отримана у ті часи геологічна інформація може бути успішно використана і використовується сьогодні. В технічному плані її достовірність особливих сумнівів не викликає.

Однак треба розуміти особливості підходу до аналізу геологічної інформації в ті часи.

По перше, порівняльною базою для того чи іншого виду сировини чи конкретного родовища була ізольована територія СРСР. Не було сенсу порівнювати, наприклад, вартість видобування урану, в т.ч. на родовищах України, з його вартістю на світовому ринку. Країна повинна була мати свій уран, нехай навіть на порядок дорожчий ніж за рубежем, але свій. І це стосувалося усіх стратегічно важливих корисних копали, а стратегічно важливим тоді було майже все.

По друге, питання отримання прибутку тоді було другорядним. Якщо, наприклад, на родовищі був поклад багатої руди, що забезпечувало його високу рентабельність, в підрахунок запасів включали також бідні руди, видобуток яких був не рентабельним. В результаті сумарна рентабельність була мінімальною, але запаси сировини більшими, а це вважалося більш важливим.

По третє, економічні розрахунки проводилися виходячи з майже дармових енергоресурсів. А такі особливо важливі на сьогодні фактори як власність на землю, обмеження щодо надання певних категорій земельних ділянок, природоохоронні обмеження, санітарно-захисні та інші охоронні зони, комунікації з їх охоронними зонами, практично не враховувалися. Іноді запаси, для відкритого способу видобування, підраховувалися навіть під існуючими населеними пунктами.

Таким чином, майже повністю сформована за часів СРСР мінерально-сировинна база України – тобто перелік врахованих державним балансом та державним кадастром родовищ, а також обсяги балансових запасів – потребує повної переоцінки, чи хоча б переосмислення, виходячи з принципово нових політичних, економічних умов та нового законодавчого поля.

Скільки в Україні справжніх родовищ корисних копалин?

За офіційними даними з відомих в Україні понад 20000 родовищ і проявів, в т.ч. понад 8200 тис. врахованих державним балансом розвіданих родовищ, розробляється близько 2900. Однак у цю цифру включені усі родовища, які розроблялися раніше, в т.ч. і ті, які на даний час не розробляються. Фактично, на сьогодні розробляється не більше 1,5 – 2 тис. родовищ, з яких 1 – 1,5 тис. родовищами можна назвати тільки умовно –сировина для будівельних матеріалів (суглинок, пісок, камінь) та питна вода – і тільки близько 500 власне родовищ – нафти, газу, вугілля залізних та інших руд.

При чому навіть серед родовищ найбільш важливих видів сировини розробляється, чи розроблялася раніше, відносно невелика частина, наприклад кам’яного вугілля – близько 40%, бурого вугілля – близько 5%.

Із загальної кількості розвіданих в Україні родовищ, що числяться на державному балансі, кількість родовищ, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, ймовірно не перевищує 1/3. Якщо ж брати до уваги тільки родовища, що не розробляються, чи не надані в користування, то цей показник складе не більше 1/5.

Але навіть в останньому випадку, тобто серед родовищ, що не розробляються, кількість перспективних родовищ в Україні буде вимірюватися сотнями, а з врахуванням вартих уваги родовищ будівельних матеріалів, торфу та підземних вод – близько тисячі.

Яка частка України в мінерально-сировинних ресурсах Європи та Світу?

Щодо порівняння мінерально-сировинної бази України з іншими країнами Європи та Світу, то такі порівняння, на даний час, не зовсім коректні через різний підхід до оцінки запасів в СРСР і Україні з одного боку та країнах заходу з іншого.

В загальних рисах мінерально-сировинну базу України можна оцінити наступним чином.

Україна, володіючи усього близько 0,12% площі земної кулі або 0,4% території суші, не може бути однією з найбагатших за мінеральними ресурсами країною Світу і, звичайно, не може порівнюватися не тільки з Росією чи Китаєм, а навіть з Казахстаном.

Разом з цим, Україна є найбільшою країною Європи і, в її масштабах, є однією з найбагатших корисними копалинами.

Щодо окремих видів корисних копалин, то Україна займає вагоме місце в Світі та є першою в Європі за запасами марганцевих та залізних руд, першою в Європі за запасами титану, цирконію, урану, графіту; знаходиться в числі перших в Європі за запасами бурого та кам’яного вугілля, первинного каоліну, вторинного каоліну та вогнетривких глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла.

За запасами нафти і газу в Європі Україна поступається тільки двом-трьом країнам, а в розрахунку на одиницю площі чи одиницю населення вони дещо нижчі середньосвітових і близькі до середньоєвропейських показників.

Реальні запаси кольорових (крім титану), дорогоцінних та рідкісних металів в Україні відносно незначні, як і в більшості європейських країн.

В цілому, за запасами мінеральної сировини Україна, в Світовому масштабі, досить помітна за декількома видами мінеральної сировини, в Європейському – є якщо не першою, однією з перших.

Які перспективи використання мінеральних ресурсів в Україні?

Виходячи з географічного розташування, рівня технологічного розвитку та наявності значних, за Європейськими мірками, мінеральних ресурсів, Україна, в найближчій перспективі, приречена на інтенсивне використання мінеральних ресурсів та розвиток гірничо-видобувної промисловості.

Які види мінеральної сировини в Україні є найбільш перспективними?

Окрім корисних копалин, основні родовища яких уже розробляються у великих обсягах або надані у користування – заліза, марганцю, титану, вугілля, нафти, газу – найбільш перспективним для розвитку в Україні є, в першу чергу, видобування сировини, продукція з якої у великих обсягах може експортуватися – первинних каолінів, вогнетривких (каолінових) глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла, граніту для виробництва щебеню. Перспективним є також видобування сировини для виробництва ефективних будівельних матеріалів: цементної сировини (вапняку, крейди, мергелю, глини), гіпсу, сировини для теплоізоляційних матеріалів (базальту), а також сировини для виготовлення палива та для сільського господарства (торфу), мінеральних та якісних питних вод.

Як реально оцінювати розвідані раніше родовища?

Враховуючи, що понад 90% розвіданих родовищ корисних копалин України, у тому числі майже усі не надані в користування, розвідані за часів СРСР і оцінювалися за критеріями, принципово відмінними як від світових, так і від тих, які діють в Україні сьогодні, вибір перспективних для освоєння родовищ потребує їх неформальної переоцінки з врахуванням принципово інших вимог ринку, нової економічної та правової ситуації.

Найбільш надійним критерієм оцінки родовищ, що розробляються звичайно є результати їх експлуатації.

