«Із загальної кількості розвіданих в Україні родовищ, що числяться на державному балансі, кількість родовищ, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, ймовірно не перевищує 1/3. Якщо ж брати до уваги тільки родовища, що не розробляються, чи не надані в користування, то цей показник складе не більше 1/5.»

Під мінерально-сировинною базою України, як і будь-якої іншої держави, розуміють офіційні дані про підтверджені (розвідані) запаси та прогнозовані ресурси корисних копали. Ці дані є результатом вивчення надр упродовж багатьох десятиліть.

При цьому, в різних країнах, існував різний підхід до оцінки запасів і ресурсів корисних копалин. Особливо суттєві відмінності в підході до формування мінерально-сировинної бази були між країнами бувшого соціалістичного табору та рештою капіталістичного світу. Причиною цього був принципово різний економічний устрій держав. А запаси будь-якої корисної копалини, це, в першу чергу, категорія економічна.

В той же час, мінерально-сировинна база України більш ніж на 90% сформована саме за часів бувшого СРСР, за тодішніми принципами.

У зв’язку з цим, для оцінки мінерально-сировинної бази України з точки зору сьогоднішньої економічної ситуації, необхідно розуміти особливості її формування.

Як формувалася мінерально-сировинна база України?

Майже усі вітчизняні публікації, присвячені мінерально-сировинній базі України, починаються з розповіді про її «унікальність». Далі йдеться про те, що за запасами тих чи інших корисних копалин Україна посідає одне з перших місць у Світі.

Це нагадує старий жарт радянських часів про величезну швейну фабрику, яка могла б одягнути кілька Європейських країн, якби їх мешканці погодилися одіти, те що там шиють.

Насправді, «унікальною» є не стільки, власне, сама мінерально-сировинна база України – тобто її надра, як створена за часів СРСР система формування цієї бази – тобто обліку родовищ та запасів корисних копалин.

При цьому треба згадати, що сучасна мінерально-сировинна база України, не менше ніж на 90% сформована за часів СРСР, а незначна частина родовищ, розвіданих за часів незалежності України, розвідані в основному за кошти приватних структур і надана їм в користування.

Що таке «родовища» і «запаси»?

Саме поняття, як родовища корисної копалини, так і його запасів, є досить умовним і в різних країнах його розуміють по різному. Взагалі під терміном «родовище» розуміють накопичення мінеральної сировини, яке має певну цінність.

За часів СРСР, коли усе було дефіцитом, цінність мало будь-що. Планова економіка вимагала постійно звітувати про збільшення не тільки темпів виробництва, а й кількості родовищ та запасів корисних копалин. А оскільки процес відкриття справжніх родовищ не контрольований, тай не у всіх регіонах вони є в необхідній кількості, було винайдено новий термін – «родовища загальнопоширених корисних копалин», тобто таких, які є скрізь. Це дозволяло вважати родовищем будь-що і регулярно звітувати про приріст запасів корисних копалин. Появився навіть термін «техногенні родовища», що утворилися, як правило, за рахунок відходів виробництва, а також «родовища сировини для закладки відпрацьованого під час видобування корисних копалин простору» – тобто будь-якої породи.

В результаті можна не сумніватися, що за запасами, наприклад суглинку для виробництва цегли, в світовому масштабі Україна може поступатися хіба що Росії, оскільки за рубежем ніхто не додумався підраховувати, затверджувати і обліковувати державним балансом запаси суглинків в якості корисної копалини.

За часів незалежності України радянський термін «загальнопоширені корисні копалини» спочатку трансформувався в законодавчо закріплений термін «корисні копалини місцевого значення», а останнім часом, очевидно з метою наповнення державного бюджету, добру половину «місцевих», тобто «загальнопоширених» корисних копалин, зокрема такі як – сировина для бутового каменю, піщано-гравійна сировина, глина для виробництва цегли – визнано «корисними копалинами загальнодержавного значення» на рівні з золотом та нафтою.

Як «відкривалися» родовища і чому більшість з них досі не освоєні?

Важливо також розуміти, як появилися самі родовища. Мається на увазі не в земних надрах, а на державному обліку, тобто на папері.

А появилися вони в основному з трьох причин:

Перша – це необхідність «узаконення» того, що було. Багато родовищ, в т.ч. в Україні, розроблялися ще з дореволюційних та довоєнних часів. З 30-х, а особливо з 50-60-х років на цих родовищах за державні кошти в обов’язковому порядку почали проводити геологорозвідувальні роботи, підраховувати запаси та ставити їх на державний баланс.

Друга причина – реальна потреба діючих підприємств у виявленні та розвідці запасів мінеральної сировини, в основному у зв’язку з відпрацюванням запасів, що розроблялися.

Третя – необхідність мати підставу для фінансування того чи іншого уже запланованого будівництва – наприклад колгоспного цегельного заводу чи щебеневого кар’єру.

Четверта – необхідність виконання планів з приросту запасів корисних копалин. Геологічній галузі з чисельним штатом працівників необхідно було показувати ефективну роботу і щорічно звітувати про обсяги виконаних робіт та приріст запасів.

В принципі усе було б не так уже й погано, якби геологорозвідувальні роботи проводилися з ініціативи розробників, а ще краще за їхні кошти. Однак, в більшості випадків, замовлення були досить формальними, а фінансування і контроль здійснювалися тільки з боку держави – а точніше тих же структур які планували і виконували роботи.

В результаті на сьогодні з родовищ, які розроблялися ще до часу їх розвідки, або на яких до початку розвідки уже було заплановане чи розпочате будівництво (тобто розвідані з перших двох причин), розробляється, чи розроблялося до недавніх часів, 70 – 90%, в залежності від виду сировини.

З родовищ, які розвідувалися «на перспективу», а точніше для виконання плану (з четвертої причини), освоєно не більше 10 – 30%.

Що становить основу мінерально-сировинної бази України?

Із загальної кількості родовищ корисних копалин, що числяться на державному балансі України – понад 8200 родовищ (усього ж виявлено понад 20000 родовищ і проявів) – 80% становлять родовища з колишньої категорії «загальнопоширених» – це родовища будівельних матеріалів (суглинок, пісок, глина, камінь – 43%) , торфу (19%), сапропелю (озерного мулу – 3%) та питної води (12%).

І тільки близько 20% – це те що вважається родовищами в більшості країн світу – родовища нафти, газу, вугілля – 16%, чорних, кольорових, дорогоцінних та рідкісних металів і урану – 1,5%, інші тверді корисні копалини – графіт, сірка, кухонна та калійна солі, каоліни, вогнетривкі глини, та і інше – близько 3%, мінеральні води – близько 2%.

Але надлишкова кількість об’єктів, що числяться на державному балансі, не найбільша проблема в плані реальної оцінки мінерально-сировинної бази України.

Значно більшою є проблема критеріїв, за якими визначалася цінність того чи іншого виду сировини чи конкретного родовища розвіданого, як правило, до 1990-х років. А від цього повністю залежало – буде визнано конкретній об’єкт родовищем, чи ні, і яка кількість сировини буде вважатися запасами корисної копалини та буде врахована державним балансом.

З одного боку треба віддати належне виконаним в ті часи великим обсягам геологорозвідувальних робіт та якості їх виконання. Уся отримана у ті часи геологічна інформація може бути успішно використана і використовується сьогодні. В технічному плані її достовірність особливих сумнівів не викликає.

Однак треба розуміти особливості підходу до аналізу геологічної інформації в ті часи.

По перше, порівняльною базою для того чи іншого виду сировини чи конкретного родовища була ізольована територія СРСР. Не було сенсу порівнювати, наприклад, вартість видобування урану, в т.ч. на родовищах України, з його вартістю на світовому ринку. Країна повинна була мати свій уран, нехай навіть на порядок дорожчий ніж за рубежем, але свій. І це стосувалося усіх стратегічно важливих корисних копали, а стратегічно важливим тоді було майже все.

По друге, питання отримання прибутку тоді було другорядним. Якщо, наприклад, на родовищі був поклад багатої руди, що забезпечувало його високу рентабельність, в підрахунок запасів включали також бідні руди, видобуток яких був не рентабельним. В результаті сумарна рентабельність була мінімальною, але запаси сировини більшими, а це вважалося більш важливим.

