Як отримати спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування корисних копалин ?Оптимальний механізм отримання спецдозволу на видобування корисних копалин.

На даний час, єдиним реальним способом отримання дозволу на видобування корисних копалин загальнодержавного значення на раніше розвіданих родовищах є апробація запасів в ДКЗ України, яка дає право на отримання дозволу без аукціону.

«За рік Держгеонадрами видано 500 спеціальних дозволів на користування надрами, з них 2 через аукціон …..». Це фраза зі звіту попереднього голови Держгеонадр М.О. Бояркіна за позаминулий рік. За результатами минулорічного аукціону видано 3 дозволи, в цьому році єдиний аукціон обіцяють в кінці літа. Отже, не зважаючи на те, що згідно чинного законодавства дозволи на користування надрами повинні видаватися, як правило, через аукціон, у 99% випадків вони видаються без аукціону.

Механізм аукціонів виявився не дієздатним. Основна причина – об’єкти на аукціон пропонуються не Держгеонадрами, а зацікавленими підприємствами, які самотужки знаходять перспективні родовища, готують матеріали, забезпечують надання Держгеонадрам погоджень місцевих рад та державних органів, а потім усі інші претенденти можуть приймати участь в аукціоні, який відбувається не частіше одного разу на рік і на який виставляють до 5 – 10 об’єктів, і то, як у поточному році – переважно на видобування питних вод.

Електронні торги, якими Держгеонадра обіцяють замінити аукціон, тільки погіршать ситуацію, оскільки число претендентів на знайдений і підготовлений якимось ентузіастом об’єкт значно збільшиться.

Але вихід з ситуації завжди є.

Якщо не враховувати корисні копалини місцевого значення (суглинок, пісок) та воду для централізованого водопостачання, дозволи на які надаються без аукціону, то найбільш поширеним способом отримання спеціальних дозволів на користування надрами є отримання їх без аукціону на підставі п.п.1 п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ №615 від 30.05. 2011, згідно якого дозвіл на видобування корисних копалин без проведення аукціону надається у разі:

– якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ (Державною комісією України по запасах корисних копалин);

– якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ.

Однак, у першому випадку заявник фактично не звільняється від аукціону, оскільки для здійснення геологічного вивчення він повинен через аукціон отримати дозвіл на це вивчення.

У другому випадку – якщо заявник здійснив апробацію запасів в ДКЗ – дозвіл на видобування надається дійсно без аукціону.

Що таке апробація запасів? – Це попереднє затвердження їх в ДКЗ за матеріалами геологорозвідувальних робіт минулих, а найчастіше – давно минулих років.

При цьому, апробувати можна не тільки запаси розвіданих родовищ, що числяться на державному балансі, багато з яких відображені на розміщених на сайті Геоінформу інтерактивних картах, але і багатьох інших родовищ та ділянок, які не відображені, ні в державному балансі, ні на оглядових картах. Чому? – Тому, що майже 90% врахованих державним балансом родовищ розвідні за часів СРСР. А в ті часи, при розвідці більшості родовищ, спочатку попередньо розвідувалися до 3 – 5, а то і більше ділянок чи родовищ і тільки потім детально розвідувалося одне з них, яке вважалося найбільш перспективним, або частіше було найбільше за запасами. Саме це родовище і потрапило в державний баланс, довідники, на карти. Інформацію про інші попередньо розвідані родовища та ділянки можна знайти тільки в архівах Геоінформу.

Загальна кількість об’єктів, для яких можливо здійснити апробацію запасів, становить десятки тисяч, або щонайменше декілька сотень в межах кожної області. Відповідно, можливості отримання дозволів без аукціону незрівнянно більші ніж, кількість об’єктів, що виставляються на аукціон.

Що потрібно для здійснення апробації запасів в ДКЗ, яка дозволяє зразу ж отримати дозвіл на видобування на 20 років без аукціону?

1. Знайти матеріали раніше проведених геологорозвідувальних робіт.

2. Викупити в Держгеонадрах геологічну інформацію, як це передбачено Положенням, затвердженим постановою КМУ від 13.06.1995 № 423 та здійснити державну реєстрацію робіт відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінприроди від 14.06.2013  № 263, зареєстрованого Мінюстом 10.07.2013 за № 1157/23689 яка, у даному випадку, здійснюється на підставі висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об’єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку (п.п.1.4. Порядку).

3. Здійснити підрахунок запасів на які буде надаватися дозвіл та підготувати матеріали геолого-економічної оцінки родовища чи ділянки, що надається.