При оцінці родовищ, що не розробляються, можна виходити з результатів експлуатації родовищ-аналогів, що розробляються, за їх наявності. Щодо розвіданих раніше родовищ така оцінка спрощується завдяки досить стандартному підходу до їх розвідки, що мало змінювався з часом та наявністю в державному фонді практично усіх матеріалів геологічних розвідок. Однак, при цьому обов’язково потрібно враховувати специфічні фактори, у тому числі обумовлені особливостями розташування родовища.

Можуть бути також використані дані про результати розробки родовищ аналогічних видів сировини за рубежем, з врахуванням специфіки сировини та продукції, попиту на неї в даному регіоні, доцільності та вартості транспортування та інше.

Особливу увагу при оцінці раніше розвіданих родовищ треба звертати на питання, які під час їх розвідки практично не вивчалися: цільове призначення земель та форма власності на них, природоохоронні, санітарні та інші обмеження (вибухонебезпечні зони, підземні, наземні комунікації та інше). Суттєве значення має також соціальний фактор – громадська думка.

Як отримати дозвіл на спецводокористування в 2020 році

З червня 2017 року в Україні змінився порядок отримання дозволів на спеціальне водокористування.

Законом  України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування» від 7 лютого 2017 року визначено орган, що має повноваження видавати дозвіл на спецводокористування та вичерпний перелік документів для його отримання.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

З нами Ви легко отримаєте дозвіл на спецводокористування в Вінницькій області та м. Вінниця.

 

Хто видає дозвіл на спецводокористування?

Відтепер, дозвіл на спецводокористування уповноважені видавати територіальні органи Держводагентства.

Які документи потрібно подавати для отримання дозволу на спеціальне водокористування?

За  новим порядком, для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа – підприємець звертається до територіального органу Держводагенства, із заявою (скачати тут), до якої додаються:

  • обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення (скачати тут);
  • опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;
  • нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);
  • затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій);
  • копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).

Зазначений перелік документів є вичерпним.

Кому не потрібно отримувати дозвіл на спецводокористування?

Нарешті законодавець відокремив дрібних споживачів та вказав (ст. 48 Водного кодексу) , що забір та/або використання води в об’ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води не належить до спеціального водокористування. Й, відповідно, підприємствам з таким добовим об’ємом забору води дозвіл на спец водокористування отримувати не потрібно.

Який строк розгляду документів для отримання дозволу на спецвокористування?

Видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

Які підстави відмови у видачі дозволу на спецводокористування?

  • подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу (перелік пакету вказано вище)
  • виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів;
  • негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, про можливість здійснення спеціального водокористування.
На який строк видається дозвіл на спецводокористування?

Водним кодексом (ст. 50) України визначено два варіанти строковості дозволів:короткостроковий (на три роки)_ або довгостроковий ( від трьох до двадцяти п’яти років).

Строк спеціального водокористування встановлюється територіальним органом Державодагенства. І, зазвичай, становить п’ять років.

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням зацікавлених водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Які підстави анулювання дозволу на спецводокористування?

Детальний порядок припинення права на спеціальне водокористування вказано у ст. 55 Водного кодексу України.

Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, анулює його у разі:

  • звернення водокористувача із заявою про анулювання дозволу на спеціальне водокористування;
  • визнання водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
  • припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація) або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, смерті фізичної особи, яка одержала дозвіл.

Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу з підстав:

  • встановлення факту подання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
  • передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
  • виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;
  • систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки;
  • порушення умов спеціального водокористування та охорони вод, стосовно яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, раніше було видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Рішення органу, що видав дозвіл, про анулювання дозволу на спеціальне водокористування видається юридичній або фізичній особі протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття. У такому разі дія дозволу припиняється через 30 днів з дня прийняття рішення про його анулювання.

Фахівці ТОВ «Пласт» проконсультують вас та допоможуть у підготовці пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування – зв’язатись із нами перейшовши за посиланням “Контакти”

Родовища декоративного каменю – різнокольорового пісковику в Україні

Родовища декоративного каменю – різнокольорового пісковику в Україні – на території Івано-Франківської, Тернопільської, Рівненської, Хмельницької, Вінницької та інших областей.

Класична схема освоєння родовищ, що залишилася з радянських часів: отримання дозвільних документів на розвідку родовища – розвідка з затвердженням запасів в державній комісії та постановкою їх на державний баланс – знову отримання дозвільних документів на розробку родовища – і тільки після цього видобування каменю, для невеликих родовищ, якими частіше за все є родовища пісковику – неприйнятна.

З урахуванням останніх змін в законодавстві про надра та виходячи з власного досвіду ми пропонуємо просту дешеву і ефективну схему освоєння родовищ пісковику в найкоротші терміни, яка зводиться до наступного.

1. Вибір найбільш перспективного родовища в певному регіоні (з врахуванням наявної у нас інформації про розвідані родовища, кар’єри, що розроблялися раніше без розвідки, не розвідані але перспективні для організації кар’єрів ділянки), включаючи обстеження їх фахівцями, оперативну оцінку запасів, якості каменю, умов видобування, можливих обмежень та інше.

2. Оформлення дозвільних документів на видобування каменю (спеціальний дозвіл на користування надрами з правом дослідно-промислової розробки родовища протягом 5 років, проектна документація на дослідно-промислову розробку кар’єру та інше).

3. Геолого-маркшейдерський супровід робіт з дослідно-промислової розробки родовища та затвердження запасів в державній комісії за результатами розробки родовища у продовж 5 років і наступним оформленням дозвільних документів на промислову розробку родовища терміном на 20 років.

Така схема дозволяє розпочати видобування пісковику на кар’єрі у продовж року, не залежно від наявності чи відсутності матеріалів розвідки та на порядок зменшує витрати на отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Нижче наведено далеко не повний перелік відомих родовищ декоративного пісковику на Поділлі (перспективні родовища для організації кар`єру пісковику).
Область Район Родовище, ділянка Запаси, млн.м3
Івано-Франківська Богородчанський Бистрицьке не оцінено
Ворохтанське 0,4
Доровське 0,2
Кременцовське не оцінено
Лубленецьке 0,3
Пасічнянське 0,35
Пигинське не оцінено
Татарівське не оцінено
Ямненське не оцінено
Яремчанське 1,38
Галичський Липівське 0,8
Чесниківське 0,25
Городенківський Городницьке не оцінено
Лукське не оцінено
Монастирське 0,1
Раковецьке не оцінено
Семаківецьке не оцінено
Сокирчинське 0,08
Стрильченське не оцінено
Унижське не оцінено
Калушський Багонківське не оцінено
Собольське не оцінено
Косівський Великорожинське не оцінено
Криворівненське не оцінено
Кривопіллівське не оцінено
Микуличинське не оцінено
Речкинське не оцінено
Средньоберезівське не оцінено
Шешорське не оцінено
Шепітське не оцінено
Тернопільська Бучачський Заново-Стрипське 1,3
Заривинецьке 0,09
Костельницьке не оцінено
Киданівське не оцінено
Переволокське не оцінено
Рукомишське не оцінено
Старопетликівецьке не оцінено
Гусятинський Синяківське не оцінено
Заліщицький Касперовецьке не оцінено
Кошиловецьке не оцінено
Кременецький Куликівське не оцінено
Соколья Гора не оцінено
Чугалинське 250
Козовський Вибудовське не оцінено
Теребовлянський Островецьке не оцінено
Підгайчиківське 4,6
Різдвянівське 3,0
Теребовлянське (Застіночне) 0,25
Буданівське не оцінено
Тернопільський Застінківське не оцінено
Буцневське (Великолукське) 0,13
Чортківський Палашовське не оцінено
Бердовське 0,27
Шумський Башківецьке не оцінено