По третє, економічні розрахунки проводилися виходячи з майже дармових енергоресурсів. А такі особливо важливі на сьогодні фактори як власність на землю, обмеження щодо надання певних категорій земельних ділянок, природоохоронні обмеження, санітарно-захисні та інші охоронні зони, комунікації з їх охоронними зонами, практично не враховувалися. Іноді запаси, для відкритого способу видобування, підраховувалися навіть під існуючими населеними пунктами.

Таким чином, майже повністю сформована за часів СРСР мінерально-сировинна база України – тобто перелік врахованих державним балансом та державним кадастром родовищ, а також обсяги балансових запасів – потребує повної переоцінки, чи хоча б переосмислення, виходячи з принципово нових політичних, економічних умов та нового законодавчого поля.

Скільки в Україні справжніх родовищ корисних копалин?

За офіційними даними з відомих в Україні понад 20000 родовищ і проявів, в т.ч. понад 8200 тис. врахованих державним балансом розвіданих родовищ, розробляється близько 2900. Однак у цю цифру включені усі родовища, які розроблялися раніше, в т.ч. і ті, які на даний час не розробляються. Фактично, на сьогодні розробляється не більше 1,5 – 2 тис. родовищ, з яких 1 – 1,5 тис. родовищами можна назвати тільки умовно –сировина для будівельних матеріалів (суглинок, пісок, камінь) та питна вода – і тільки близько 500 власне родовищ – нафти, газу, вугілля залізних та інших руд.

При чому навіть серед родовищ найбільш важливих видів сировини розробляється, чи розроблялася раніше, відносно невелика частина, наприклад кам’яного вугілля – близько 40%, бурого вугілля – близько 5%.

Із загальної кількості розвіданих в Україні родовищ, що числяться на державному балансі, кількість родовищ, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, ймовірно не перевищує 1/3. Якщо ж брати до уваги тільки родовища, що не розробляються, чи не надані в користування, то цей показник складе не більше 1/5.

Але навіть в останньому випадку, тобто серед родовищ, що не розробляються, кількість перспективних родовищ в Україні буде вимірюватися сотнями, а з врахуванням вартих уваги родовищ будівельних матеріалів, торфу та підземних вод – близько тисячі.

Яка частка України в мінерально-сировинних ресурсах Європи та Світу?

Щодо порівняння мінерально-сировинної бази України з іншими країнами Європи та Світу, то такі порівняння, на даний час, не зовсім коректні через різний підхід до оцінки запасів в СРСР і Україні з одного боку та країнах заходу з іншого.

В загальних рисах мінерально-сировинну базу України можна оцінити наступним чином.

Україна, володіючи усього близько 0,12% площі земної кулі або 0,4% території суші, не може бути однією з найбагатших за мінеральними ресурсами країною Світу і, звичайно, не може порівнюватися не тільки з Росією чи Китаєм, а навіть з Казахстаном.

Разом з цим, Україна є найбільшою країною Європи і, в її масштабах, є однією з найбагатших корисними копалинами.

Щодо окремих видів корисних копалин, то Україна займає вагоме місце в Світі та є першою в Європі за запасами марганцевих та залізних руд, першою в Європі за запасами титану, цирконію, урану, графіту; знаходиться в числі перших в Європі за запасами бурого та кам’яного вугілля, первинного каоліну, вторинного каоліну та вогнетривких глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла.

За запасами нафти і газу в Європі Україна поступається тільки двом-трьом країнам, а в розрахунку на одиницю площі чи одиницю населення вони дещо нижчі середньосвітових і близькі до середньоєвропейських показників.

Реальні запаси кольорових (крім титану), дорогоцінних та рідкісних металів в Україні відносно незначні, як і в більшості європейських країн.

В цілому, за запасами мінеральної сировини Україна, в Світовому масштабі, досить помітна за декількома видами мінеральної сировини, в Європейському – є якщо не першою, однією з перших.

Які перспективи використання мінеральних ресурсів в Україні?

Виходячи з географічного розташування, рівня технологічного розвитку та наявності значних, за Європейськими мірками, мінеральних ресурсів, Україна, в найближчій перспективі, приречена на інтенсивне використання мінеральних ресурсів та розвиток гірничо-видобувної промисловості.

Які види мінеральної сировини в Україні є найбільш перспективними?

Окрім корисних копалин, основні родовища яких уже розробляються у великих обсягах або надані у користування – заліза, марганцю, титану, вугілля, нафти, газу – найбільш перспективним для розвитку в Україні є, в першу чергу, видобування сировини, продукція з якої у великих обсягах може експортуватися – первинних каолінів, вогнетривких (каолінових) глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла, граніту для виробництва щебеню. Перспективним є також видобування сировини для виробництва ефективних будівельних матеріалів: цементної сировини (вапняку, крейди, мергелю, глини), гіпсу, сировини для теплоізоляційних матеріалів (базальту), а також сировини для виготовлення палива та для сільського господарства (торфу), мінеральних та якісних питних вод.

Як реально оцінювати розвідані раніше родовища?

Враховуючи, що понад 90% розвіданих родовищ корисних копалин України, у тому числі майже усі не надані в користування, розвідані за часів СРСР і оцінювалися за критеріями, принципово відмінними як від світових, так і від тих, які діють в Україні сьогодні, вибір перспективних для освоєння родовищ потребує їх неформальної переоцінки з врахуванням принципово інших вимог ринку, нової економічної та правової ситуації.

Найбільш надійним критерієм оцінки родовищ, що розробляються звичайно є результати їх експлуатації.

При оцінці родовищ, що не розробляються, можна виходити з результатів експлуатації родовищ-аналогів, що розробляються, за їх наявності. Щодо розвіданих раніше родовищ така оцінка спрощується завдяки досить стандартному підходу до їх розвідки, що мало змінювався з часом та наявністю в державному фонді практично усіх матеріалів геологічних розвідок. Однак, при цьому обов’язково потрібно враховувати специфічні фактори, у тому числі обумовлені особливостями розташування родовища.

Можуть бути також використані дані про результати розробки родовищ аналогічних видів сировини за рубежем, з врахуванням специфіки сировини та продукції, попиту на неї в даному регіоні, доцільності та вартості транспортування та інше.

Особливу увагу при оцінці раніше розвіданих родовищ треба звертати на питання, які під час їх розвідки практично не вивчалися: цільове призначення земель та форма власності на них, природоохоронні, санітарні та інші обмеження (вибухонебезпечні зони, підземні, наземні комунікації та інше). Суттєве значення має також соціальний фактор – громадська думка.

Як покрити дефіцит флюсового вапняку для металургійної промисловості?

Майже усі родовища вапняків та доломітів для металургійної промисловості – флюсової сировини – знаходяться на окупованій території: в Донецькій області та Криму. Дефіцит флюсової сировини може бути покрито за рахунок родовищ аналогічних вапняків, розвіданих для потреб цукрової промисловості та для інших цілей, які не використовуються. » Читать далее

Не надані у користування перспективні родовища корисних копалин на землях запасу

На більшості родовищ корисних копалин, що не розробляються, землі надані у власність – переважно для товарного сільськогосподарського виробництва (паї), особистого селянського господарства (ОСГ). Освоєння таких родовищ є досить проблемним.

Разом з цим, залишаються окремі перспективні родовища на ненаданих у власність чи користування землях (землях запасу, відведених для користування надрами, порушених кар’єрами та ін..).

Перелік не наданих у користування перспективних родовищ на землях запасу та інших не наданих у власність чи користування землях, наводиться в таблицях нижче.

Спеціалісти ТОВ “Пласт” нададуть Вам більш детальну інформацію стосовно вільних родовищ, для отримання більш детальної інформації звертайтесь: E-mail: plast_@i.ua. Тел.: (0432) 50-94-24, моб.тел. (067) 430-92-03.

Не надані у користування ПЕРСПЕКТИВНІ родовища на землях запасу

та інших не наданих у власність чи користування землях

16 листопада 2018 року набирає чинності Закон України від 18.09.2018 р. № 2545-VIII «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях» (далі – Закон № 2545).