4. Подати матеріали геолого-економічної оцінки та підрахунку запасів в ДКЗ і отримати відповідний протокол.

Що таке розподіл раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об’єкти надрокористування? – Це механізм який, при розумному підході, дає можливість отримати дозвіл тільки на запаси, видобування яких можливе і доцільне, а також не платити за надлишкові запаси та ті, які не можуть бути видобуті (в бортах кар’єру, на наданих у власність землях, під лісами, в охоронних зонах і т.д.). Витрати на розподіл запасів та їх апробацію в ДКЗ, хоча і становлять кілька сотень тисяч гривень, у більшості випадків, з надлишком компенсуються зменшенням плати за отримання дозволу.

Плата за геологічну інформацію, для переважної більшості родовищ (крім нафти, газу, вугілля, металів та деякої іншої цінної сировини) коливається в межах 30 – 100 тис.грн. При цьому слід врахувати, що викуп геологічної інформації є обов’язковим при будь-якому способі отримання дозволу, в т.ч. і через аукціон.

На переваги такого способу отримання дозволів вказує сам орган з видачі дозволів на користування надрами – Держгеонадра – «використовуючи механізми купівлі геологічної інформації та державної реєстрації робіт, діє принцип першої заявки, тобто уникнення можливої конкуренції, що закладено процедурою аукціонів»

ТОВ «Пласт» здійснює роботи з пошуків, розвідки, геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин, пошук інформації про розвідані родовища, роботи з розподілу раніше розвіданих запасів, реєстрації робіт з геологічного вивчення, затвердження та апробації запасів в ДКЗ, підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами та інші роботи, пов’язані з використанням надр.

російською мовою…>

Нові бланки форм №5-гр, №6-гр та №7-гр за 2016р.

Річну звітність про рух балансових запасів корисної копалини у 2016 році (форми №-5гр, №6-гр та №-7гр) здаватимемо за новою формою і безпосередньо до Держгеонадр України.

Наказом Мінекології України №97 від 14.03.2016р., зареєс
трованому в Міністерстві юстиції України 30 травня 2016 р. за № 789/28919, затверджено нові бланки звітності за формами 5-гр, 6-гр, 7-гр та нові інструкції щодо їх заповнення.

Тож звітність за 2016 рік, здаватимемо вже за новими бланками.

Скачати: БЛАНК форма №5-гр 2016р. – Інструкція щодо заповнення
Скачати: БЛАНК форма №6-гр 2016р. – Інструкція щодо заповнення
Скачати: БЛАНК форма №7-гр 2016р. – Інструкці щодо заповненняь
Скачати: Бланк Акту списання корисних копалин

Основні нововведення, які стосуються всіх надрокористувачів:

1) звітність подається до Держгеонадр України (до цього подавалась в ДВНП “Геоінформ України”).

2) звітність має подаватись одночасно в паперовій та електронній формі.

3) звітність складається окремо щодо кожного родовища (ділянки, шахти, горизонту, пласта тощо) та окремо для кожного виду сировини за промисловим використанням відповідно до результатів державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

Надрокористувачі, які звітують по формі 5-гр, окрім самого звіту мають подавати також пояснювальну записку і акт списання корисних копалин, форма якого наведена в додатку 1 до Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничодобувного підприємства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 58.

Окрім того, тепер у формі 5-ГР доведеться додатково вказувати наступні відомості: кількість (за видами) готової продукції, що відвантажена споживачам; фактичну собівартість одиниці видобутку сировини; відпускну ціну одиниці сировини; відпускну ціну одиниці готової продукції.

Також чітко визначено, що форми 5-, 6-ГР оформлюється на аркушах паперу формату А3 (297 х 420 мм). Для форми 7-ГР, формат окремо не передбачений, але з урахуванням форми бланку, можна припустити, що формат має бути також А-3.

ТОВ “Пласт” виконує ряд робіт, що є необхідним практично всім добувним підприємствам. Зокрема:

– переоцінка запасів, повторна геолого-економічна експертиза запасів корисних копалин;
– щорічний радіаційний контроль за породами в кар’єрі на відповідність вимогам НРБУ-97;
– геолого-маркшейдрське обслуговування гірничих робіт та видобування підземних вод;
– переоформлення, продовження спецдозволу на користування надрами, внесення змін до Програми робіт;

російською мовою…>

Після зміни керівництва Державної служби геології та надр України, що відбулось на початку літа 2017року,  надрокористувачі покладали великі надії на відміну  так званої «переоцінки запасів» родовищ корисних копалин кожні п`ять років.