Різнокольоровий камінь пісковик широко використовується як в сучасному архітектурному дизайні, так і при реставрації історичних пам’яток в Європі.

Тільки на Поділлі відомо десятки родовищ пісковиків від темно-червоних і зелених пісковиків Теребовлянщини до світло-сірих і білих ямпільських. Багато з них у свій час розроблялися кар’єрами.

На сьогоднішній день розробляється тільки декілька родовищ.

Видобування пісковику, в порівнянні з іншим каменем, особливо гранітом чи габро, технологічно є набагато простішим і дешевшим.

Однак його розробка часто стримується через відсутність інформації про родовища та проблеми з оформленням дозвільних документів.

Перспективні родовища торфу. Житомирська область

Державним балансом запасів корисних копалин на території Житомирської області враховано 46 розвіданих родовищ торфу. Оскільки окремі родовища складаються з кількох ділянок, усього на території області понад 60 розвіданих ділянок торфу.

При цьому, згідно державного балансу:

  • експлуатаційних родовищ, на які видано спеціальні дозволи на користування надрами для видобування торфу – 3 (Гвоздь, Озерянське, «Чистина і Няжна»);
  • резервних (детально розвіданих на які не видано спеціальні дозволи на користування надрами для видобування торфу – 11;
  • перспективних для розвідки (недостатньо розвіданих з попередньо оціненими запасами, які рекомендуються для проведення детальної розвідки) – 18;
  • охоронних (в межах охоронних зон – в основному в природно-заповідному фонді) – 6;
  • осушених (проведено меліорацію) – 4;
  • мілкопокладових – 4.

Майже усі родовища с низькою зольністю торфу – переважно до 10% – зосереджені в Олевському районі і окремі в суміжних з ним районах. На решті території переважають родовища і ділянки з середньою зольністю торфу понад 20 – 30%.

Виходячи з усереднених показників якості, запасів торфу, потужності та розташування, найбільш перспективними можна вважати  наступні родовища і ділянки:

  1. Бучмани – Олевський, Лугинський і Ємільчинський райони.
  2. Небуга – Олевський район.
  3. Ямни – Олевський і Овруцький райони.
  4. Губерня – Новоград-Волинський  район і частково Рівненська область.
  5. Рудня Радовельська  – Олевський район.
  6. Єльник – Новоград-Волинський і частково Ємільчинський райони.
  7. Плав 2 – Олевський район і частково Рівненська область.
  8. Спаське – Ємільчинський район.
  9. Черевківське Гало – Овруцький район. 

Нижче приведена узагальнена текстова і графічна інформація про родовища торфу (за даними державного балансу запасів корисних копалин, оглядів, зведених карт і т.п.). Детальна інформація по кожному родовищу (детальні плани, результати аналізів та інше) зберігається в державному геологічному фонді («Геоінформ України») і надається в установленому порядку.

Родовище торфу  БУЧМАНИ

 Розташоване на території Олевського, Лугинського і Ємільчинського районів на захід від с.Бучмани в 3 -10 км від залізничної станції Нові Білокоровичі.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 6,3%;
  • середній ступінь розкладу – 34%;
  • середня вологість – 89,5%;
  • середня глибина (потужність) – 3,01 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 6712 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 706  тис.тон за категоріями А+В;

Родовище розроблялося. За даними державного балансу з 1448 га розвіданої промислової площі залишок промислової площі становить 74 га, на якій числиться 706 тис.тон торфу (що практично не реально і потребує уточнення).

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1945 та 1995 роках.

В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

Родовище торфу НЕБУГА

Розташоване на території Олевського району між селами Хочино і майдан Копищенський.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – верховий і перехідний;
  • середня зольність – 6,3%;
  • середній ступінь розкладу – 27%;
  • середня вологість – 89,5%;
  • середня глибина (потужність) – 1,8 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 1048 тис.тон;

– залишок згідно балансу – 1048 тис.тон за категоріями А+В;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 325 га.

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1985 році.

Запаси торфу затверджені в  ДКЗ.

Родовище торфу  ЯМНИ

Розташоване на території Олевського і Овруцького районів в 1 -3 км на північ від с.Рудня Озерянська.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – перехідний, змішаний і верховий;
  • середня зольність – 7,2%;
  • середній ступінь розкладу – 37%;
  • середня вологість – 89,9%;
  • середня глибина (потужність) – 1,68 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 702 тис.тон. в т.ч. Південна частина – 470 тис.тон, Північна частина – 232 тис.тон;

– залишок згідно балансу – 702 тис.тон за категоріями А+В, в т.ч. Південна частина – 470 тис.тон, Північна частина – 232 тис.тон;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 251 га, в т.ч. Південна частина – 173 га, Північна частина – 78 га;

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1985 році.

Запаси торфу в  ДКЗ не затверджувалися.

 Родовище торфу ГУБЕРНЯ

 Розташоване на території Новоград-Волинського району і на території Рівненської області (Рокитнянський район) в 4 км на північ від с.Червона Воля.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний, перехідний, змішаний, верховий;
  • середня зольність – 7 – 10 %;
  • середній ступінь розкладу – 31%;
  • глибина (потужність) – 1,5 – 3,3 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 2404 тис.тон, в т.ч. на території Житомирської області 1357 тис.тон, на території Рівненської області 1047 тис.тон.;

– залишок згідно балансу – 2404 тис.тон, в т.ч. за категоріями А+В 2359 тис.тон, за категорією С1  45 тис.тон;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 769 га, в т.ч. на території Житомирської області 424 тис.тон, на території Рівненської області 345 га.

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1977 році.

Запаси торфу в  ДКЗ не затверджувалися.