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства у видобувних галузях незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері енергетики та вугільної промисловості, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також на отримувачів платежів.

* (Термін «суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях»  вживається в цьому  законі  у  наступному  значенні:  суб’єкт господарювання, який здійснює діяльність у видобувних галузях, – фізична особа – підприємець чи юридична особа, яка здійснює користування надрами для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобування корисних копалин загальнодержавного значення, виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції щодо корисних копалин загальнодержавного значення, транспортування трубопроводами вуглеводнів, у тому числі з метою транзиту.  Отже,  мова все ж  таки  про надрокористувачів,  які  мають  справу з  корисними  копалинами загальнодержавного  значення, у т.ч. підземні  води, камінь блочний  і  для  виробництва щебеню, глини,  піщано-гравійна суміш тощо.  На  тих надрокористувачів, які добувають суглинки і будівельний пісок дія даного закону вочевидь не  поширюватиметься).

Стаття 12. Строки та порядок розкриття інформації

1. Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, розкривають свої звіти (консолідовані звіти) про платежі на користь держави щорічно, не пізніше 1 вересня року, що настає після звітного періоду, та забезпечують, щоб такі звіти залишалися публічно відкритими протягом щонайменше трьох років з дня розкриття.

** (Перший звітний період – 2018 рік.,  отже  граничний  термін  звіту  – не  пізніше  01.09.2019р.)!

4. Інформація про істотні умови угод про користування надрами (крім угод про умови користування надрами) разом з відповідними витягами з таких угод, а також про будь-які зміни до зазначених документів надсилається суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері енергетики та вугільної промисловості, шляхом надсилання електронної версії, а якщо це неможливо – у паперовому вигляді поштовим відправленням з описом вкладення, або розміщується в електронній системі подання та аналізу звітності (за наявності такої системи) протягом одного місяця з дня їх укладення, внесення змін.

*** А  для тих  надрокористувачів,  які  уклали  угоди до  початку дії  цього  закону  перехідними  положеннями  встановлено : Інформація про істотні умови угод про користування надрами (крім угод про умови користування надрами) разом з відповідними витягами з таких угод протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом направляється суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері енергетики та вугільної промисловості, для оприлюднення в установленому цим Законом порядку.

Стаття 14. Відповідальність суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнських підприємств у видобувних галузях за порушення законодавства про забезпечення прозорості у видобувних галузях

1. Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства у видобувних галузях, які є суб’єктами розкриття інформації, несуть відповідальність за такі правопорушення:

нерозкриття інформації або порушення строків розкриття інформації, передбачених статтею 12 цього Закону, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  ****(85 000 грн)

розкриття звіту (консолідованого звіту) про платежі на користь держави, що містить неповну інформацію про діяльність суб’єкта, який здійснює діяльність у видобувних галузях, передбаченого статтею 6 цього Закону, порушення встановленого порядку розкриття інформації у видобувних галузях, передбаченого статтею 12 цього Закону, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. *****(34 000 грн.)

****** (Новий звіт подається  до  Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері енергетики та вугільної промисловості)

 * Примітки

 

 

План перевірок підприємств на 2019 рік : перевірте чи є Ваше підприємство в планах (графіках) перевірок на поточний рік.

Наказом Державної регуляторної служби України №152 від 15.11.2018 року затверджено План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік.

Не варто забувати, до План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, включає в себе лише здійснення комплексних перевірок. Тобто, коли одне й те саме підприємство внесено до планів-графіків здійснення заходів державного нагляду (контролю) різних органів держнагляду.

Підприємства, що не увійшли до Плану комплексних річних перевірок, можуть увійти до індивідуальних планів-графіків перевірок окремих контролюючих органів. Такі плани-графіки перевірок  контролюючі органи публікують на своїх офіційних сайтах. Однак, шукати своє підприємство в графіках на цих сайтах – незручно та довго.

Для швидкого та простого пошуку свого підприємства пропонуємо Вам скористатись Пілотний модуле інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), що включає в себе, окрім плану комплексних перевірок, практично всі існуючі перевірки:

План перевірок підприємств на 2019 рік:

https://ias.brdo.com.ua – онлайн сервіс для пошуку за назвою чи кодом ЄДРПОУ підприємства в Планах перевірок підприємств в 2019 році (окрім плану комплексних заходів, ресурс включає індивідуальні плани перевірок окремих контролюючих органів):

Знайти підприємство в Планах перевірок на 2019рік

Для мобільних пристроїв:

https://opendatabot.ua За допомогою нового ресурсу Опендатабот, зручно шукати інформацію про підприємства, у тому числі про заплановані перевірки, використовуючи месенджери встановлені у Вас на смартфоні.

Виберіть яким месенджеров скористатись:

Telegram  Viber  Messenger  Skype

Державна служба геології та надр України має намір виставити найближчим часом на аукціон спецдозволи по понад 160 родовищах рудних та нерудних корисних копалин, розвіданих ще в радянські часи.

Перелік ділянок надр рудних та нерудних корисних копалин, спеціальні дозволи яких планується виставити на черговий аукціон, наведено в таблиці нижче.

Разом з цим слід зауважити, що Держгеонадрами надано інформацію тільки про область розташування родовища та його запаси. Ще деяку інформацію можна отримати з розміщеної на сайті ДНВП «Геоінформ України» інтерактивної карти родовищ корисних копалин

ТОВ «Пласт» понад 20 років веде діяльність в сфері пошуків, розвідки, геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин, підготовки матеріалів для отримання дозволів на користування надрами, геолого-маркшейдерського обслуговування видобувних підприємств, екологічного аудиту та інше.

При Вашій зацікавленості окремими родовищами з наведеного нижче переліку, ми надамо Вам більш повну інформацію або підготуємо для Вас детальну інформацію про родовище з прив’язкою його меж до кадастрової карти, визначенням категорії та статусу земель, наявності та розмірів охоронних зон, інших обмежень, даними про якість корисної копалини, глибину залягання, гірничо-технічні умови видобування та інше Тел/факс: (0432) 50-94-24, тел.. (067) 430-92-03; E-mail: plast_@i.ua www.plast.vn.ua.

Перелік ділянок надр рудних та нерудних корисних копалин, спеціальні дозволи на користування яких планується виставити на черговий аукціон:

(Перелік доповнено посиланнями на види сировини та її основне застосування)