Однак, після довгого налагодження роботи новим керівництвом, на офіційному сайті Держгеонадр знову почали з`являтись накази, якими переоцінку не відмінено, а лише встановлено нові строки для її виконання шляхом внесення змін до наказів старого керівництва.

Ось декілька з них:

1. Наказ Держгеонадр від 28.08.2017 № 383 “Про продовження термінів для усунення порушень”

• Додаток до Наказу №383 (Перелік підприємств)

2. Наказ Держгеонадр від 28.08.2017 № 382 “Про внесення змін до наказів Держгеонадр від 18.11.2015 № 373, від 11.01.2017 № 5, від 01.02.2017 № 50 та від 19.04.2017 № 172”

• Додаток до Наказу №382 (Перелік підприємств)

Отже, політика Державної служби геології та надр України, стосовно проведення повторної  державної  експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин кожні п`ять років залишилась незмінною.

Нагадаємо, що епопея з переоцінками запасів родовищ корисних копалин розпочалась ще у 2016 році. Тоді Держгеонадра почали надсилати листи підприємствам, в яких йшлось про необхідність виконати переоцінку запасів в зазначений строк.

Потім на офіційному сайті Держгеонадр почали з`являтись численні накази з переліками підприємств, яким зупинено дію спецдозволів та надано строки для усунення порушень.  До цих наказів увійшли практично всі діючі гірничовидобувні підприємства України, які не виконали повторну геолого-економічну оцінку запасів родовищ корисних копалин, що передбачена пунктом 25 Положенням «Про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин» затвердженого постановою КМУ №865  від 22.1994.   

У зв’язку з прийнятим урядом рішенням щодо пріоритетного будівництва магістральної автомобільної дороги Львів-Тернопіль-Хмельницький-Вінниця-Умань-Одеса публікуємо схему розташування найближчих до магістралі розвіданих родовищ граніту для щебеню і піску, які не надані в користування або не розробляються з інших причин і можуть бути використані в якості притрасових кар’єрів для забезпечення масштабного будівництва.

Дозволи на розробку не наданих у користування родовищ надає Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) за погодженням з районними (родовища піску), обласними (родовища граніту) радами та Мінприроди України.  Дозволи надаються в порядку, передбаченому постановами КМУ №594 та №615 від 30.05.2011 р. шляхом продажу на аукціонах, або без проведення аукціонів – у випадку надання дозволів на видобування піску, а також граніту за наявності підстав для одержання дозволу без аукціону (наприклад якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ раніше затверджених запасів – п.п.1.п.8 Порядку постанови КМУ №615).

Недавній інцидент зі звинуваченням народних депутатів Розенблата і Полякова в причетності до незаконного бурштинового бізнесу черговий раз показав наболілу проблему, суть якої полягає в тому, що наявність в Україні бурштину,  замість прибутку, обертається для держави збитками.

І проблема тут не тільки в корупції чи відсутності законодавчої бази. Є ще інша проблема. Потрібне розуміння того, що бурштин, як і рибка у відомій казці, буває «великий» і «маленький». До речі бурштин, як і рибу, на Поліссі виловлюють одними і ти ми ж сачками. Не вірите? Побувайте на розробках!

На місці згаданих народних депутатів, обізнаний з гірничим бізнесом фахівець напевно засумнівався б реальності пропозицій зарубіжної компанії в інвестиціях у розробку родовищ бурштину в Україні. Адже зарубіжні компанії, перед тим як прийняти рішення про фінансування серйозного проекту, наймають кваліфікованих експертів, які неодмінно доповіли б про те, що за даними Державної служби геології та надр України, родовища бурштину в Україні, практично, відсутні.

Зокрема, станом на минулий рік державним балансом враховано три родовища бурштину  – Клесівське, Володимирець Східний та «Вільне». Перші два надані для промислової розробки – одне державному підприємству, інше комерційному. Родовище «Вільне» – раніше розроблялося  державним підприємством. Пізніше, ним же, а потім і місцевими шукачами, визнано не цікавим.

Усе решта, на що в такій жорстокій боротьбі видавалися і анулювалися дозволи – то ділянки лісів полів і боліт, на яких дозволено шукати бурштин – так звані «спеціальні дозволи на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку» бурштину – за умови, що він там є, на що ніхто жодних гарантій не видає. Та ще кілька ділянок на яких, за бажанням власників таких дозволів, запаси бурштину оцінено шляхом множення його вмісту в піднятих з окремих свердловин проб на площу, охоплену наданим дозволом.