Родовище торфу РУДНЯ РАДОВЕЛЬСЬКА

Розташоване на території Олевського району на схід від с.Радовель в 4 км на захід від залізничної станції Діброва Олевська.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 9,4%;
  • середній ступінь розкладу – 25%;
  • середня вологість – 89,4%;
  • середня глибина (потужність) – 1,88 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 3461 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 997  тис.тон за категорією С1;

Родовище розроблялося. За даними державного балансу з 995 га розвіданої промислової площі залишок промислової площі становить 212 га, на якій числиться 997 тис.тон торфу.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1957 році.

Родовище попередньо розвідане (категорія С1). В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

Родовище торфу ЄЛЬНИК

 Розташоване на території Новоград-Волинського і частково Ємільчинського району на схід від с.Бронниця.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 10,0%;
  • середній ступінь розкладу – 25%;
  • середня вологість – 91,1%;
  • середня глибина (потужність) – 1,55 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 1264 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 483  тис.тон за категоріями А+В;

Родовище розроблялося. За даними державного балансу з 583 га розвіданої промислової площі залишок не відпрацьованої промислової площі становить 143 га, на якій числиться 483 тис.тон торфу.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1957 році.

В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

 Родовище   торфу   ПЛАВ 2

 Розташоване на території Олевського району і, частково, на території Рівненської області між селом Журжевичі та селом Кам’яне (Рівненської області) в заплаві р.Плав.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 13,0%;
  • середній ступінь розкладу – 38%;
  • середня вологість – 89,0%;
  • середня глибина (потужність) – 1,56 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 299 тис.тон, в т.ч. на території Житомирської області 233 тис.тон, на території Рівненської області 66 тис.тон.;

– залишок згідно балансу – 299 тис.тон за категоріями А+В, в т.ч. на території Житомирської області 233 тис.тон, на території Рівненської області 66 тис.тон.;;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 104 га, в т.ч. на території Житомирської області 80 тис.тон, на території Рівненської області 24 га.

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1981 році.

Запаси торфу в  ДКЗ не затверджувалися.

Родовище торфу СПАСЬКЕ

Розташоване на території Ємільчинського району на схід від с.Спаське в заплаві р.Перга в 10 км від залізничної станції Нові Білокоровичі.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний;
  • середня зольність – 11,0%;
  • середній ступінь розкладу – 30%;
  • середня глибина (потужність) – 1,36 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 841 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 841 тис.тон за категорією С1;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 341 га;

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на родовищі проводилися в 1962 році.

Родовище попередньо розвідане (категорія С1). В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

 Родовище торфу ЧЕРЕВКІВСЬКЕ ГАЛО

(ділянка детальної розвідки 1965 р.)

 Розташоване на території Овруцького району в 3 км на північний схід від зал.ст.Мощаниця в заплаві р.Мощаниця.

Характеристика покладу торфу:

  • тип торфу – низинний і перехідний;
  • середня зольність – 8,7%;
  • середній ступінь розкладу – 19%;
  • середня вологість – 90,1%;
  • середня глибина (потужність) – 1,50 м.

Запаси торфу (в перерахунку на торф 40% вологості):

– розвідані – 804 тис.тон;

– залишок згідно державного балансу – 804 тис.тон за категорією С1;

– площа в межах промислової глибини (потужності) торфу 373 га;

Родовище не розроблялося.

Розвідувальні роботи на ділянці проводилися в 1965 році.

Запаси торфу розвідані за категорією С1, що відповідає попередньо розвіданим запасам. В ДКЗ запаси торфу не затверджувалися.

Коротка інформація про інші, менш перспективні, родовища торфу на території Житомирської області наведена нижче:

Район Родовище Середня зольність, % Запаси, тис.тон Примітки
Детально розвідані родовища
Малинський Баранівське 25,9 20
Олевський Замисловицьке Гало 17,6 1892
Овруцький Граничне 20,5 122
Брусилівський Здвиж і Покришів 21,0 402
Андрушівський Пустохівське 43,2 981
Овруцький Словечанське 16 288
Попередньо оцінені – (перспективні для розвідки згідно держбалансу)
Овруцький Велика Верховина 18,8 25
Брусилівський Бикове
Бердичівський Глибокодолинське 28,4 16
Радомишльський Глухівське 14,6 386
Попільнянський Єрчики 35,6 97
Брусилівський Ірпіньське 35,0 60
Попільнянський Кам’янське ? 277
Лугинський Кінське 12,3 32
Лугинський Копил 18,9 73
Малинський Різня (діл.Лумля) ? 10
Попільнянський Унавське 43,6 650
Радомишльський Вили 27,5 59
Олевський Бубнівське 18,0 270
Олевський Сенькове (діл.Зами-словицьке Гало) 11,1 567 Середня глибина 0,96 м
Охоронні
Новогр.Волинський Козява 16,5
Ємільчинський Кури 10,7
Олевський Становицьке (д.Кованка) 11,9 (?) 208
Ємільчинський Телячий Мох 9,6
Ємільчинський Гало Збаразьке 14,6
Олевський Страхів 9,8
Осушені (меліорація)
Овруцький Виступовичі 18,1
Ємільчинський Відьма 9,9
Коростишівський Осовцівське і Заплава р.Здвиж 25,6
Олевський Мураші 19,0 123
Ємільчинський Наклимівське 18,8 242

 

Що перевіряє екологічна інспекція

Що перевіряє екологічна інспекція – новий уніфікований акт перевірки екологічної інспекції.

Під час здійснення державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності, працівники екологічної інспекції перевірять виключно питання передбачені їхнім затвердженим актом. Тому, найкращим способом підготуватись до перевірки екологічної інспекції та вияснити які саме питання вони перевірятимуть –  буде завантажити акт перевірки екоінспекції та пройтись по всіх пунктах/питаннях цього акту.

Міністерство екології та природних ресурсів Наказом №303 від 09.08.2017р. затвердило Уніфіковану форму Акта, що складається за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Скачати:   Акт складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів
(з додатками)

Перелік питань, що перевіряє екологічна інспеція:

 

Не надані у користування перспективні родовища

Не надані у користування перспективні родовища корисних копалин на землях запасу

На більшості родовищ корисних копалин, що не розробляються, землі надані у власність – переважно для товарного сільськогосподарського виробництва (паї), особистого селянського господарства (ОСГ). Освоєння таких родовищ є досить проблемним.

Разом з цим, залишаються окремі перспективні родовища на ненаданих у власність чи користування землях (землях запасу, відведених для користування надрами, порушених кар’єрами та ін..).

Перелік не наданих у користування перспективних родовищ на землях запасу та інших не наданих у власність чи користування землях, наводиться в таблицях нижче.

Спеціалісти ТОВ “Пласт” нададуть Вам більш детальну інформацію стосовно вільних родовищ, для отримання більш детальної інформації звертайтесь: E-mail: plast_@i.ua. Тел.: (0432) 50-94-24, моб.тел. (067) 430-92-03.