№ з/п	Родовища, що не розробляються:
	Назва родовища (об’єкта користування)	Вид корисної копалин	Вид користування надрами	Місце розташування	Запаси
1.	Торчинське	кори вивiтрювання апатито вміщуючі руда	видобування	Волинська обл.	209090 тис.т.
Сировина для вапнування кислих ґрунтів
2.	Білокоровицьке	вапняк	видобування	Житомирська обл.	32018 тис.т.
Сировина карбонатна для цукрової промисловості
3.	Карачківецьке	вапняк	видобування	Хмельницька обл.	51143 тис.т.
Сірка самородна
4.	Загайпільське	сірка самородна	видобування	Івано-Франківська обл	62881 тис.т
5.	Шевченківське	сірка самородна	видобування	Івано-Франківська обл	56212 тис.т
6.	Гримнівське	сірка самородна	видобування	Львівська обл	63708 тис.т
7.	Любінське	сірка самородна	видобування	Львівська обл	31727 тис.т
8.	Немирівське	сірка самородна	видобування	Львівська обл	74649 тис.т
9.	Подорожненське	сірка самородна	видобування	Львівська обл	8557.2 тис.т
10.	Язівське	сірка самородна	видобування	Львівська обл	132793 тис.т
Залізна руда
11.	Шахта «Гігант глибока» (ділянка №1)	залізооксидно-глинясті каолін-гематитові (мумія червоне)	видобування	Дніпропетровська обл.	10005 тис.т
		залізооксидні гематитові (сурик коричневий)			9702 тис.т
12.	«Шахта Саксагань»	залізооксидно-глинясті каолін-гематитові (мумія червона)	видобування	Дніпропетровська обл.	752 тис.т
Сировина для виробництва мінеральних фарб
13.	Яснополянське	глинясті (вохра жовта)	видобування	Донецька обл	588.739 тис.т
14.	Ільницьке	глинясті (вохра жовта)	видобування	Закарпатська обл.	335.4 тис.т
15.	Іршавське	глинясті (вохра жовта)	видобування	Закарпатська обл.	445 тис.т
16.	Малоком’ятська	глинясті (вохра жовта, червона)	видобування	Закарпатська обл.	2289.6 тис.т
17.	Новоселицьке	глинясті (мумія червона)	видобування	Закарпатська обл.	1753 тис.т
18.	Марківське	глинясті (вохра жовта)	видобування	Луганська обл.	261.7 тис.т
19.	Суха Кам’янка	глинясті (вохра жовта)	видобування	Харківська обл.	320.6 тис.т
Сировина адсорбційна (близька до бентонітових глин, цеолітів)
20.	Варварівське	сапонітові глини	видобування	Хмельницька обл.	22664 тис.т
Сировина абразивна (для шліфувальних матеріалів, піскоструйної обробки)
21.	Слобідське	граніт біотит-гранатовий руда	видобування	Вінницька обл.	4436 тис.т
Кремінь (для розмелювання фарфорових та керамічних мас, абразивів та інше)
22.	Гринчуцьке	кремінь руда	видобування	Хмельницька обл.	3186 тис.т
Графіт (для виготовлення електродів, вогнетривких тиглів, високотемпературних мастил, олівців)
23.	Балахівське (південна ділянка)	графіт кристалічний руда	видобування	Кіровоградська обл.	23936 тис.т
24.	Буртинське	графіт кристалічний руда	видобування	Хмельницька обл.	113390.9 тис.т
Каолін первинний (для керамічної і паперової промисловості – після збагачення)
25.	Новоандрієвське	каолін первинний (нормальний)	видобування	Донецька обл.	21573 тис.т
Каолін вторинний (для вогнетривів і керамічної промисловості – без збагачення)
26.	Західнорижанівське	каолін вторинний (нормальний)	видобування	Черкаська обл.	25865 тис.т
Озокерит (гірський віск, парафін, лікувальна сировина)
27.	Старунське	озокерит	видобування	Івано-Франківська обл.	61300 тис.т
Сланець пірофілітовий (для вогнетривких виробів, декоративних виробів з природного каменю)
28.	Нагорянське	сланець пірофілітовий	видобування	Житомирська обл.	1686.045 тис.т
Вапняк флюсовий (для металургії)
29.	Первомайське (Петрівське)	вапняк флюсовий	видобування	Донецька обл.	124104 тис.т
30.	Північно-Шевченківське	вапняк флюсовий	видобування	Донецька обл.	71505 тис.т
Глина вогнетривка (біловипальна, для вогнетривів, фарфоро-фаянсової, керамічної промисловості)
31.	Затишанське	глина вогнетривка	видобування	Донецька обл.	93579 тис.т
Сировина для вогнетривів, металургійної, скляної промисловості
32.	Криворізьке (Фрунзенське)	доломіт 1-2 класів	видобування	Дніпропетровська обл.	111834 тис.т
33.	Північно- Шевченківське	доломіт 1 класу	видобування	Донецька обл.	116384 тис.т
Сировина для вогнетривів, наповнювачів пластмас та інше
34.	Правдинське	талько-магнезит	видобування	Дніпропетровська обл.	105134 тис.т
Сировина формувальна (для металургії)
35.	Благодатівське	пісок	видобування	Харківська обл.	86083 тис.т
36.	Ріпкинське	пісок	видобування	Чернігівська	41663 тис.т
Вапняк для випалу на вапно
37.	Тягинське	вапняк	видобування	Херсонська обл.	16225 тис.т
Сировина для виробництва гіпсових в’яжучих матеріалів
38.	Зайцівське-2	гіпс	видобування	Донецька обл.	9914 тис.т
39.	Вовчанське	гіпс	видобування	Івано-Франківська обл.	8504 тис.т
40.	Вовчинецьке	гіпс	видобування	Івано-Франківська обл.	4579 тис.т
		ангідрит			5151 тис.т
41.	Кам’янське	гіпс	видобування	Івано-Франківська обл.	31571 тис.т
42	Межигірцівське	гіпс	видобування	Івано-Франківська обл.	7000 тис.т
43.	Палагицьке	гіпс	видобування	Івано-Франківська обл.	5114 тис.т
44.	Попаснянське	гіпс	видобування	Луганська обл.	15388 тис.т
45.	Сков’ятинське	гіпс	видобування	Тернопільська обл.	43902 тис.т
46.	Завальське	гіпс	видобування	Хмельницька обл.	15109 тис.т
Сировина для будівельної кераміки
47.	Новокрасноторське	глина тугоплавка	видобування	Донецька обл.	16649 тис.т
Сировина для виробництва щебеню та бутового каменю
48.	Маріупольське	гнейс	видобування	Донецька обл.	254300 тис.т
49.	Вишняківське	граніт	видобування	Житомирська обл.	45417 тис.т
50.	Дровяний пост	пісковик	видобування	Житомирська обл.	30094 тис.т
51.	Зборівське	андезито-дацит	видобування	Закарпатська обл.	34422 тис.т
52.	Гуляйпільське	кварцит, пісковик	видобування	Запорізька обл.	305833 тис.т
53.	Ахтовське	граніт	видобування	Миколаївська обл.	43639 тис.т
54.	Конотопське	граніт, мігматит	видобування	Хмельницька обл.	28971 тис.т
55.	Кудашівське	граніт, сірий	видобування	Дніпропетровська обл.	12524 тис.т
56.	Кремінне	вапняк	видобування	Закарпатська обл.	9210 тис.т
Сировина для розпилювання на стінові блоки («ракушняк»)
57.	Деребчинське	вапняк	видобування	Вінницька обл.	16418 тис.т
58.	Дмитрашківське	вапняк	видобування	Вінницька обл.	7164 тис.т
59.	Лиса гора	вапняк	видобування	Вінницька обл.	13425 тис.т
60.	Сапіжанське	вапняк	видобування	Вінницька обл.	5340.75 тис.т
61.	Стіна	вапняк	видобування	Вінницька обл.	6364 тис.т
62.	Стінянське	вапняк	видобування	Вінницька обл.	35170 тис.т
63.	Рогатинське	вапняк	видобування	Івано-Франківська обл.	6252 тис.т
64.	Олександрівське	мергель	видобування	Луганська обл.	22324 тис.т
65.	Тарасівське	мергель	видобування	Луганська обл.	11446 тис.т
66.	Новосвітлівське	вапняк	видобування	Миколаївська обл.	43327 тис.т
67.	Подинівське	вапняк	видобування	Миколаївська обл.	19607 тис.т
68.	Алтестівське	вапняк	видобування	Одеська обл.	7288 тис.т
69.	Булдинське	вапняк	видобування	Одеська обл.	31961 тис.т
70.	Винограднинське	вапняк	видобування	Одеська обл.	6795 тис.т
71.	Главанське	вапняк	видобування	Одеська обл.	27699 тис.т
72.	Гуляй-Балтівське	вапняк	видобування	Одеська обл.	6223.1 тис.т
73.	Дубівське	вапняк	видобування	Одеська обл.	7231 тис.т
74.	Загнидківське	вапняк	видобування	Одеська обл.	23405
75.	Іллінське (Ковалівське)	вапняк	видобування	Одеська обл.	7989 тис.т
76.	Карпівське	вапняк	видобування	Одеська обл.	11382 тис.т
77.	Красноокнянське	вапняк	видобування	Одеська обл.	7012 тис.т
78.	Мало-аджаликське	вапняк	видобування	Одеська обл.	8595 тис.т
79.	Орлівське	вапняк	видобування	Одеська обл.	9541 тис.т
80.	Ряснопільське	вапняк	видобування	Одеська обл.	9603 тис.т
81.	Ульянівське	вапняк	видобування	Одеська обл.	28695 тис.т
82.	Фонтанське	вапняк	видобування	Одеська обл.	21300 тис.т
83.	Холодно-балківське	вапняк	видобування	Одеська обл.	6194 тис.т
84.	Іванківецьке	вапняк	видобування	Хмельницька обл.	17711 тис.т
85.	Сиворогівське	вапняк	видобування	Хмельницька обл.	11539 тис.т
86.	Коболчинське	вапняк	видобування	Чернівецька обл.	18038 тис.т
87.	Комарівське	вапняк	видобування	Чернівецька обл.	16527 тис.т
Сировина для теплоізоляційних матеріалів (керамзиту, аглопориту)