Звичайно, заперечувати наявність родовищ бурштину, окрім трьох згаданих вище, було б не розумно, хоча б зважаючи на сотні і тисячі несанкціонованих копалень, та тонни вилученого бурштину тільки по дорозі до митниці.

Виходить, що родовищ бурштину майже немає, а самого бурштину повно. Хіба це можливо? Цілком можливо і прикладів таких багато. Достатньо згадати золоту лихоманку на Алясці, ізумрудні копальні Бразилії чи старательські артілі на Колимі. Звичайно і на Алясці і на Колимі є розвідані родовища золота зі значними запасами, які у продовж десятиліть розробляються гірничо-добувними підприємствами. Але таких родовищ одиниці серед сотень і тисяч дрібних копалень чи розсипів, які розроблялися золотошукачами.

І навіть в Радянському Союзі, при усій зневазі до дрібного підприємництва, було дозволено старательський спосіб видобування золота. Чому? Тому, що було розуміння того, що більшість золота знаходиться в дрібних покладах, промислова розробка яких, включно з будівництвом кар’єрів, доріг, збагачувальних фабрик та іншої інфраструктури, буде збитковою. У ті часи кошти на освоєння родовища золота виділялися за умови доказаної наявності на родовищі – тобто на одній конкретній ділянці – не менше 10 тон золота. А такі ділянки зустрічаються не часто.

Суть родовища в тому, що на невеликій площі при великій концентрації  зосереджена велика кількість корисної копалини – достатня для того щоб окупити усі витрати, пов’язані з його освоєнням, починаючи з вартості землі, витрат на будівництво кар’єру, збагачувальної фабрики, доріг, комунікацій і закінчуючи рекультивацією земель. При цьому конкурентоспроможність гірничому підприємству забезпечує саме незначна кількість чи відсутність  родовищ з такими ж високими чи кращими показниками.

Однак на родовищах, будь якого виду сировини, зосереджена тільки незначна її частина. Значно більша її кількість розпорошена в дрібних, ще дрібніших покладах і просто в гірській породі. Наприклад, золото міститься навіть у морській воді, але не зважаючи на значну його загальну кількість в просторах океану, ніхто не поспішає його видобувати.

Відомо, що на одне велике  родовище приходиться приблизно десяток середніх, на одне середнє – десяток дрібних, на одне дрібне  – 10 рудопроявів чи проявлень (невеличких ділянок з промисловим вмістом корисної копалини але недостатніми для промислового видобування запасами), на одне проявлення – десяток аномалій – місць з високим вмістом корисного компоненту.

Таким чином наявність, наприклад, в пошуковій свердловині зерен чи уламків бурштину – це бурштинова аномалія, або ймовірність 1:10 виявлення бурштинового прояву чи 1 :100 виявлення дрібного родовища або 1 :1000 відкриття середнього родовища.

Відповідно, ймовірність знайти бурштин, в межах території його поширення,  відносно висока, але знайти його в промисловій концентрації – тобто рудопрояв – ймовірність на порядок нижча. Але це ще не родовище. Ймовірність знайти дрібне родовище, економічна доцільність розробки якого буде дещо сумнівною –  менша в 100 разів, а середнє, тобто економічно надійне – в 1000 разів.

В межах бурштинової території – північ Волинської, Рівненської, Житомирської областей – можна знайти тисячі місць видобування бурштину. При цьому щонайменше на 90% таких розробок видобування припинено самими шукачами  бурштину, постільки їх подальше розширення виявилося не перспективним. Так само і щодо розмірів бурштинових розробок – понад 90% з них площею до 1 га, кілька процентів сягають до 10 га. Тобто з точки зору гірничої науки це рудопрояви чи в найкращому випадку дрібні родовища, запаси кожного з яких можна оцінити орієнтовно в межах перших тон, відповідно сумарна вартість бурштину складе до $10 млн, а прибуток – $1-3 млн. Що ніби і немало, але недостатньо для організації промислового видобування  зі всією належною інфраструктурою та технікою.

Але статистика завжди підтверджується. І серед цих сотень і тисяч дрібних покладів є справжні промислові родовища не менше середніх розмірів, про що свідчить, наприклад,  компактно відпрацьована площа близько 100 га в Олевському районі між селами Шебедиха і  Рудня-Замисловецька, де видобуток продовжується. Запаси бурштину на цій площі становили орієнтовно 100 тон, що за чинною класифікацією відповідає середньому або великому родовищу. На жаль їх ніхто не підраховував, як і те, що там залишилося.