Не надані у користування ПЕРСПЕКТИВНІ родовища на землях запасу

та інших не наданих у власність чи користування землях

Види спеціальних дозволів на користування надрами

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами детально регулюється Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою КМУ №316 від 30.05.2011р. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами

Пункт 5 Порядку виділяє 7 видів користування надрами на які надаються спеціальні дозволи. Однак, для внесення ясності у це складне питання всі ці види можна розділити на дві основні категорії:
1. Спеціальні дозволи на користування надрами пов’язані із видобутком кориснних копалин.
2. Спеціальні дозволи на користування надрами не пов’язані з видобуванням корисних копалин.

До другої категорії відносяться будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, а також створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо).

Перша категорія включає в себе два основних види спеціальних дозволів на користування надрами:
1.1. Спеціальний дозвіл на геологічне вивчення надр.
1.2. Спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин.

Спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування корисних копалин надається на термін до 20 років (до 30 років і разі видобування нафти і газу в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України). Однак, отримати такий дозвіл підприємство може лише якщо запаси корисної копалини на родовищі раніше були розвідані і затверджені або апробовані державною комісією по запасах корисних копалин (ДКЗ, УкрТКЗ, ЦКЗ). У такому разі, окрім матеріалів геологічного вивчення родовища має бути протокол затвердження запасів відповідною комісією, а родовище має бути включене до державного балансу родовищ корисних копалин.

В іншому разі, для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин, потібно спершу отримати спеціальний дозвіл на геологічне вивчення, провести геологорозвідку і затвердити запаси в Державній комісії по запасах України.

Спецдозволи на геологічне вивчення поділяються на два основні види:
1.1.1 Спеціальний дозвіл на геологчіне вивчення – надається на термін до трьох років.
1.1.2 Спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою – надається на термін до п’яти років (до десяти років у разі вивчення нафтогазоносних надр з дослідно-промисловою розробкою родовищ нафти і газу, в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України).

У першому випадку надрокористувач має право лише на геологічне вивчення ділянки надр без права на видобуток корисної копалини. Такі спеціальні дозволи надаються для вивчення корисних копалин місцевого значення згідно Постанови КМУ №827 від 12 грудня 1994 р. “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення”. переліки корисних копалин загальнодержавного і місцевого значень

Що ж стосується корисних копалин загальнодержавного значення, то надрокористувачу надається право паралельно із вивченням проводити видобуток на підставі спеціального дозволу на користування надрами з ДПР.

ТОВ “Пласт” здійснює підготовку та супровід матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами з метою геологічного вивчення і видобування корисних копалин, а також для цілей не пов’язаних з користуванням надрами.

Держгеонадра виставить на аукціон понад 160 родовищ

Державна служба геології та надр України має намір виставити найближчим часом на аукціон спецдозволи по понад 160 родовищах рудних та нерудних корисних копалин, розвіданих ще в радянські часи.

Перелік ділянок надр рудних та нерудних корисних копалин, спеціальні дозволи яких планується виставити на черговий аукціон, наведено в таблиці нижче.

Разом з цим слід зауважити, що Держгеонадрами надано інформацію тільки про область розташування родовища та його запаси. Ще деяку інформацію можна отримати з розміщеної на сайті ДНВП «Геоінформ України» інтерактивної карти родовищ корисних копалин

ТОВ «Пласт» понад 20 років веде діяльність в сфері пошуків, розвідки, геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин, підготовки матеріалів для отримання дозволів на користування надрами, геолого-маркшейдерського обслуговування видобувних підприємств, екологічного аудиту та інше.

При Вашій зацікавленості окремими родовищами з наведеного нижче переліку, ми надамо Вам більш повну інформацію або підготуємо для Вас детальну інформацію про родовище з прив’язкою його меж до кадастрової карти, визначенням категорії та статусу земель, наявності та розмірів охоронних зон, інших обмежень, даними про якість корисної копалини, глибину залягання, гірничо-технічні умови видобування та інше Тел/факс: (0432) 50-94-24, тел.. (067) 430-92-03; E-mail: plast_@i.ua www.plast.vn.ua.

Перелік ділянок надр рудних та нерудних корисних копалин, спеціальні дозволи на користування яких планується виставити на черговий аукціон:

(Перелік доповнено посиланнями на види сировини та її основне застосування)

з/п

Родовища, що не розробляються:

Назва родовища

(об’єкта

користування)

Вид корисної копалин

Вид користування надрами

Місце розташування

Запаси

1. Торчинське кори вивiтрювання апатито вміщуючі

руда

видобування

Волинська обл.

209090 тис.т.

Сировина для вапнування кислих ґрунтів

2. Білокоровицьке вапняк

видобування

Житомирська обл.

32018 тис.т.

Сировина карбонатна для цукрової промисловості

3. Карачківецьке вапняк

видобування

Хмельницька обл.

51143 тис.т.

Сірка самородна

4. Загайпільське сірка самородна

видобування

Івано-Франківська обл

62881 тис.т
5. Шевченківське сірка самородна

видобування

Івано-Франківська обл

56212 тис.т
6. Гримнівське сірка самородна

видобування

Львівська обл

63708 тис.т
7. Любінське сірка самородна

видобування

Львівська обл

31727 тис.т
8. Немирівське сірка самородна

видобування

Львівська обл

74649 тис.т
9. Подорожненське сірка самородна

видобування

Львівська обл

8557.2 тис.т
10. Язівське сірка самородна

видобування

Львівська обл

132793 тис.т

Залізна руда

11. Шахта «Гігант глибока» (ділянка №1) залізооксидно-глинясті каолін-гематитові (мумія червоне)

видобування

Дніпропетровська обл.

10005 тис.т
залізооксидні гематитові (сурик коричневий) 9702 тис.т
12. «Шахта Саксагань» залізооксидно-глинясті каолін-гематитові (мумія червона)

видобування

Дніпропетровська обл.

752 тис.т

Сировина для виробництва мінеральних фарб

13. Яснополянське глинясті (вохра жовта)

видобування

Донецька обл

588.739 тис.т
14. Ільницьке глинясті (вохра жовта)

видобування

Закарпатська обл.

335.4 тис.т
15. Іршавське глинясті (вохра жовта)

видобування

Закарпатська обл.

445 тис.т
16. Малоком’ятська глинясті (вохра жовта, червона)

видобування

Закарпатська обл.

2289.6 тис.т
17. Новоселицьке глинясті (мумія червона)

видобування

Закарпатська обл.

1753 тис.т
18. Марківське глинясті (вохра жовта) видобування

Луганська обл.