88.	Вендичанське	глина керамзитова	видобування	Вінницька обл.	7391.6 тис.т
89.	Харцизьке	сланець глинистий	видобування	Донецька обл.	15329 тис.т
90.	Музичанське	глина керамзитова	видобування	Київська обл.	10995 тис.т
91.	Фастівське	суглинок	видобування	Київська обл.	10364 тис.т
92.	Дубівське	сланець глинистий	видобування	Луганська обл.	20392 тис.т
93.	Новозванівське	аргіліт	видобування	Луганська обл.	12818 тис.т
94.	Орлівське	глина керамзитова	видобування	Одеська обл.	21020 тис.т
95.	Щемилівське	глина керамзитова	видобування	Полтавська обл.	10497 тис.т
Крейда для випалювання вапна та інше
96.	Маяківське-2	крейда	видобування	Донецька обл.	23403 тис.т
97.	Білокуракинське	крейда	видобування	Луганська обл.	21437 тис.т
98.	Шечківське	крейда	видобування	Сумська обл.	16270 тис.т
99.	Пушкарівське	крейда	видобування	Чернігівська обл.	24841 тис.т
Сировина теплоізоляційна (для легких заповнювачів бетону)
100.	Водянське	опока	видобування	Луганська обл.	17651 тис.т
101.	Гостромогильське	опока	видобування	Луганська обл.	21662 тис.т
Сировина для теплоізоляційних матеріалів
102.	Ардівське	перліт	видобування	Закарпатська обл.	32717 тис.т
Піски для будівельних робіт та дорожного будівництва
103.	Олексіївське	для бетону, дорожнього буд.	видобування	Дніпропетровська обл.	1904 тис.м.куб.
		для бетону			10191 тис.м.куб.
104.	Самарське	для силікатної цегли	видобування	Дніпропетровська обл.	10213 тис.м.куб.
105.	Білосарайське	для бетону, буд.розчинів	видобування	Донецька обл.	19037 тис.м.куб.
106.	Кутейниківське	для піносилікату, буд.розчинів	видобування	Донецька обл.	54736.8 тис.куб.м.
107.	Ямпільське	для буд.розчинів	видобування	Донецька обл.	52606 тис куб м
108.	Дідковицьке	для баласту, буд.розчинів	видобування	Житомирська обл.	24528 тис куб м
109.	Дідівське	для бетону, буд.розчинів	видобування	Закарпатська обл.	18360 тис куб м
110.	Комишуваське	для бетону, буд.розчинів	видобування	Запорізька обл.	33744 тис куб м
111.	Гатне	для силікатної цегли	видобування	Київська обл.	44834 тис куб м
112.	Козинське	для дорожнього будівництва, буд.розчинів	видобування	Київська обл.	10528 тис куб м
113.	Обухівське	для силікатної цегли, буд.розчинів	видобування	Київська обл.	14087 тис куб м
114.	Борівське-2	для силікатної цегли	видобування	Луганська обл.	15300 тис м куб
115.	Кондрашівське	для бетону	видобування	Луганська обл.	5328 тис м куб
		для силікатних блоків, цегли, буд.розчинів			24155.7 тис м куб
116.	Кремінське	для дорожнього будувництва, благоустрою, рекультивації та планування	видобування	Луганська обл.	16152 тис м куб
117.	Лозинське	для бетону, буд.розчинів	видобування	Львівська обл.	15142 тис м .куб
118.	Балабанівське	для буд.розчинів	видобування	Миколаївська обл.	9280.9 тис м куб
119.	Матвіївське	для силікатної цегли, буд.розчинів	видобування	Миколаївська обл.	14936 тис м куб
120.	Великомихайлівське	для силікатних блоків цегли	видобування	Одеська обл.	12823 тис м куб
121.	Вилківське	для бетону, силікатної цегли, буд.розчинів	видобування	Одеська обл.	12812 тис м куб
122.	Вільшанське	для силікатних блоків	видобування	Одеська обл.	16710 тис м куб
123.	Очеретівське	для силікатної цегли	видобування	Одеська обл.	14472 тис м куб
124.	Гадяцьке	для силікатних блоків, цегли	видобування	Полтавська обл.	22527 тис м куб
125.	Кременчуцьке	для силікатних блоків, цегли	видобування	Полтавська обл.	17368 тис м куб
126.	Богданівське	для бетону, буд.розчинів	видобування	Сумська обл.	34642 тис. м. куб.
127.	Волицьке	для буд.розчинів	видобування	Тернопільська обл.	12275 тис.м куб
128.	Басищівське	для бетону, силікатної цегли, буд.розчинів	видобування	Харківська обл.	24408 тис. м. куб.
129.	Камплицька	для силікатних блоків, цегли, буд.розчинів	видобування	Харківська обл.	11964 тис. м. куб.
		для силікатної цегли, буд розчинів			91053 тис. м. куб.
130.	Пересічнянське	для силікатної цегли	видобування	Харківська обл.	10305 тис м куб
131.	Семенівське	для бетону, буд.розчинів	видобування	Харківська обл.	15813 тис м куб
132.	Шебелинське	для силікатної цегли	видобування	Харківська обл.	749 тис м куб
133.	Збур’ївське	для силікатної цегли	видобування	Херсонська обл.	12591 тис м куб
134.	Цюрупинське	для силікатних блоків	видобування	Херсонська обл.	123731 тис м куб
135.	Крупецьке	для силікатної цегли	видобування	Хмельницька обл.	18382 тис м куб
136.	Полянське	для бетону, буд. розчинів	видобування	Хмельницька обл.	17804 тис м куб
137.	Сільцівське	для баласту, буд.розчинів	видобування	Хмельницька обл.	10304 тис м куб
138.	Славутське	для буд.розчинів	видобування	Хмельницька обл.	10663 тис м куб
139.	Солов’ївське	для силікатних блоків, цегли	видобування	Хмельницька обл.	15848 тис м куб
140.	Городищенське	для бетону	видобування	Черкаська обл.	21446 тис м куб
141.	Золотинка	для буд.розчинів	видобування	Чернігівська обл.	17744 тис м куб
142.	Кам’янське	для бетону, буд. розчинів	видобування	Чернігівська обл.	12331 тис м куб
143.	Червоні гори	для буд.розчинів	видобування	Чернігівська обл.	24703 тис м куб
144.	Янівське	для силікатної цегли	видобування	Чернігівська обл.	18846 тис м куб
145.	Онутське	для буд. розчинів	видобування	Чернівецька обл.	12302 тис м куб
Крупнозернистий пісок для обсипки фільтрів свердловин, фільтрування води, для бетонів
146.	Трубіївське	піщано-гравійна суміш	видобування	Житомирська обл.	10661 тис м куб
Сировина для будівництва доріг, виготовлення щебеню і піску
147.	Любинцівське	піщано-гравійна суміш	видобування	Львівська обл.	11656 тис м куб
148.	Покрівцівське	піщано-гравійна суміш	видобування	Львівська обл.	10475 тис м куб
149.	Страшевицьке	піщано-гравійна суміш	видобування	Львівська обл.	14008 тис. м. куб.
150.	Стрийське	піщано-гравійна суміш	видобування	Львівська обл.	13130 тис м куб
151.	Вашківецьке	піщано-гравійна суміш	видобування	Чернівецька обл.	15919 тис м куб
152.	Вижницьке	піщано-гравійна суміш	видобування	Чернівецька обл.	12866 тис м куб
153.	Вижницьке (Чорногузівське)	піщано-гравійна суміш	видобування	Чернівецька обл.	47067 тис м куб
154.	Майдан-1 Спаське -1	піщано-гравійна суміш	видобування	Чернівецька обл.	41798 тис. м. куб.
Сировина для виробництва мінеральної вати, щебеню
155.	Іванчінське	базальт	видобування	Рівненська обл.	112733 тис. т.
Сировина, що може використовуватись у виробництві асфальтобетону, м’якої покрівлі
156.	Верхньосиньовиднинське	сланець менілітовий	видобування	Львівська обл.	3759 тис т
Сировина для виробництва цегли облицювальної, черепиці, дренажних труб
157.	Вендичанське	глина	видобування	Вінницька обл.	11081.7 тис м куб
		пісок			1359 тис м куб
Сировина для виробництва цегли
158.	Богуславське	суглинок	видобування	Дніпропетровська обл.	10888 тис м куб
162.	Нікопольське	суглинок	видобування	Дніпропетровська обл.	11576 тис м куб
159.	Донецьке	пісок	видобування	Донецька обл.	1388 тис м куб
		глина			21568 тис м куб
160.	Зайцівське -2	аргіліт	видобування	Донецька обл.	16713 тис м куб
161.	Новобахмутівське	пісок	видобування	Донецька обл.	1772 тис м куб
		глина			14781 тис м куб
162.	Селидівське	сланець глинистий	видобування	Донецька обл.	21110 тис м куб
		пісок			171 тис м куб
Сировина для виробництва цегли (глина), сировина для теплоізоляційних матеріалів (перліт)?
163.	Ардівське	глина	видобування	Закарпатська обл.	22328 тис м куб
Сировина для виробництва цегли
164.	Ястремщинське	глина	видобування	Київська обл.	9923 тис м куб
		наглинок			2057 тис м куб
Сировина цементна(вапняк) та керамзитова (глина)
165.	Єлизаветівське (Ставидлянська ділянка)	суглинок	видобування	Кіровоградська обл.	66100 тис м куб
Сировина цегельна
166.	Живахова Гора	суглинок	видобування	Одеська обл.	14228 тис м куб
Сировина цементна
167.	Мар’янське	вапняк	видобування	Дніпропетровська обл.	132328 тис м куб
168.	Бертниківське	вапняк	видобування	Тернопільська обл.	76135 тис. т.
		глина			10808 тис. т.
		суглинок			10202 тис. т.
169.	Боброво-кутське	глина	видобування	Херсонська обл.	51397 тис. т.
		вапняк			66970 тис. т.