Потрібне також розуміння того, що справді промислові рентабельні для розробки родовища розташовані там, де їх створила природа, а не там де вдається домовитися з місцевою владою чи отримати землю. А також те, що їх кількість і площі не такі уже і значні і на кожне таке родовище приходяться сотні місць зі знахідками бурштину та дрібних копалень і сотні тисяч гектарів площ, які можна вважати перспективними для виявлення родовища, але з яких насправді перспективною може виявитися тільки одна сотня гектарів.

В природі чудес не багато. Якщо, наприклад, запаси природного газу Росії (48 трлн.м³)  здаються надто великими в порівнянні з Україною (1,1 трлн м³), поділять їх на 30 – співвідношення площ держав – внесіть поправку на те, що в Україні майже 30 років розвідкою ніхто не займається   і переконаєтесь, що все менш-більш справедливо. Тому не слід очікувати, що справжні промислові родовища бурштину у нас будуть скрізь і у необмеженій кількості, чи хоча б навіть там, де під них створюються спеціальні комунальні чи комерційні підприємства.

Пошуки і розвідка родовищ бурштину справа не з дешевих і рухалася повільно навіть за часів задовільного фінансування до розвалу Союзу. Тепер здебільшого вважають, що пошукові роботи то зайві витрати, починати треба з розвідки, а ще краще зразу з видобування на конкретній ділянці. Такий підхід дійсно може бути оправданим, от тільки ймовірність цього, як було сказано вище десь на рівні 1 до 100 чи 1 до 1000.

Але ми ризикувати любимо, особливо державними коштами. Чого не скажеш про зарубіжних інвесторів. Для них, куплена за бурштинові долари  дядьком Миколою з Дубровиці б/у BMW, навіть з новою прибудовою до хати, не є надійним підтвердженням економічної доцільності фінансування бурштинового бізнесу в Україні.

Бурштинова проблема потребує свого вирішення. Геологічної службою України для цього не зроблено майже нічого. Не зрівняно більшу роботу провели жителі Поліського краю. Саме вони відкрили, хоча при цьому і майже відпрацювали, напевно найбільше з відомих в Україні родовище бурштину в Олевському районі, десятки дрібних родовищ та тисячі проявів. Це теж важлива інформація і її слід було б використати. І саме це, а не матеріали геологічних розвідок, стало причиною бурштинової лихоманки на усіх рівнях.

Важливо розуміти, що є бурштин «маленький» – тобто дрібні поклади, хоча іноді досить багаті, розкидані на великій території, промислова розробка яких навряд чи буде рентабельною, однак вони можуть розроблятися, а точніше уже розробляються,  кустарним способом місцевим населенням. І є родовища бурштину, де на невеликій площі зосереджені запаси в сотні тон, що дає можливість організувати промислове видобування та збагачення і, при необхідності, залучати кошти інвесторів – це уже «великий» бурштин.

Оскільки промислове освоєння родовищ потребує значних коштів, про «великий» бурштин можна буде говорити тільки після того, як його запаси будуть надійно підтверджені матеріалами геологічних розвідок. На жаль, на сьогодні, держава не може запропонувати інвесторам такі матеріали. Тому в найближчій перспективі можна розраховувати хіба що на «малий» бурштин кустарного видобування.

Читати російською мовою…

 

Повторна геолого-економічна оцінка та експертиза запасів родовищ корисних копалин (переоцінка запасів корисних копалин кожні 5 років)

З початку 2016 року Держслужба геології та надр при наданні спецдозволів на користування надрами з метою видобування корисних копалин, Угодою про умови користування надрами, зобовязує користувачів «проводити повторну державну експертизу та оцінку/переоцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні п’ять років експлуатації ділянки надр» (пункт 5.3 Угоди). » Читать далее

Для отримання спеціальних дозволів на користування надрами, чи продовження строку їх дії, отримувати будь-які погодження не потрібно

Постановою КМУ № 1173 від 16.12.2015 внесено зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30 травня 2011 р. № 615. » Читать далее

На початку 2016 року набули чинності зміни до ст.23 Кодексу України про надра.

Відтепер згідно ст.23 КУ про надра, землевласники та землекористувачі мають право видобувати
без спецдозволів та гірничого відводу » Читать далее