261.7 тис.т
19. Суха Кам’янка глинясті (вохра жовта) видобування

Харківська обл.

320.6 тис.т

Сировина адсорбційна (близька до бентонітових глин, цеолітів)

20. Варварівське сапонітові глини видобування

Хмельницька обл.

22664 тис.т

Сировина абразивна (для шліфувальних матеріалів, піскоструйної обробки)

21. Слобідське граніт біотит-гранатовий руда видобування

Вінницька обл.

4436 тис.т

Кремінь (для розмелювання фарфорових та керамічних мас, абразивів та інше)

22. Гринчуцьке кремінь руда видобування

Хмельницька обл.

3186 тис.т

Графіт (для виготовлення електродів, вогнетривких тиглів, високотемпературних мастил, олівців)

23. Балахівське (південна ділянка) графіт кристалічний руда видобування

Кіровоградська обл.

23936 тис.т
24. Буртинське графіт кристалічний руда видобування

Хмельницька обл.

113390.9 тис.т

Каолін первинний (для керамічної і паперової промисловості – після збагачення)

25. Новоандрієвське каолін первинний (нормальний) видобування

Донецька обл.

21573 тис.т

Каолін вторинний (для вогнетривів і керамічної промисловості – без збагачення)

26. Західнорижанівське каолін вторинний (нормальний) видобування

Черкаська обл.

25865 тис.т

Озокерит (гірський віск, парафін, лікувальна сировина)

27. Старунське озокерит видобування

Івано-Франківська обл.

61300 тис.т

Сланець пірофілітовий (для вогнетривких виробів, декоративних виробів з природного каменю)

28. Нагорянське сланець пірофілітовий видобування

Житомирська обл.

1686.045 тис.т

Вапняк флюсовий (для металургії)

29. Первомайське (Петрівське) вапняк флюсовий видобування

Донецька обл.

124104 тис.т
30. Північно-Шевченківське вапняк флюсовий видобування

Донецька обл.

71505 тис.т

Глина вогнетривка (біловипальна, для вогнетривів, фарфоро-фаянсової, керамічної промисловості)

31. Затишанське глина вогнетривка видобування

Донецька обл.

93579 тис.т

Сировина для вогнетривів, металургійної, скляної промисловості

32. Криворізьке (Фрунзенське) доломіт 1-2 класів видобування

Дніпропетровська обл.

111834 тис.т
33. Північно- Шевченківське доломіт 1 класу видобування

Донецька обл.

116384 тис.т

Сировина для вогнетривів, наповнювачів пластмас та інше

34. Правдинське талько-магнезит видобування

Дніпропетровська обл.

105134 тис.т

Сировина формувальна (для металургії)

35. Благодатівське пісок видобування

Харківська обл.

86083 тис.т
36. Ріпкинське пісок видобування

Чернігівська

41663 тис.т

Вапняк для випалу на вапно

37. Тягинське вапняк видобування

Херсонська обл.

16225 тис.т

Сировина для виробництва гіпсових в’яжучих матеріалів

38. Зайцівське-2 гіпс видобування

Донецька обл.

9914 тис.т
39. Вовчанське гіпс видобування

Івано-Франківська обл.

8504 тис.т
40. Вовчинецьке гіпс видобування

Івано-Франківська обл.

4579 тис.т
ангідрит 5151 тис.т
41. Кам’янське гіпс видобування

Івано-Франківська обл.

31571 тис.т
42 Межигірцівське гіпс видобування

Івано-Франківська обл.

7000 тис.т
43. Палагицьке гіпс видобування

Івано-Франківська обл.

5114 тис.т
44. Попаснянське гіпс видобування

Луганська обл.

15388 тис.т
45. Сков’ятинське гіпс видобування

Тернопільська обл.

43902 тис.т
46. Завальське гіпс видобування

Хмельницька обл.

15109 тис.т

Сировина для будівельної кераміки

47. Новокрасноторське глина тугоплавка видобування

Донецька обл.

16649 тис.т

Сировина для виробництва щебеню та бутового каменю

48. Маріупольське гнейс видобування

Донецька обл.

254300 тис.т
49. Вишняківське граніт видобування

Житомирська обл.

45417 тис.т
50. Дровяний пост пісковик видобування

Житомирська обл.

30094 тис.т
51. Зборівське андезито-дацит видобування

Закарпатська обл.

34422 тис.т
52. Гуляйпільське кварцит, пісковик видобування

Запорізька обл.

305833 тис.т
53. Ахтовське граніт видобування

Миколаївська обл.

43639 тис.т
54. Конотопське граніт, мігматит видобування

Хмельницька обл.

28971 тис.т
55. Кудашівське граніт, сірий видобування

Дніпропетровська обл.

12524 тис.т
56. Кремінне вапняк видобування

Закарпатська обл.

9210 тис.т

Сировина для розпилювання на стінові блоки («ракушняк»)

57. Деребчинське вапняк видобування

Вінницька обл.

16418 тис.т
58. Дмитрашківське вапняк видобування

Вінницька обл.

7164 тис.т
59. Лиса гора вапняк видобування

Вінницька обл.

13425 тис.т
60. Сапіжанське вапняк видобування

Вінницька обл.

5340.75 тис.т
61. Стіна вапняк видобування

Вінницька обл.

6364 тис.т
62. Стінянське вапняк видобування

Вінницька обл.

35170 тис.т
63. Рогатинське вапняк видобування

Івано-Франківська обл.

6252 тис.т
64. Олександрівське мергель видобування

Луганська обл.

22324 тис.т
65. Тарасівське мергель видобування

Луганська обл.

11446 тис.т
66. Новосвітлівське вапняк видобування

Миколаївська обл.

43327 тис.т
67. Подинівське вапняк видобування

Миколаївська обл.

19607 тис.т
68. Алтестівське вапняк видобування

Одеська обл.

7288 тис.т
69. Булдинське вапняк видобування

Одеська обл.

31961 тис.т
70. Винограднинське вапняк видобування

Одеська обл.

6795 тис.т
71. Главанське вапняк видобування

Одеська обл.

27699 тис.т
72. Гуляй-Балтівське вапняк видобування

Одеська обл.

6223.1 тис.т
73. Дубівське вапняк видобування

Одеська обл.

7231 тис.т
74. Загнидківське вапняк видобування

Одеська обл.

23405
75. Іллінське (Ковалівське) вапняк видобування

Одеська обл.

7989 тис.т
76. Карпівське вапняк видобування

Одеська обл.

11382 тис.т
77. Красноокнянське вапняк видобування

Одеська обл.

7012 тис.т
78. Мало-аджаликське вапняк видобування

Одеська обл.

8595 тис.т
79. Орлівське вапняк видобування

Одеська обл.