Як отримати спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування корисних копалин ?Оптимальний механізм отримання спецдозволу на видобування корисних копалин.

На даний час, єдиним реальним способом отримання дозволу на видобування корисних копалин загальнодержавного значення на раніше розвіданих родовищах є апробація запасів в ДКЗ України, яка дає право на отримання дозволу без аукціону.

«За рік Держгеонадрами видано 500 спеціальних дозволів на користування надрами, з них 2 через аукціон …..». Це фраза зі звіту попереднього голови Держгеонадр М.О. Бояркіна за позаминулий рік. За результатами минулорічного аукціону видано 3 дозволи, в цьому році єдиний аукціон обіцяють в кінці літа. Отже, не зважаючи на те, що згідно чинного законодавства дозволи на користування надрами повинні видаватися, як правило, через аукціон, у 99% випадків вони видаються без аукціону.

Механізм аукціонів виявився не дієздатним. Основна причина – об’єкти на аукціон пропонуються не Держгеонадрами, а зацікавленими підприємствами, які самотужки знаходять перспективні родовища, готують матеріали, забезпечують надання Держгеонадрам погоджень місцевих рад та державних органів, а потім усі інші претенденти можуть приймати участь в аукціоні, який відбувається не частіше одного разу на рік і на який виставляють до 5 – 10 об’єктів, і то, як у поточному році – переважно на видобування питних вод.

Електронні торги, якими Держгеонадра обіцяють замінити аукціон, тільки погіршать ситуацію, оскільки число претендентів на знайдений і підготовлений якимось ентузіастом об’єкт значно збільшиться.

Але вихід з ситуації завжди є.

Якщо не враховувати корисні копалини місцевого значення (суглинок, пісок) та воду для централізованого водопостачання, дозволи на які надаються без аукціону, то найбільш поширеним способом отримання спеціальних дозволів на користування надрами є отримання їх без аукціону на підставі п.п.1 п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ №615 від 30.05. 2011, згідно якого дозвіл на видобування корисних копалин без проведення аукціону надається у разі:

– якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ (Державною комісією України по запасах корисних копалин);

– якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ.

Однак, у першому випадку заявник фактично не звільняється від аукціону, оскільки для здійснення геологічного вивчення він повинен через аукціон отримати дозвіл на це вивчення.

У другому випадку – якщо заявник здійснив апробацію запасів в ДКЗ – дозвіл на видобування надається дійсно без аукціону.

Що таке апробація запасів? – Це попереднє затвердження їх в ДКЗ за матеріалами геологорозвідувальних робіт минулих, а найчастіше – давно минулих років.

При цьому, апробувати можна не тільки запаси розвіданих родовищ, що числяться на державному балансі, багато з яких відображені на розміщених на сайті Геоінформу інтерактивних картах, але і багатьох інших родовищ та ділянок, які не відображені, ні в державному балансі, ні на оглядових картах. Чому? – Тому, що майже 90% врахованих державним балансом родовищ розвідні за часів СРСР. А в ті часи, при розвідці більшості родовищ, спочатку попередньо розвідувалися до 3 – 5, а то і більше ділянок чи родовищ і тільки потім детально розвідувалося одне з них, яке вважалося найбільш перспективним, або частіше було найбільше за запасами. Саме це родовище і потрапило в державний баланс, довідники, на карти. Інформацію про інші попередньо розвідані родовища та ділянки можна знайти тільки в архівах Геоінформу.

Загальна кількість об’єктів, для яких можливо здійснити апробацію запасів, становить десятки тисяч, або щонайменше декілька сотень в межах кожної області. Відповідно, можливості отримання дозволів без аукціону незрівнянно більші ніж, кількість об’єктів, що виставляються на аукціон.

Що потрібно для здійснення апробації запасів в ДКЗ, яка дозволяє зразу ж отримати дозвіл на видобування на 20 років без аукціону?

1. Знайти матеріали раніше проведених геологорозвідувальних робіт.

2. Викупити в Держгеонадрах геологічну інформацію, як це передбачено Положенням, затвердженим постановою КМУ від 13.06.1995 № 423 та здійснити державну реєстрацію робіт відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінприроди від 14.06.2013  № 263, зареєстрованого Мінюстом 10.07.2013 за № 1157/23689 яка, у даному випадку, здійснюється на підставі висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об’єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку (п.п.1.4. Порядку).

3. Здійснити підрахунок запасів на які буде надаватися дозвіл та підготувати матеріали геолого-економічної оцінки родовища чи ділянки, що надається.

4. Подати матеріали геолого-економічної оцінки та підрахунку запасів в ДКЗ і отримати відповідний протокол.

Що таке розподіл раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об’єкти надрокористування? – Це механізм який, при розумному підході, дає можливість отримати дозвіл тільки на запаси, видобування яких можливе і доцільне, а також не платити за надлишкові запаси та ті, які не можуть бути видобуті (в бортах кар’єру, на наданих у власність землях, під лісами, в охоронних зонах і т.д.). Витрати на розподіл запасів та їх апробацію в ДКЗ, хоча і становлять кілька сотень тисяч гривень, у більшості випадків, з надлишком компенсуються зменшенням плати за отримання дозволу.

Плата за геологічну інформацію, для переважної більшості родовищ (крім нафти, газу, вугілля, металів та деякої іншої цінної сировини) коливається в межах 30 – 100 тис.грн. При цьому слід врахувати, що викуп геологічної інформації є обов’язковим при будь-якому способі отримання дозволу, в т.ч. і через аукціон.

На переваги такого способу отримання дозволів вказує сам орган з видачі дозволів на користування надрами – Держгеонадра – «використовуючи механізми купівлі геологічної інформації та державної реєстрації робіт, діє принцип першої заявки, тобто уникнення можливої конкуренції, що закладено процедурою аукціонів»

ТОВ «Пласт» здійснює роботи з пошуків, розвідки, геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин, пошук інформації про розвідані родовища, роботи з розподілу раніше розвіданих запасів, реєстрації робіт з геологічного вивчення, затвердження та апробації запасів в ДКЗ, підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами та інші роботи, пов’язані з використанням надр.

російською мовою…>

Нові бланки форм №5-гр, №6-гр та №7-гр за 2016р.

Річну звітність про рух балансових запасів корисної копалини у 2016 році (форми №-5гр, №6-гр та №-7гр) здаватимемо за новою формою і безпосередньо до Держгеонадр України.

Наказом Мінекології України №97 від 14.03.2016р., зареєс
трованому в Міністерстві юстиції України 30 травня 2016 р. за № 789/28919, затверджено нові бланки звітності за формами 5-гр, 6-гр, 7-гр та нові інструкції щодо їх заповнення.

Тож звітність за 2016 рік, здаватимемо вже за новими бланками.

Скачати: БЛАНК форма №5-гр 2016р. – Інструкція щодо заповнення
Скачати: БЛАНК форма №6-гр 2016р. – Інструкція щодо заповнення
Скачати: БЛАНК форма №7-гр 2016р. – Інструкці щодо заповненняь
Скачати: Бланк Акту списання корисних копалин

Основні нововведення, які стосуються всіх надрокористувачів:

1) звітність подається до Держгеонадр України (до цього подавалась в ДВНП “Геоінформ України”).

2) звітність має подаватись одночасно в паперовій та електронній формі.

3) звітність складається окремо щодо кожного родовища (ділянки, шахти, горизонту, пласта тощо) та окремо для кожного виду сировини за промисловим використанням відповідно до результатів державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

Надрокористувачі, які звітують по формі 5-гр, окрім самого звіту мають подавати також пояснювальну записку і акт списання корисних копалин, форма якого наведена в додатку 1 до Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничодобувного підприємства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 58.

Окрім того, тепер у формі 5-ГР доведеться додатково вказувати наступні відомості: кількість (за видами) готової продукції, що відвантажена споживачам; фактичну собівартість одиниці видобутку сировини; відпускну ціну одиниці сировини; відпускну ціну одиниці готової продукції.

Також чітко визначено, що форми 5-, 6-ГР оформлюється на аркушах паперу формату А3 (297 х 420 мм). Для форми 7-ГР, формат окремо не передбачений, але з урахуванням форми бланку, можна припустити, що формат має бути також А-3.

ТОВ “Пласт” виконує ряд робіт, що є необхідним практично всім добувним підприємствам. Зокрема:

– переоцінка запасів, повторна геолого-економічна експертиза запасів корисних копалин;
– щорічний радіаційний контроль за породами в кар’єрі на відповідність вимогам НРБУ-97;
– геолого-маркшейдрське обслуговування гірничих робіт та видобування підземних вод;
– переоформлення, продовження спецдозволу на користування надрами, внесення змін до Програми робіт;

російською мовою…>

Після зміни керівництва Державної служби геології та надр України, що відбулось на початку літа 2017року,  надрокористувачі покладали великі надії на відміну  так званої «переоцінки запасів» родовищ корисних копалин кожні п`ять років.

Однак, після довгого налагодження роботи новим керівництвом, на офіційному сайті Держгеонадр знову почали з`являтись накази, якими переоцінку не відмінено, а лише встановлено нові строки для її виконання шляхом внесення змін до наказів старого керівництва.

Ось декілька з них:

1. Наказ Держгеонадр від 28.08.2017 № 383 “Про продовження термінів для усунення порушень”

• Додаток до Наказу №383 (Перелік підприємств)

2. Наказ Держгеонадр від 28.08.2017 № 382 “Про внесення змін до наказів Держгеонадр від 18.11.2015 № 373, від 11.01.2017 № 5, від 01.02.2017 № 50 та від 19.04.2017 № 172”

• Додаток до Наказу №382 (Перелік підприємств)

Отже, політика Державної служби геології та надр України, стосовно проведення повторної  державної  експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин кожні п`ять років залишилась незмінною.

Нагадаємо, що епопея з переоцінками запасів родовищ корисних копалин розпочалась ще у 2016 році. Тоді Держгеонадра почали надсилати листи підприємствам, в яких йшлось про необхідність виконати переоцінку запасів в зазначений строк.

Потім на офіційному сайті Держгеонадр почали з`являтись численні накази з переліками підприємств, яким зупинено дію спецдозволів та надано строки для усунення порушень.  До цих наказів увійшли практично всі діючі гірничовидобувні підприємства України, які не виконали повторну геолого-економічну оцінку запасів родовищ корисних копалин, що передбачена пунктом 25 Положенням «Про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин» затвердженого постановою КМУ №865  від 22.1994.   

У зв’язку з прийнятим урядом рішенням щодо пріоритетного будівництва магістральної автомобільної дороги Львів-Тернопіль-Хмельницький-Вінниця-Умань-Одеса публікуємо схему розташування найближчих до магістралі розвіданих родовищ граніту для щебеню і піску, які не надані в користування або не розробляються з інших причин і можуть бути використані в якості притрасових кар’єрів для забезпечення масштабного будівництва.

Дозволи на розробку не наданих у користування родовищ надає Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) за погодженням з районними (родовища піску), обласними (родовища граніту) радами та Мінприроди України.  Дозволи надаються в порядку, передбаченому постановами КМУ №594 та №615 від 30.05.2011 р. шляхом продажу на аукціонах, або без проведення аукціонів – у випадку надання дозволів на видобування піску, а також граніту за наявності підстав для одержання дозволу без аукціону (наприклад якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ раніше затверджених запасів – п.п.1.п.8 Порядку постанови КМУ №615).

Недавній інцидент зі звинуваченням народних депутатів Розенблата і Полякова в причетності до незаконного бурштинового бізнесу черговий раз показав наболілу проблему, суть якої полягає в тому, що наявність в Україні бурштину,  замість прибутку, обертається для держави збитками.

І проблема тут не тільки в корупції чи відсутності законодавчої бази. Є ще інша проблема. Потрібне розуміння того, що бурштин, як і рибка у відомій казці, буває «великий» і «маленький». До речі бурштин, як і рибу, на Поліссі виловлюють одними і ти ми ж сачками. Не вірите? Побувайте на розробках!

На місці згаданих народних депутатів, обізнаний з гірничим бізнесом фахівець напевно засумнівався б реальності пропозицій зарубіжної компанії в інвестиціях у розробку родовищ бурштину в Україні. Адже зарубіжні компанії, перед тим як прийняти рішення про фінансування серйозного проекту, наймають кваліфікованих експертів, які неодмінно доповіли б про те, що за даними Державної служби геології та надр України, родовища бурштину в Україні, практично, відсутні.

Зокрема, станом на минулий рік державним балансом враховано три родовища бурштину  – Клесівське, Володимирець Східний та «Вільне». Перші два надані для промислової розробки – одне державному підприємству, інше комерційному. Родовище «Вільне» – раніше розроблялося  державним підприємством. Пізніше, ним же, а потім і місцевими шукачами, визнано не цікавим.

Усе решта, на що в такій жорстокій боротьбі видавалися і анулювалися дозволи – то ділянки лісів полів і боліт, на яких дозволено шукати бурштин – так звані «спеціальні дозволи на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку» бурштину – за умови, що він там є, на що ніхто жодних гарантій не видає. Та ще кілька ділянок на яких, за бажанням власників таких дозволів, запаси бурштину оцінено шляхом множення його вмісту в піднятих з окремих свердловин проб на площу, охоплену наданим дозволом.

Звичайно, заперечувати наявність родовищ бурштину, окрім трьох згаданих вище, було б не розумно, хоча б зважаючи на сотні і тисячі несанкціонованих копалень, та тонни вилученого бурштину тільки по дорозі до митниці.