9541 тис.т
80. Ряснопільське вапняк видобування

Одеська обл.

9603 тис.т
81. Ульянівське вапняк видобування

Одеська обл.

28695 тис.т
82. Фонтанське вапняк видобування

Одеська обл.

21300 тис.т
83. Холодно-балківське вапняк видобування

Одеська обл.

6194 тис.т
84. Іванківецьке вапняк видобування

Хмельницька обл.

17711 тис.т
85. Сиворогівське вапняк видобування

Хмельницька обл.

11539 тис.т
86. Коболчинське вапняк видобування

Чернівецька обл.

18038 тис.т
87. Комарівське вапняк видобування

Чернівецька обл.

16527 тис.т

Сировина для теплоізоляційних матеріалів (керамзиту, аглопориту)

88. Вендичанське глина керамзитова видобування

Вінницька обл.

7391.6 тис.т
89. Харцизьке сланець глинистий видобування

Донецька обл.

15329 тис.т
90. Музичанське глина керамзитова видобування

Київська обл.

10995 тис.т
91. Фастівське суглинок видобування

Київська обл.

10364 тис.т
92. Дубівське сланець глинистий видобування

Луганська обл.

20392 тис.т
93. Новозванівське аргіліт видобування

Луганська обл.

12818 тис.т
94. Орлівське глина керамзитова видобування

Одеська обл.

21020 тис.т
95. Щемилівське глина керамзитова видобування

Полтавська обл.

10497 тис.т

Крейда для випалювання вапна та інше

96. Маяківське-2 крейда видобування

Донецька обл.

23403 тис.т
97. Білокуракинське крейда видобування

Луганська обл.

21437 тис.т
98. Шечківське крейда видобування

Сумська обл.

16270 тис.т
99. Пушкарівське крейда видобування

Чернігівська обл.

24841 тис.т

Сировина теплоізоляційна (для легких заповнювачів бетону)

100. Водянське опока видобування

Луганська обл.

17651 тис.т
101. Гостромогильське опока видобування

Луганська обл.

21662 тис.т

Сировина для теплоізоляційних матеріалів

102. Ардівське перліт видобування

Закарпатська обл.

32717 тис.т

Піски для будівельних робіт та дорожного будівництва

103. Олексіївське для бетону, дорожнього буд. видобування

Дніпропетровська обл.

1904 тис.м.куб.
для бетону 10191 тис.м.куб.
104. Самарське для силікатної цегли видобування

Дніпропетровська обл.

10213 тис.м.куб.
105. Білосарайське для бетону, буд.розчинів видобування

Донецька обл.

19037 тис.м.куб.
106. Кутейниківське для піносилікату, буд.розчинів видобування

Донецька обл.

54736.8 тис.куб.м.
107. Ямпільське для буд.розчинів видобування

Донецька обл.

52606 тис куб м
108. Дідковицьке для баласту, буд.розчинів видобування

Житомирська обл.

24528 тис куб м
109. Дідівське для бетону, буд.розчинів видобування

Закарпатська обл.

18360 тис куб м
110. Комишуваське для бетону, буд.розчинів видобування

Запорізька обл.

33744 тис куб м
111. Гатне для силікатної цегли видобування

Київська обл.

44834 тис куб м
112. Козинське для дорожнього будівництва, буд.розчинів видобування

Київська обл.

10528 тис куб м
113. Обухівське для силікатної цегли, буд.розчинів видобування

Київська обл.

14087 тис куб м
114. Борівське-2 для силікатної цегли видобування

Луганська обл.

15300 тис м куб
115. Кондрашівське для бетону видобування

Луганська обл.

5328 тис м куб
для силікатних блоків, цегли, буд.розчинів 24155.7 тис м куб
116. Кремінське для дорожнього будувництва, благоустрою, рекультивації та планування видобування

Луганська обл.

16152 тис м куб
117. Лозинське для бетону, буд.розчинів видобування

Львівська обл.

15142 тис м .куб
118. Балабанівське для буд.розчинів видобування

Миколаївська обл.

9280.9 тис м куб
119. Матвіївське для силікатної цегли, буд.розчинів видобування

Миколаївська обл.

14936 тис м куб
120. Великомихайлівське для силікатних блоків цегли видобування

Одеська обл.

12823 тис м куб
121. Вилківське для бетону, силікатної цегли, буд.розчинів видобування

Одеська обл.

12812 тис м куб
122. Вільшанське для силікатних блоків видобування

Одеська обл.

16710 тис м куб
123. Очеретівське для силікатної цегли видобування

Одеська обл.

14472 тис м куб
124. Гадяцьке для силікатних блоків, цегли видобування

Полтавська обл.

22527 тис м куб
125. Кременчуцьке для силікатних блоків, цегли видобування

Полтавська обл.

17368 тис м куб
126. Богданівське для бетону, буд.розчинів видобування

Сумська обл.

34642 тис. м. куб.
127. Волицьке для буд.розчинів видобування

Тернопільська обл.

12275 тис.м куб
128. Басищівське для бетону, силікатної цегли, буд.розчинів видобування

Харківська обл.

24408 тис. м. куб.
129. Камплицька для силікатних блоків, цегли, буд.розчинів видобування

Харківська обл.

11964 тис. м. куб.
для силікатної цегли, буд розчинів 91053 тис. м. куб.
130. Пересічнянське для силікатної цегли видобування

Харківська обл.

10305 тис м куб
131. Семенівське для бетону, буд.розчинів видобування

Харківська обл.

15813 тис м куб
132. Шебелинське для силікатної цегли видобування

Харківська обл.

749 тис м куб
133. Збур’ївське для силікатної цегли видобування

Херсонська

обл.

12591 тис м куб
134. Цюрупинське для силікатних блоків видобування

Херсонська

обл.

123731 тис м куб
135. Крупецьке для силікатної цегли видобування

Хмельницька обл.

18382 тис м куб
136. Полянське для бетону, буд. розчинів видобування

Хмельницька обл.

17804 тис м куб
137. Сільцівське для баласту, буд.розчинів видобування

Хмельницька обл.

10304 тис м куб
138. Славутське для буд.розчинів видобування

Хмельницька обл.

10663 тис м куб
139. Солов’ївське для силікатних блоків, цегли видобування

Хмельницька обл.

15848 тис м куб
140. Городищенське для бетону видобування

Черкаська обл.

21446 тис м куб
141. Золотинка для буд.розчинів видобування

Чернігівська обл.

17744 тис м куб
142. Кам’янське для бетону, буд. розчинів видобування

Чернігівська обл.

12331 тис м куб
143. Червоні гори для буд.розчинів видобування

Чернігівська обл.

24703 тис м куб
144. Янівське для силікатної цегли видобування

Чернігівська обл.

18846 тис м куб
145. Онутське для буд. розчинів видобування

Чернівецька обл.

12302 тис м куб

Крупнозернистий пісок для обсипки фільтрів свердловин, фільтрування води, для бетонів

146. Трубіївське піщано-гравійна суміш видобування

Житомирська обл.

10661 тис м куб

Сировина для будівництва доріг, виготовлення щебеню і піску

147. Любинцівське піщано-гравійна суміш видобування

Львівська обл.

11656 тис м куб
148. Покрівцівське піщано-гравійна суміш видобування

Львівська обл.

10475 тис м куб
149. Страшевицьке піщано-гравійна суміш видобування

Львівська обл.

14008 тис. м. куб.
150. Стрийське піщано-гравійна суміш видобування

Львівська обл.

13130 тис м куб
151. Вашківецьке піщано-гравійна суміш видобування

Чернівецька обл.

15919 тис м куб
152. Вижницьке піщано-гравійна суміш видобування

Чернівецька обл.

12866 тис м куб
153. Вижницьке (Чорногузівське) піщано-гравійна суміш видобування

Чернівецька обл.

47067 тис м куб
154. Майдан-1

Спаське -1

піщано-гравійна суміш видобування

Чернівецька обл.

41798 тис. м. куб.

Сировина для виробництва мінеральної вати, щебеню

155. Іванчінське базальт видобування

Рівненська обл.

112733 тис. т.

Сировина, що може використовуватись у виробництві асфальтобетону, м’якої покрівлі

156. Верхньосиньовиднинське сланець менілітовий видобування

Львівська обл.

3759 тис т

Сировина для виробництва цегли облицювальної, черепиці, дренажних труб

157. Вендичанське глина видобування

Вінницька обл.

11081.7 тис м куб
пісок 1359 тис м куб

Сировина для виробництва цегли

158. Богуславське суглинок видобування

Дніпропетровська

обл.

10888 тис м куб
162. Нікопольське суглинок видобування

Дніпропетровська

обл.

11576 тис м куб
159. Донецьке пісок видобування

Донецька обл.

1388 тис м куб
глина 21568 тис м куб
160. Зайцівське -2 аргіліт видобування

Донецька обл.

16713 тис м куб
161. Новобахмутівське пісок видобування

Донецька обл.

1772 тис м куб
глина 14781 тис м куб
162. Селидівське сланець глинистий видобування

Донецька обл.

21110 тис м куб
пісок 171 тис м куб

Сировина для виробництва цегли (глина), сировина для теплоізоляційних матеріалів (перліт)?

163. Ардівське глина видобування

Закарпатська обл.

22328 тис м куб

Сировина для виробництва цегли

164. Ястремщинське глина видобування

Київська обл.

9923 тис м куб
наглинок 2057 тис м куб

Сировина цементна(вапняк) та керамзитова (глина)

165. Єлизаветівське (Ставидлянська ділянка) суглинок видобування

Кіровоградська обл.

66100 тис м куб

Сировина цегельна

166. Живахова Гора суглинок видобування

Одеська обл.

14228 тис м куб

Сировина цементна

167. Мар’янське вапняк видобування

Дніпропетровська обл.

132328 тис м куб
168. Бертниківське вапняк видобування

Тернопільська обл.

76135 тис. т.
глина 10808 тис. т.
суглинок 10202 тис. т.
169. Боброво-кутське глина видобування

Херсонська обл.

51397 тис. т.
вапняк 66970 тис. т.

Зміна керівницва Держгеонадр – не звільнила від “переоцінки запасів”

Після зміни керівництва Державної служби геології та надр України, що відбулось на початку літа 2017року,  надрокористувачі покладали великі надії на відміну  так званої «переоцінки запасів» родовищ корисних копалин кожні п`ять років.

Однак, після довгого налагодження роботи новим керівництвом, на офіційному сайті Держгеонадр знову почали з`являтись накази, якими переоцінку не відмінено, а лише встановлено нові строки для її виконання шляхом внесення змін до наказів старого керівництва.

Ось декілька з них:

  1. Наказ Держгеонадр від 28.08.2017 № 383 “Про продовження термінів для усунення порушень”
  1. Наказ Держгеонадр від 28.08.2017 № 382 “Про внесення змін до наказів Держгеонадр від 18.11.2015 № 373, від 11.01.2017 № 5, від 01.02.2017 № 50 та від 19.04.2017 № 172”

Отже, політика Державної служби геології та надр України, стосовно проведення повторної  державної  експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин кожні п`ять років залишилась незмінною.

Нагадаємо, що епопея з переоцінками запасів родовищ корисних копалин розпочалась ще у 2016 році. Тоді Держгеонадра почали надсилати листи підприємствам, в яких йшлось про необхідність виконати переоцінку запасів в зазначений строк.

Потім на офіційному сайті Держгеонадр почали з`являтись численні накази з переліками підприємств, яким зупинено дію спецдозволів та надано строки для усунення порушень.  До цих наказів увійшли практично всі діючі гірничовидобувні підприємства України, які не виконали повторну геолого-економічну оцінку запасів родовищ корисних копалин, що передбачена пунктом 25 Положенням «Про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин» затвердженого постановою КМУ №865  від 22.1994.   

Про екологічний аудит

Що таке аудит зрозуміло всім. А що таке екологічний аудит Україні, погодьтесь, одразу сказати важко. Але кожен, хто має справу з діяльністю підприємства, яка стосується забруднення навколишнього середовища, знають як складно відслідковувати всі зміни законодавства у цій сфері.

Згідно Закону України “Пр екологічний аудит”, екологічний аудит визначено як документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

А якщо більш практично, то завдяки проведеному на підприємстві екологічному аудиту ви можете знайти для себе відповіді на такі основні питання:

– чи має підприємство необхідні дозвільні документи в сфері екології (наприклад, дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, дозвіл на спецводокористування, ліміт на утворення і розміщення відходів);
– чи проводить підприємство, а якщо так, чи вірно проводить первинний облік утворення відходів, викидів забруднюючих речовин, кількості забору та скиду води і т.д.;
– чи нараховувалась у повному обсязі плата за забруднення наколишнього середовища;
– чи наявні всі необхідні документи у сфері утворення відходів (паспорта відходів, реєстраційні карти місць утворення відходів тощо), в сфері викидів забруднюючих речовин (паспорти пилогазоочисного обладнання, контрольні заміри викидів забруднюючих речовин тощо).

Також завдяки проведеному екологічному аудиту Ви завжди будете підготовлені у разі перевірки Держекоінспекцією.
ТОВ “Пласт” має право на проведення екологічного аудиту детальніше…

1 2