Виходить, що родовищ бурштину майже немає, а самого бурштину повно. Хіба це можливо? Цілком можливо і прикладів таких багато. Достатньо згадати золоту лихоманку на Алясці, ізумрудні копальні Бразилії чи старательські артілі на Колимі. Звичайно і на Алясці і на Колимі є розвідані родовища золота зі значними запасами, які у продовж десятиліть розробляються гірничо-добувними підприємствами. Але таких родовищ одиниці серед сотень і тисяч дрібних копалень чи розсипів, які розроблялися золотошукачами.

І навіть в Радянському Союзі, при усій зневазі до дрібного підприємництва, було дозволено старательський спосіб видобування золота. Чому? Тому, що було розуміння того, що більшість золота знаходиться в дрібних покладах, промислова розробка яких, включно з будівництвом кар’єрів, доріг, збагачувальних фабрик та іншої інфраструктури, буде збитковою. У ті часи кошти на освоєння родовища золота виділялися за умови доказаної наявності на родовищі – тобто на одній конкретній ділянці – не менше 10 тон золота. А такі ділянки зустрічаються не часто.

Суть родовища в тому, що на невеликій площі при великій концентрації  зосереджена велика кількість корисної копалини – достатня для того щоб окупити усі витрати, пов’язані з його освоєнням, починаючи з вартості землі, витрат на будівництво кар’єру, збагачувальної фабрики, доріг, комунікацій і закінчуючи рекультивацією земель. При цьому конкурентоспроможність гірничому підприємству забезпечує саме незначна кількість чи відсутність  родовищ з такими ж високими чи кращими показниками.

Однак на родовищах, будь якого виду сировини, зосереджена тільки незначна її частина. Значно більша її кількість розпорошена в дрібних, ще дрібніших покладах і просто в гірській породі. Наприклад, золото міститься навіть у морській воді, але не зважаючи на значну його загальну кількість в просторах океану, ніхто не поспішає його видобувати.

Відомо, що на одне велике  родовище приходиться приблизно десяток середніх, на одне середнє – десяток дрібних, на одне дрібне  – 10 рудопроявів чи проявлень (невеличких ділянок з промисловим вмістом корисної копалини але недостатніми для промислового видобування запасами), на одне проявлення – десяток аномалій – місць з високим вмістом корисного компоненту.

Таким чином наявність, наприклад, в пошуковій свердловині зерен чи уламків бурштину – це бурштинова аномалія, або ймовірність 1:10 виявлення бурштинового прояву чи 1 :100 виявлення дрібного родовища або 1 :1000 відкриття середнього родовища.

Відповідно, ймовірність знайти бурштин, в межах території його поширення,  відносно висока, але знайти його в промисловій концентрації – тобто рудопрояв – ймовірність на порядок нижча. Але це ще не родовище. Ймовірність знайти дрібне родовище, економічна доцільність розробки якого буде дещо сумнівною –  менша в 100 разів, а середнє, тобто економічно надійне – в 1000 разів.

В межах бурштинової території – північ Волинської, Рівненської, Житомирської областей – можна знайти тисячі місць видобування бурштину. При цьому щонайменше на 90% таких розробок видобування припинено самими шукачами  бурштину, постільки їх подальше розширення виявилося не перспективним. Так само і щодо розмірів бурштинових розробок – понад 90% з них площею до 1 га, кілька процентів сягають до 10 га. Тобто з точки зору гірничої науки це рудопрояви чи в найкращому випадку дрібні родовища, запаси кожного з яких можна оцінити орієнтовно в межах перших тон, відповідно сумарна вартість бурштину складе до $10 млн, а прибуток – $1-3 млн. Що ніби і немало, але недостатньо для організації промислового видобування  зі всією належною інфраструктурою та технікою.

Але статистика завжди підтверджується. І серед цих сотень і тисяч дрібних покладів є справжні промислові родовища не менше середніх розмірів, про що свідчить, наприклад,  компактно відпрацьована площа близько 100 га в Олевському районі між селами Шебедиха і  Рудня-Замисловецька, де видобуток продовжується. Запаси бурштину на цій площі становили орієнтовно 100 тон, що за чинною класифікацією відповідає середньому або великому родовищу. На жаль їх ніхто не підраховував, як і те, що там залишилося.

Потрібне також розуміння того, що справді промислові рентабельні для розробки родовища розташовані там, де їх створила природа, а не там де вдається домовитися з місцевою владою чи отримати землю. А також те, що їх кількість і площі не такі уже і значні і на кожне таке родовище приходяться сотні місць зі знахідками бурштину та дрібних копалень і сотні тисяч гектарів площ, які можна вважати перспективними для виявлення родовища, але з яких насправді перспективною може виявитися тільки одна сотня гектарів.

В природі чудес не багато. Якщо, наприклад, запаси природного газу Росії (48 трлн.м³)  здаються надто великими в порівнянні з Україною (1,1 трлн м³), поділять їх на 30 – співвідношення площ держав – внесіть поправку на те, що в Україні майже 30 років розвідкою ніхто не займається   і переконаєтесь, що все менш-більш справедливо. Тому не слід очікувати, що справжні промислові родовища бурштину у нас будуть скрізь і у необмеженій кількості, чи хоча б навіть там, де під них створюються спеціальні комунальні чи комерційні підприємства.

Пошуки і розвідка родовищ бурштину справа не з дешевих і рухалася повільно навіть за часів задовільного фінансування до розвалу Союзу. Тепер здебільшого вважають, що пошукові роботи то зайві витрати, починати треба з розвідки, а ще краще зразу з видобування на конкретній ділянці. Такий підхід дійсно може бути оправданим, от тільки ймовірність цього, як було сказано вище десь на рівні 1 до 100 чи 1 до 1000.

Але ми ризикувати любимо, особливо державними коштами. Чого не скажеш про зарубіжних інвесторів. Для них, куплена за бурштинові долари  дядьком Миколою з Дубровиці б/у BMW, навіть з новою прибудовою до хати, не є надійним підтвердженням економічної доцільності фінансування бурштинового бізнесу в Україні.

Бурштинова проблема потребує свого вирішення. Геологічної службою України для цього не зроблено майже нічого. Не зрівняно більшу роботу провели жителі Поліського краю. Саме вони відкрили, хоча при цьому і майже відпрацювали, напевно найбільше з відомих в Україні родовище бурштину в Олевському районі, десятки дрібних родовищ та тисячі проявів. Це теж важлива інформація і її слід було б використати. І саме це, а не матеріали геологічних розвідок, стало причиною бурштинової лихоманки на усіх рівнях.

Важливо розуміти, що є бурштин «маленький» – тобто дрібні поклади, хоча іноді досить багаті, розкидані на великій території, промислова розробка яких навряд чи буде рентабельною, однак вони можуть розроблятися, а точніше уже розробляються,  кустарним способом місцевим населенням. І є родовища бурштину, де на невеликій площі зосереджені запаси в сотні тон, що дає можливість організувати промислове видобування та збагачення і, при необхідності, залучати кошти інвесторів – це уже «великий» бурштин.

Оскільки промислове освоєння родовищ потребує значних коштів, про «великий» бурштин можна буде говорити тільки після того, як його запаси будуть надійно підтверджені матеріалами геологічних розвідок. На жаль, на сьогодні, держава не може запропонувати інвесторам такі матеріали. Тому в найближчій перспективі можна розраховувати хіба що на «малий» бурштин кустарного видобування.

Читати російською мовою…

 

Повторна геолого-економічна оцінка та експертиза запасів родовищ корисних копалин (переоцінка запасів корисних копалин кожні 5 років)

З початку 2016 року Держслужба геології та надр при наданні спецдозволів на користування надрами з метою видобування корисних копалин, Угодою про умови користування надрами, зобовязує користувачів «проводити повторну державну експертизу та оцінку/переоцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні п’ять років експлуатації ділянки надр» (пункт 5.3 Угоди). » Читать далее

Для отримання спеціальних дозволів на користування надрами, чи продовження строку їх дії, отримувати будь-які погодження не потрібно

Постановою КМУ № 1173 від 16.12.2015 внесено зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30 травня 2011 р. № 615. » Читать далее

На початку 2016 року набули чинності зміни до ст.23 Кодексу України про надра.

Відтепер згідно ст.23 КУ про надра, землевласники та землекористувачі мають право видобувати
без спецдозволів та гірничого відводу » Читать далее